Білий рух у нашій країні розпочався як антибільшовицьке повстання під час Громадянської війни у Росії у 1917 році. Його учасники прагнули ліквідувати Червону армію для встановлення власної військової диктатури та збереження “Росії єдиної, великої та неподільної” – основного принципу білогвардійських сил. В Україні їхнім провідним посередником вважалася Добровольча армія як одне з найбільших збройних формувань Білого руху на Півдні Росії. У нашому краї до боротьби з послідовниками більшовизму доєднався Катеринославський загін Добровольчої армії – військове формування у Катеринославській губернії. Поставши як представник білогвардійських військ, він брав участь у боротьбі з військами УНР, радянськими військами та загонами Махна для возз’єднання зі Збройними силами Півдня Росії. Далі на dnepryes.com.ua.
Формування та діяльність Катеринославського загону Добровольчої армії
16 жовтня 1918 року одним з нових підрозділів білогвардійців став Катеринославський центр Добровольчої армії як представник Добровольчої армії під час Громадянської війни у Російській імперії. Під проводом Леоніда Островського військова інституція сформувала добровольчу офіцерську дружину у наступному місяці. Разом з 8-м Катеринославським корпусом під керівництвом генерала Гната Васильченка вона тримала місто під контролем.
Проголошення гетьманом Павлом Скоропадським Акту федерації про об’єднання України з небільшовицькою Росією 14 листопада 1918 року викликало спротив Директорії УНР. Як частина Катеринославського загону Добровольчої армії, 8-й корпус залишався вірним проросійським поглядам та відбивав наступ військ Петлюри на місто.
Прагнучи об’єднатися з Добровольчою армією Росії, загін підрозділу з чисельністю понад 1000 осіб рушив на південь під керівництвом генерала Гната Васильченка 27 листопада. Відповідальним за ідею організації Катеринославського походу вважається Дмитро Гусев – командир 7-го кінного Новоросійського полку. Через несприятливі погодні умови його учасники були змушені позбавитися автомобілів та бронеавтомобілів для продовження руху на підводах. Війська Симона Петлюри стали на заваді пересуванню через Дніпро, тому за рішенням командира було обрано напрямок до Криму через Перекопський перешийок. Протягом свого шляху 8-й корпус Катеринославського загону Добровольчої армії брав участь у кровопролитних боях з петлюрівцями та махновцями, втративши частину особового складу.
Катеринославський похід завершився вдало для представників Білого руху за 34 дні 22 грудня 1918 року за старим стилем. Протистоявши військам УНР, радянським військам та партизанським загонам Махна, частина 8-го корпусу доєдналася до Кримсько-Азовської армії як штаб генерала Олександра Боровського. Зрештою, Катеринославський загін був реорганізований у 34-ту піхотну дивізію, 37-ту артилерійську бригаду та 3-й драгунський Новоросійський полк. Начальником Катеринославського центру Добровольчої армії залишався Леонід Островський до його розформування 6 червня 1920 року.
Наслідки та значення військових дій Катеринославського загону Добровольчої армії
Під час Громадянської війни у Росії Катеринославський загін Добровольчої армії виступив як військове формування, яке прагнуло завадити встановленню радянського режиму. Натомість він мав за мету втілити власний план уніфікації та асиміляції українського народу для збереження єдності Російської імперії. Після розформування особливого підрозділу учасники Катеринославського походу були нагороджені срібним хрестом за зразком Георгіївського як особливою відзнакою.
