Коли переважна більшість українців чує про бійців “ОУН-УПА”, то одразу уявляють карпатські схрони, ліси Волині та інші терени Західної України. Але справжня географія українського підпілля під владою гітлерівців була набагато ширшою та драматичнішою. Сучасні молоді науковці з’ясували. що під час Другої світової війни на територіях, які перебували під владою комуністів або Третього Рейху, підпільники ОУН розгорнули небезпечну та безкомпромісну боротьбу – одразу на два фронти. І проти нацистів, і проти комуністів. Одним із центрів збройного опору на східній Україні став Дніпропетровськ, саме звідти розповсюджувалася підпільна мережа, яка охоплювала місцеві осередки та слугувала базою для похідних груп. Далі на dnepryes.
Підпілля проти імперій
Своїм завданням учасники організації бачили створення нової української держави, хай навіть спочатку толерантної до нацистів, але самостійної. Свої підпільні ланки мали також Харків, Київ та Одеса, але саме Дніпропетровськ тримав східну оборону українського національного руху. Так, плани були амбітними, але реальність – жорстокою. ОУНівці прагнули поставити ворогів перед доведеними фактами, однак плани не вдалося реалізувати. Хоча старт був досить підбадьорливим.
У вересні 1941 року у захопленому нацистами Дніпропетровську почав діяти Південний крайовий провід ОУН, який очолив Зиновій Матла, відомий серед підпільників як Святослав Вовк. З того дня у місті стартував новий, надзвичайно сміливий етап українського національного руху. Перші ОУНівці з’явилися на Дніпропетровщині ще під час боїв за місто, це були учасники Південної Похідної Групи – спеціально сформованого підрозділу, який мав стратегічне завдання нести ідею незалежної України до Криму, Донбасу та Приазов’я. До Дніпропетровська групу привів Тимофій Семчишин на позивний “Річка”, з ним прибув і представник Головного Проводу – Вовк, який одразу взяв на себе керівництво краєм.
Шлях крізь вогонь і зраду
У місті почала формуватися українська обласна управа, за ініціативи Вовка та Семчишина до неї увійшли представники місцевої інтелігенції, серед яких був і відомий професор Петро Олійниченко. Управа стала унікальним явищем – єдиним задокументованим органом українського самоврядування на окупованій нацистами території східної України. На її штампах поруч із тризубом стояли слова “Українська Держава”. Паралельно діяла й непомітна, але потужна лінія впливу: похідні групи мали з собою рекомендаційні листи до мешканців Сходу – українців, яких у Києві чи Львові вважали патріотами, готовими підтримати визвольний рух.
Вдалося встановити імена деяких учасників цього опору: відомий міський хірург Борис Андрієвський, чий брат Андрій ще з часів УНР залишався активістом ОУН в еміграції, викладач Анатолій Рябишенко, педагог із Нікополя Федір Вовк. Це були люди, яких бойові побратими пам’ятали ще з буремних часів визвольної боротьби. Цікаво, що спочатку окупанти, досить далекі від ідеологічних тонкощів, не заперечували проти української влади. А от коли до Дніпропетровська прибули представники політичної адміністрації Третього Рейху, ситуація змінилася. ОУНівцям швидко дали зрозуміти: нова влада не збиралася визнавати Україну самостійною державою, що, власне. трапилося й на західних територіях.
Між свастикою і серпом
Українську управу “вмонтували” у систему окупаційного управління, незадоволених прибрали арештами. Але організація ОУН не зникла, а пірнула у тінь. Підпілля почало діяти. За короткий час ОУНівці встигли донести до місцевого населення ідею, що Україна має бути вільною. І від нацистів, і від комуністів. Так у Дніпропетровську, де радянська влада здавалася вічною, а німецька – всесильною, народився інший фронт. Тихий, небезпечний, без права на помилку.
Воювати водночас проти двох тоталітарних режимів – сталінського і гітлерівського – без армії, техніки, зовнішньої підтримки здавалося нереальним. Але саме такий виклик прийняли українські націоналісти. І у регіоні, де про ОУН майже не чули, почали з найскладнішого – просвіти. Листівки, лекції, вистави, українські театри, робота організації “Просвіта” та автокефальної церкви – все це ставало засобами боротьби. Підпільники розбудовували свою мережу в містах та селах, працювали з юнаками та дівчатами, які до окупації перебували у комсомолі, однак поволі захопилися історією України й почали активно обговорювати ці теми у таємних гуртках.
Забута сторінка великої боротьби
ОУНівське підпілля мало складну структуру: “заприсяжені” – повноправні члени організації, та широке коло симпатиків, які підтримували справу, не знаючи імен та адрес всіх учасників. Така схема була оптимальною, щоб при арешті поставити під удар якомога менше людей. На що сподівалися підпільні бійці ОУН і УПА? На те, що СРСР і Третій Рейх поступово знесилять одне одного, і тоді можна буде підняти повстання та проголосити українську державу. Але чекати цього моменту, склавши руки, ніхто не збирався. Підпільники шкодили нацистам всім, чим могли. Зривали спроби відправити молодь на примусові роботи до Німеччини, організовували втечі, ховали хлопців і дівчат. А ще діяли боївки, які знищували зрадників та колаборантів.
У Східній Україні удари у відповідь з боку окупаційної влади не забарилися. У Дніпропетровську та області почалися арешти. Галичан – як “носіїв ідеї” – депортували, місцевих керівників ОУНівських груп ув’язнили або стратили. У жовтні 1941 року одного з діячів організації Василя Регея на псевдо “Кот”, Амалію Регеєву, Тетяну Патроник, Зеновія Матлу вислали до Галичини. Але вже наприкінці того ж року репресії перейшли на новий рівень: розстріли, тортури, концтабори. До літа 1942 року більшість осередків у містах і районах області були розгромлені.
Тричі вороги
І все ж таки частина ОУНівців вижила. З весни 1942 року дніпровське підпілля ОУН очолив Василь Кук, відомий як “Лемеш”. Посилилася агітація за незалежність, до осередків поступово приєднувалося все більше українців. Учасники потім згадували. що працювати серед людей, розчавлених репресіями та страхом сталінської системи було вкрай складно. Але завдяки Василеві Куку ситуацію вдалося змінити. а через рік він зумів вибудувати мережу, яка трималася навіть там, де здавалося, не могло існувати нічого українського. Зростала кількість осередків не лише у містах, а й у селах, у приміських районах Дніпропетровська.
Коли радянські війська почали наступати, Провід ОУН вирішив сформувати бойові загони підпільників і доправити їх у ліси Західної України до лав бійців ОУН-УПА. Це вже були не звичайні маршрути, а хрестові походи за волю. Добиралися як могли. Йшли пішки, під прикриттям, через лінії фронтів. Не всі дісталися, але багатьом це вдалося. Сучасним дослідникам вдалося відшукати прізвища щонайменше 20 дніпровців, які воювали в УПА у лісах Західної України. А ще до повстанців приєднувалися й ті, хто зумів утекти з гітлерівського полону або воював на боці радянської армії. Після завершення Другої світової війни деяким діячам ОУН пощастило вирватися за кордон, де вони виклали у мемуарах всю правду про ті події.
Тіні серед полум’я
Однак, більшість учасників ОУНівського підпілля загинули під час сталінських “чисток від бандерівців”. Їх шукали, знаходили, заарештовували і судили – здебільшого без доказів, лише через підозру в участі у складі ОУН чи УПА. І тоді – Сибір, табори, етапи. Іноді – на все життя. Деяким не пощастило ще більше: вони вже воювали у лавах радянської армії, мали бойові нагороди, вважалися героями, аж поки “органи” не витягували приховані факти з їхнього минулого. І тоді ці люди знову ставали “ворогами народу”.
Система знищила багатьох діячів ОУН на Дніпропетровщині, але все ж таки не всіх. Їхні імена майже не збереглися у шкільних підручниках, а інформацію замовчували між сторінками офіційної історії. Навіть про те, що бійці організацій ОУН та УПА не були визнані винними Нюрнберзьким трибуналом, не було ані натяку у радянській пресі. Але ці люди існували і ризикували всім заради своєї України. Їхній подвиг був не гучним, але справжнім. Тому діяльність ОУН на Дніпропетровщині — це не лише сторінка минулого. Це дзеркало, в яке українці часто дивляться на початку XXI століття, коли вже вкотре обирають боротьбу за свободу.
Джерела:
- https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1453242174702853&id=240769742616775&set=a.240774335949649
- https://49000.com.ua/gde-v-dnepre-sobiralis-chleny-oun-b/
- https://day.kyiv.ua/article/istoriya-i-ya/oun-upa-na-dnipropetrovshchyni-proty-dvokh-frontiv
- https://nv.ua/ukr/ukraine/events/10-mifiv-pro-upa-njurnberzkij-tribunal-zasudiv-ukrajinskih-natsionalistiv-1461911.html