Збройні сили Української держави були сформовані як національне військове об’єднання під час правління Павла Скоропадського. Центральна Рада розцінила тимчасову втрату частини території у протистоянні з Червоною армією як нестачу власних регулярних військ для надання відсічі. Зрештою, було сформовано 8 територіальних оперативно-тактичних об’єднань, одним з яких став 8-й Катеринославський корпус. Як представник збройних сил Української держави, він захищав позицію Білого руху та прагнув возз’єднання з небільшовицькою Російською імперією. Далі на dnepryes.com.ua.
Формування та військові кампанії 8-го Катеринославського корпусу
Історія формування 8-го Катеринославського корпусу тісно пов’язана з діяльністю 5-го Кавказького армійського підрозділу з 1917 року. Під час окупації нашого міста німецькими військами об’єднання 123-ї та 127-ї піхотних дивізій рушило через Севастополь до України під командуванням генерал-майора Гната Васильченка. Він був військовим діячем Російської імператорської армії та Гетьманату, здобувши статус яскравого представника Білого руху на півдні держави. Зрештою, 5-й Кавказький армійський корпус було дерусифіковано під впливом Української Народної Республіки.
17 квітня 1918 року на його основі розпочалося формування 8-го Катеринославського корпусу з новим штабом у місті за незмінного керівництва. Цей процес був частиною становлення органів управління губернським військовим округом. Він мав слугувати центром організації заходів з підготовки збройних сил, військ та штабів під час війн.
Незважаючи на спроби українізації 8-го Катеринославського корпусу, політика його складу залишалася російською. Під час правління Павла Скоропадського впроваджені Українською Народною Республікою ініціативи з народної просвіти були скасовані остаточно. Панування Гетьманату згодом також ознаменувало створення Катеринославського центру Добровольчої армії для організації армії у губернії.
Видавши Федеративну грамоту щодо включення України до складу небільшовицької Росії, гетьман спровокував повстання на чолі з Директорією УНР. Водночас 8-й Катеринославський корпус не підтримував націоналістичних прагнень відмежування від імперії для уникнення її занепаду. Свій власний протест його склад висловив у вигляді організації Катеринославського походу після відбиття атаки військ Петлюри на місто. У ніч на 28 листопада 1918 року підрозділ під командування Гната Васильченка рушив у Крим для возз’єднання з Добровольчою армією генерала Антона Денікіна.
Подолавши наступ військ Петлюри, Махна та інших місцевих загонів, 8-й Катеринославський корпус зміг дістатися пункту призначення через Перекоп 2 січня 1919 року. 34 дні походу забезпечили його учасників бажаним розформуванням підрозділу на 4-ту піхотну дивізію, 34-ту артилерійську бригаду та Новоросійський кінний полк. У новому вигляді він продовжував брати участь у боротьбі з Червоною армією та Дієвою армією УНР.
Значення діяльності 8-го Катеринославського корпусу
Поставши як частина збройних сил Української Народної Республіки, 8-й Катеринославський корпус зрештою залишився вірним принципу “Росії Єдиної, Великої та Неподільної”. Попри намагання української влади витіснити імперську політику підрозділу, він продовжував підтримувати ідеї Білого руху. Його прагнення возз’єднатися з небільшовицькою Росією реалізувалися в організації Катеринославського походу для вступу у Добровольчу армію Денікіна. Для його учасників було засновано пам’ятну нагородну відзнаку 6 червня 1920 року.
