Пам’ятник героям УНР на Соборній площі

Соборна площа у місті Дніпро належить до куточків, через які місто пропускає свій щоденний ритм. Там постійно змішуються потоки людей – студенти, працівники офісів, туристи, які просто скорочують шлях через центр. У цьому русі легко не помітити головного: площа існує не як випадковий простір, а як частина міського коду, який тягнеться ще з часів Катеринослава. Далі на dnepryes.

Але найбільше вона відома пам’ятними знаками, адже там ще з початку XX століття проводилися поховання загиблих героїв. На День Соборності у 2017 році на Соборній площі у Дніпрі встановили перший у місті пам’ятний хрест бійцям Української Народної Республіки, які загинули у 1919 році у боях з більшовиками.

Як війни 1919 року змінили Соборну площу?

Соборну площу у Дніпрі заклали ще у 1786 році, тоді її бачили як майбутній центр міста. За два подальші століття вона кілька разів змінювала свою назву: від Соборної гори до Жовтневої площі у 1923 році, а у 2015 році знову стала Соборною. Але цікавіше інше – як на цьому місці позначилися епізоди боротьби, яка точилася на початку XX століття. 

Серед найважливіших – події 1919 року, коли полк “Січових стрільців–Вільних козаків” під командуванням отамана Самокиша увійшов до Катеринослава та повернув контроль Директорії. Це було змішане формування – з галицьких вояків, які опинилися на Херсонщині після подій 1918 року, і катеринославських козаків, що приєдналися вже на місці. У XXI столітті ця історія стала ще одним нагадуванням про те, що звичні вулиці неодноразово перетворювалися на сцену подій, важливих для Дніпра..

Хто увійшов в історію штурму міста?

Повідомлення про втрату Катеринослава наприкінці грудня 1918 року змусило українське командування діяти без затримок. Після 29–30 грудня почалася організація наступу з району станцій Долинської та Довгінцевої. До цього руху приєдналися:

• повстанський загін отамана Сакви з Верхньодніпровського повіту; 
• Катеринославська сотня “Вільного козацтва” під проводом Миколаєнка. 

У січні 1919 року почався відкритий штурм. Сили УНР увійшли до Катеринослава через район Чечелівки та станцію Горяїнове та атакували більшовицькі підрозділи за підтримки артилерії. За спогадами пана Василюка, який тоді очолював політичний відділ штабу республіканських військ Катеринославщини, “козаки Самокиша за півгодини вичистили від ворогів Катеринослав”.

Події цих днів назвали Днем перемоги, а підрозділи Самокиша та Сакви – “геройськими”. У газетах також писали про ідею символічного переосмислення міста: Катеринослав відзначали як  “серце січової землі” та пропонували перейменувати на “Січеслав” на знак розриву з імперською назвою та старою міфологією.

Про те, як Дніпро прощався з героями міста

У тих боях загинули бійці УНР,  газета “Республіканець” опублікувала  жалобні повідомлення від штабу республіканських військ, редакції, гуртка “Юнацька спілка”, української гімназії та українського вчительського товариства. Захід перетворився на спільне міське прощання.

У день похорону жалобна процесія вийшла зі штабу республіканських військ, який тоді містився у готелі “Асторія”, й рушила у бік Соборної площі. Біля міської управи відбулася літія,  рух супроводжували студентський оркестр і спілка духових музикантів, які грали “Похоронний марш”. 

Несли 50 вінків від: 

• міського самоврядування;
• навчальних закладів;
• установ;
• спілок;
• політичних партій. 

На вінку від Катеринославської філії Української національної спілки написали “Слава лицарям, козакам, захисникам волі і землі Матері-України”. Потім у соборі відбулася панахида, до якої долучилися архієрейський хор та український хор Катеринослава. 

Як відбувалося поховання бійців УНР?

Отаман республіканських військ Гулий-Гуленко звернувся на похованні з промовою, в якій пообіцяв не звернути зі шляху, яким герої намагалися “здобути волю та свободу рідній Україні”. Чотирнадцятьох загиблих бійців УНР поховали у спільній братській могилі з військовими урочистостями. Встановили простий дерев’яний хрест. З усіх вояків збереглися лише імена сотників:

• Лугіна; 
• Златоустова. 

Потім пролунав прощальний залп із рушниць і гармат. Через кілька днів після поховання почали збирати комітет для встановлення пам’ятника загиблим козакам і створення фонду допомоги родинам. Але час працював швидше за ініціативи: наступ більшовицьких військ перекреслив ці плани, пам’ятник на могилі січових стрільців так і залишився нереалізованим.

Про те, як радянська влада повернулася на Соборну площу 

Наприкінці січня, після відступу військ Директорії і встановлення радянської влади, Соборна площа знову опинилася у центрі іншого історичного сценарія. Там з’явилася ще одна братська могила – червоноармійців, які загинули у боях із петлюрівськими підрозділами. Так більшовицька влади швидко переформатувала під себе місце, де прощалися з героями України. 

Тоді організація поховань відбувалася під жорстким контролем: начальник гарнізону та охорони міста Язиков видав окремий наказ, яким мешканцям заборонялося спостерігати за процесією з дахів і перебувати на вулицях. Всі мали чітко дотримуватися розпоряджень спеціальної поховальної комісії, сформованої з представників тодішнього міськвиконкому та військових структур. Ця процедура радикально відрізнялася від церемонії прощання з героями УНР, яких ховало все місто.

Як різні режими ділили одну площу?

Місце на Соборній площі більшовики обрали не випадково, бо ще у грудні 1917 року там першими поховали червоногвардійців, які загинули у боях за Катеринослав. Тому у 1919 році на площі встановили перший обеліск саме на честь борців за радянську владу.

Далі простір продовжив змінювати “власників” пам’яті:

• у 1920-х роках на Соборній площі ховали співробітників Надзвичайної комісії, які загинули під час виконання службових обов’язків; 
• у 1930-х – найстаріших членів більшовицької партії, для яких це місце стало складником партійної меморіальної історії. 

На початку листопада 1932 року Соборна площа знову стала місцем радянських церемоній. Міська влада вирішила встановити новий символ – пам’ятник червоногвардійцям і партизанам, яких офіційно назвали учасниками боротьби за Жовтневу революцію. Для міста це була не просто чергова подія, а ще один крок у трансформації місця пам’яті. 

Поховання, які змінювали центр Дніпра 

У роки Другої світової війни на Соборній площі з’явилися інші поховання – радянських солдатів, які загинули під час боїв за визволення міста й області, а також ті, хто помер від ран. Так поступово сформувався простір, де поруч опинилися різні військові історії та біографії.

Серед похованих були такі відомі діячі, як:

• майор Столяров – командир ескадрильї 110-го гвардійського штурмового авіаполку, чий підбитий літак упав у районі тодішніх вулиць Ленінградської та Фабричної;
• Герой Радянського Союзу генерал Пушкін – командувач 23-го танкового корпусу;
• Герой Радянського Союзу підполковник Кирилов – командир 61-го гвардійського мінометного полку.

Останні поховання, за різними даними, відбулися у 1957 році. До того часу могили з’являлися хаотично, без спільного плану, а одна з них взагалі опинилася під асфальтом після реконструкції площі. Тому ветерани звернулися до міськвиконкому з вимогою впорядкувати територію, і в середині 1960-х років стартувала реконструкція. У січні 1967 року на тодішній Жовтневій площі з’явився впорядкований меморіал, де згадували лише “борців за радянську владу” та визволителів Дніпра від нацистів.

Як новий пам’ятник назавжди змінив Соборну площу?

Але минули роки,  і час все розставив на свої місця. У XXI столітті дніпряни знову згадали про вояків полку “Січових стрільців – Вільних козаків”. Це були люди різного походження – наддніпрянці та галичани, яких об’єднали бої 1919 року проти більшовицьких військ. Хрест для пам’ятника повторював той, яким нагороджували бійців УНР, автором проєкту став скульптор Гарнік Хачатрян. 

Новий пам’ятний знак нагадує дніпрянам: не можна забути історію, яка увіковічнилася у звичному просторі. Цей хрест – нагадування не лише про вояків УНР, а й про зіткнення двох режимів минулих часів. Нарешті містяни правильно розставили акценти щодо вшанування героїв своєї держави, і зробили це у центрі – на Соборній площі у місті Дніпро. 

Джерела:

1. https://www.dnipro.libr.dp.ua/Katerinoslav_istoriya_Soborna_plosha_memorial
2. https://www.radiosvoboda.org/a/news/28249728.html
3. https://lb.ua/society/2017/01/22/356527_v_dnepre_otkrili_pamyatnik_voinam_unr.html
4. https://dnepr.info/uk/news/yak-soborna-ploshha-u-dnipri-vyglyadala-ponad-50-rokiv-tomu-fontan-iz-lebedyamy-ta-litak-foto
5. https://dnepr.info/uk/news/u-krivomu-rozi-cholovik-pidpaliv-budinok-kinuvshi-plyashku-z-zapalyuvalnoyu-sumishshyu