Катеринослав завжди був містом, де історія час від часу зупинялася, щоб залишити свій яскравий слід. Саме сюди приїздили монархи, щоб на власні очі побачити губернський центр, його промислові та духовні осередки, оцінити військову готовність і рівень життя. Катерина II, яка заклала перші камені нового міста та Преображенського собору, Йосиф II, що йшов поруч з імператрицею через степові поля, Микола II, котрий оглядав шпиталі та заводи під час Першої світової війни – всі вони залишили свій слід у пам’яті Катеринослава. Місто оживало через імператорські візити, щедрі подарунки, урочисті церемонії та кумедні випадки, записи про які збереглися у місцевих архівах. Далі на dnepryes.
Перші імператорські кроки
Першою з монархів, чиї кроки пролунали на вулицях Катеринослава, стала Катерина II. Це сталося у травні 1787 року, коли на берег Дніпра прибула цариця Російської імперії. Тоді вона подорожувала півднем країни, мандрівка мала продемонструвати велич імперії, силу армії та багатство земель.
Однією з найгучніших зупинок стали Нові Кайдаки – тоді ще “паланкове містечко”, маленький форпост. Імператриця провела там два дні – 7–8 травня 1787 року. Гавань прийняла царські судна, а поселення перетворилося на парадну арену для зустрічі. До цього візиту готувалися заздалегідь: у Нових Кайдаках поспіхом зводили будівлі, фарбували, декорували. На березі Дніпра облаштували тріумфальну арку, прикрашену гірляндами зі свіжих квітів та золотих колосків із написом “Твоє від твоїх, тобі приносящих”.
Для Катерини спеціально звели дерев’яний палац, перевезений із Царичанки. Споруда планувалася як мобільна резиденція для сухопутної подорожі від Києва до Катеринослава. То було кілька одноповерхових будівель: прості на вигляд, але всередині щедро оздоблені, з гарними меблями й розкішшю, гідною імператорського двору. Після від’їзду почесної гості споруду розібрали та перевезли до Катеринослава, де потім облаштували суконну фабрику.
Про те, як все відбувалося
Цариця взяла участь в урочистих церемоніях, які запланували на 20 травня. Вранці Катерина II вирушила до місцевості неподалік слободи Половиці, де закладали нове місто – Катеринослав, “південну столицю” імперії. У центрі майбутнього Преображенського собору викопали велику печеру, де архієпископ Амвросій провів богослужіння. Потім перший камінь заклала Катерина II, другий – австрійський імператор Йосиф II, третій – князь Григорій Потьомкін, четвертий – архієпископ Амвросій, п’ятий – намісник Іван Синельников. Завершили церемонію вітальні вигуки та гарматні постріли.
Це був перший та єдиний візит відомої цариці, Катерина II більше ніколи не поверталася до Катеринослава. Величний собор, який мав стати символом імперської величі, перенесли на другий берег Дніпра у другий Катеринослав, а збудували його лише у 1835 році. Закладені царицею монети урочисто заклали у фундамент нового храму.
Візит австрійського імператора
Та не тільки російські монархи відвідували Катеринослав. Разом із Катериною II на церемонію закладення храму прибув імператор Йосиф II Габсбург. Офіційно він мав титул “Імператора Священної Римської імперії німецької нації”, але фактично керував лише Австрією. Тому увійшов до історії саме як австрійський імператор. Історики певні, що Йосиф II вирушив на Схід Європи разом із Катериною II тому, що тоді інтереси обох держав на Балканах і у Причорномор’ї були надзвичайно важливими. Додаткову таємничість зустрічі надав його візит під вигаданим іменем графа Фалькенштейна.
Під час перебування у Нових Кайдаках імператор оселився у будинку священника Кіндратія Сіверського, який тимчасово став імпровізованою резиденцією великого монарха. За переказами, коли Йосиф II заклав другий камінь майбутнього собору, то одразу після церемонії зазначив, що разом з імператрицею Катериною в один день здійснив велику справу: вона заклала перший камінь в основу, а він – другий і останній. Після урочистостей австрійський імператор супроводжував Катерину II в її подорожі на Південь, шлях пролягав через Берислав, Кривий Ріг, Кременчук і Полтаву. Там Йосиф II попрощався з південними землями й вирушив до Австрії, а Катерина II через Харків та Москву повернулася до Петербурга.
А чи був цар?
Фото: імператор Олександр II
У 1887 році газета “Катеринославський ювілейний листок” надрукувала статтю, присвячену історії Севастопольського цвинтаря та церкви Лазаря, що колись стояла на його території. Журналісти згадали про те, як урочисто відкривали новий храм у 1863 році й зазначили, що на церемонії були присутні монарші особи. Нібито спадкоємець престолу Микола Олександрович відстояв панахиду, а імператор Олександр II ”вшанував благочестивою увагою могили та вирішив оглянути церкву, тоді ще лише вчерні відбудовану”.
Але найцікавіше те, що це – єдине джерело, де згадується візит імператора Олександра. У численних документах та звітах називали лише спадкоємця трону Миколу Олександровича, який приїздив на церемонію відкриття нової церкви. Тому так і залишилося загадкою: чи дійсно був тоді цар Олександр II у Катеринославі, чи це – чергова вигадка журналістів, які прагнули надати події більшої ваги, ніж вона мала насправді.
Микола II у Катеринославі
Фото: імператор Микола II
А от візит останнього царя Російської імперії Миколи II проходив настільки гучно, що ніяких сумнівів щодо його візиту не виникало. Імператор прибув до губернського центру у січні 1915 року, коли вже тривала Перша світова війна. Приїзд пояснювався тим, що Катеринослав був тоді важливим промисловим і мобілізаційним центром із заводами, шпиталями та складськими арсеналами, тому залишався важливим об’єктом для імператорського двору. Микола II приїхав потягом, на вокзалі його зустрічали представники міської влади, духовенство та військові командири.
Спочатку самодержець відвідав Преображенський кафедральний собор, де відстояв молебень за перемогу армії, здоров’я поранених солдат та за мир у країні. Храм не вміщував парафіян, тисячі катеринославців та гостей міста слухали церковні співи надворі. Потім почесний гість вирушив до палацу Потьомкіна, де розташувався лазарет імені цесаревича Олексія. Там лікували поранених з Галицького та Польського фронтів, і Микола II обійшов палати, спілкуючись із солдатами. Побував також у шпиталі, розташованому у будівлі Вищих жіночих курсів (сучасна лікарня імені Мечникова), у лікарні Червоного Хреста. В останньому закладі йому навіть запропонували лікарняний обід, на що гість погодився й частування схвалив.
Промисловий центр на війні
Потім Микола II особисто оглянув санітарні потяги, які вивозили поранених із фронту, перевірив склади з військовими запасами та продовольством, відвідав військові формувальні пункти. Після цього завітав до музею Олександра Поля, де з цікавістю оглянув експозиції. Особливо йому сподобалися артефакти козацької доби та колекції природничих матеріалів, зібрані відомим дослідником Дмитром Яворницьким.
Далі вирушив до Катеринославської дослідної станції з видобування йоду, яка почала працювати з початком Першою світової війни. Імператор особисто ознайомився з роботою науковців, поспілкувався з винахідниками і почув від професора Писаржевського, що отриманий ними йод нічим не поступається німецькому аналогу. Ця звістка неабияк потішила монарха, і той пообіцяв подальшу всебічну підтримку.
Щедрі дари та підтримка фронту
Потім Микола II відвідав Брянський завод, який у 1915 році забезпечував армію зброєю, снарядами та технікою. Імператор цікавився умовами праці робітників, вивчав виробничі потужності й технічне оснащення підприємства. Враження від побаченого залишилися позитивні, про що згодом він написав у своєму щоденнику. Не обійшлося й без подарунків. Від Преображенського кафедрального собору цар отримав ікону святого Георгія Побідоносця, а до царської скарбниці катеринославські купці, підприємці та меценати передали понад 258 000 карбованців – шалені на той час гроші. Їх зібрали на потреби фронту.
Подальші події XX століття повністю змінили державну систему імперії, тому інших монарших осіб Катеринославу приймати вже не довелося. Але ті події, що мали місце, збереглися у спогадах, архівних документах, старих будівлях. У XXI столітті про важливі історичні моменти, коли місто перетворювалося на центр уваги імператорів, нагадують і заводи, лікарні, храми, музеї. І хоча час повністю змінив Катеринослав, перетворивши його на Дніпропетровськ, а згодом – на Дніпро, місто продовжує дбайливо зберігати світлини та документи про цінні та важливі події минулого.
Джерела: