Є люди, чиї долі настільки вражають, що їх неможливо забути. Яків Іванович Штанєв – саме така людина. Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин тодішнього Дніпропетровська, льотчик, який своїм життям захищав наше місто від фашистських загарбників. А чи чули ви коли-небудь історію про те, як простий кубанський хлопець став легендою неба над Дніпром? Далі на dnepryes.
Від кубанських степів до небесних висот
Подумати тільки – 12 квітня 1916 року у далекій станиці Кугоїйській на Кубані народилася майбутня легенда авіації. Батько казав малому Якову працювати на землі, та хлопець постійно дивився у небо. Уявіть собі – у вісімнадцять років він кинув усе і поїхав до районного центру вступати до військового училища.
Цікаво, що спочатку він потрапив не в авіаційне, а в Бакинське піхотне училище. Та доля все одно привела його до неба. Між іншим, після закінчення училища служив на Далекому Сході командиром кулеметного взводу, брав участь у боях на Халхін-Голлі та Хасані. А ви уявляєте, скільки досвіду здобув молодий офіцер у тих далеких боях?
Найцікавіше, що весь час мріяв про авіацію. І врешті-решт став курсантом Чкалівського авіаційного училища льотчиків. Треба ж мати таку наполегливість – від піхоти до авіації! Після закінчення його направили до авіаційного бомбардувального полку далекої дії під Новочеркаськом.
Перші дні війни: хрещення вогнем
22 червня 1941 року – дата, яку Яків Іванович запам’ятав на все життя. А як вам такий факт: для нього цей день став не просто початком війни, а початком боротьби за життя і смерть. Бомбардувальники піднялися в повітря та лягли курсом на захід. 26 червня він отримав своє бойове хрещення.
Погодьтеся, важко уявити, що відчував молодий льотчик, коли з обжитого навчального аеродрому полк перебазувався ближче до лінії фронту. Бомбардувальники в будь-яку погоду, день і ніч йшли на бойові завдання. Аж дух перехоплює від такої відваги!
25 липня відбувалися запеклі бої за Київ. Та хіба міг передбачити Яків Іванович, що саме тоді його доля кардинально зміниться? Полк отримав завдання знищити скупчення фашистів під хутором Черкас. Зав’язався повітряний бій між сімома нашими бомбардувальниками та 23 “мессершміттами”.
Літак Якова Івановича був збитий. Він вистрибнув з парашутом в останній момент, приземлившись на територію, зайняту німцями. А ви колись потрапляли в таку скрутну ситуацію? Та тут почалася справжня історія людської доброти.
Житель хутора Черкас Ксенофонт Габрій з донькою Марією розшукали пораненого льотчика. Через два дні дівчина вивела лейтенанта з хутора і показала дорогу до лінії фронту. Це ж треба було таке придумати, ризикуючи власним життям рятувати незнайомого! Яків Іванович щасливо перейшов лінію фронту.
Та історія має трагічне продовження. Після повернення Марійка дізналася, що через донос зрадника її батьків було повішено. Дівчина пішла до партизанського загону. Після війни Яків Іванович обов’язково їздив на хутір Черкас, розшукав Марійку, дізнався про долю її родини. За його клопотанням на батьківщині Марійки встановили пам’ятник сім’ї, яка подарувала йому життя.
Майстер блокування аеродромів
У полку Якова Штанєва називали майстром блокування аеродромів. Він виконав 28 бойових вильотів на Керч та його передмістя, де влучно вражав задані цілі, попри сильну протидію.
Статистика його подвигів вражає: 18 влучень у залізничне полотно та станційні споруди, 4 прямі влучення в цехи Харківського, Дніпропетровського та Маріупольського заводів. Літаючи над ворожими аеродромами, він знищив 32 літаки, бомбардувальними ударами викликав 170 пожеж і 82 вибухи різного характеру.
Загалом гвардії майор Штанєв здійснив 230 бойових вильотів. Звання Героя Радянського Союзу отримав 23 лютого 1948 року. У серпні 1941 року полк отримав наказ бомбити переправу через Дніпро у районі Нових Кайдак під Дніпропетровськом.
Особливо пам’ятним вильотом стала ніч на 12 червня 1942 року. Під час бомбардування аеродрому Полтава, всупереч поганій погоді, коли більшість екіпажів повернулися, до мети пройшли лише три екіпажі. Серед них – екіпаж льотчика І. М. Хрущова та штурмана Якова Штанєва. Вони зробили два заходи, скинули бомби з подальшим обстрілом, знищили 12 літаків супротивника та викликали дві пожежі.
Зірковий екіпаж і життя після війни
Про екіпаж Якова Штанєва варто розповісти окремо. Уявіть собі – це був справжній “зірковий екіпаж”! Льотчик І. М. Хрущов, штурман Я. І. Штанєв, стрілець-радист В. І. Синіцин – усі троє Героїв Радянського Союзу, плюс повітряний стрілець Лалаханов. Їм було лише по 25-27 років, коли вони боролися за чистоту неба Батьківщини.
Екіпаж бомбував аеродром Багерово під Керчю з висоти 1800 метрів, на аеродромі Саки знищив 9 літаків. З висоти 2100 метрів завдав удару по аеродрому в Анапі. У ніч на 15 червня 1943 року при бомбуванні Ясинуватої прямим попаданням підірвали ешелон з боєприпасами.
Бойовий шлях екіпажу пролягав через Харків, Маріуполь, Вінницю, Полтаву, Новоукраїнку. Літали навіть у лігво ворога – громили Кенігсберг, Дебрецен, брали участь в авіаційній підготовці до прориву і білоруського фронту.
Донька Якова Івановича, Валентина Самойлова, зберігала фотографію Івана Максимовича Хрущова з надписом: “Яше Штанєву, моїй найдорожчій людині, з якою життя і смерть ділили навпіл. Згадуючи Керч, Новоросійськ, Ленінград, Волгоград, скільки разів ми могли загинути…”
Штанєв був чотири рази поранений, три з них – тяжко. Після останнього поранення 2 липня 1943 року у нього були перебиті обидві ноги, права рука, рани голови та грудей. Командир полку знайшов його у калюжі крові. Бувши в напівсвідомості, Яків Іванович звернувся: “Товаришу командире, дайте слово честі, що коли одужаю, знову дозволите літати в бій!”
Всю війну і до демобілізації у 1961 році пройшов із 5-м Гвардійським Севастопольським полком. У 1959 році закінчив курси удосконалення при військово-повітряній академії. З липня 1960 року підполковник Штанєв у запасі.
Після демобілізації багато льотчиків вирішили їхати до Дніпропетровська за командиром полку. Вони підтримували один одного не лише в небі, але й на землі. Коли захворів товариш Синіцин, однополчани організували консультацію в обласній лікарні. А після його смерті встановили пам’ятник у Новозибкові.
У 1993 році Якову Івановичу надали звання Почесного громадянина Дніпропетровська. Помер герой 14 серпня 1998 року. Похований на алеї героїв Запорізького цвинтаря в Дніпрі.
Його життя – це урок мужності, відданості та любові до Батьківщини. Люди, які прожили найкращі роки не для себе, а для народу, заслуговують на вічну пам’ять.
Коли наше місто знову потребує захисників, історія Якова Штанєва набуває особливого звучання. А хто з нас може сказати, що готовий на такі жертви заради майбутнього своїх дітей? Його приклад нагадує: справжні герої не шукають слави – вони просто роблять те, що мають робити. І коли доля випробовує на міцність, такі люди не ламаються, а стають ще сильнішими.
Пам’ять про Якова Івановича Штанєва живе не лише на граніті пам’ятників, але й у серцях дніпрян. Чи не в цьому справжнє безсмертя – коли твоє ім’я згадують з гордістю, а твій подвиг надихає нові покоління? Кожен раз, дивлячись у небо над Дніпром, ми можемо згадати того хороброго льотчика, який колись захищав наше місто крилами своєї відваги. Таких людей забути неможливо – і не треба.
Джерела: