Комітет державної безпеки СРСР був заснований у 1954 році у відповідь на потребу десталінізації радянського середовища. Одним з найяскравіших високопосадовців союзного органу управління з нашого міста вважався Віктор Чебриков – голова КДБ СРСР та секретар ЦК КПРС. Пройшовши військовий шлях в активних бойових діях, громадський діяч узяв на себе роль відповідального за порядок та охорону радянської системи. Далі на dnepryes.com.ua.
Становлення політичної та військової кар’єри Віктора Чебрикова
Віктор Чебриков народився 27 квітня 1923 року у Катеринославі у родині простого робітника. Через розгортання німецько-радянської війни юнак був змушений залишити навчання у Дніпропетровському металургійному інституті. Зростаючи в умовах збройного конфлікту, він вирішив здобути освіту у Житомирському військово-піхотному училищі як командир взводу.
Після закінчення навчання випускник взяв участь у Сталінградській битві, Курській битві та у битві за Дніпро. Перенісши важкі поранення, контузію та обмороження, Віктор Чебриков досяг звання майора наприкінці війни у Чехословаччині. Як новий член КПРС, він збирався вступити до Військової академії імені Михайла Фрунзе у Москві, але через низький зір втратив цю змогу.
Повернувшись до рідного міста після демобілізації, ветеран війни продовжив навчання у Дніпропетровському металургійному інституті. Після здобуття вищої освіти він розпочав свій кар’єрний шлях як інженер на металургійному заводі у 1950 році. Вже через рік професійна діяльність Віктора Чебрикова поширилася на виконання обов’язків завідувача відділу промисловості та транспорту, а також секретаря Ленінського районного комітету КПУ Дніпропетровська.
Висока оцінка трудового розвитку фахівця дозволила йому обійняти посаду партійного організатора Дніпропетровського металургійного заводу імені Григорія Петровського у 1955 році. За декілька років інженеру вдалося стабілізувати матеріальне становище промислового підприємства, а також збільшити попит на його продукцію. Як очільник відділу Дніпропетровського обласного комітету КПУ, він часто стежив за будівництвом рудників та заводів, долучався до розвитку водопостачання та створення набережної, а також посприяв електрифікації області.
Продовжуючи брати участь у політичному житті рідного міста, громадський діяч обійняв посаду 1-го секретаря Дніпропетровського міського комітету КПУ у 1961 році. У 1967 році Леонід Брежнєв призначив Віктора Чебрикова генеральним секретарем ЦК КПРС як відповідального за зміцнення системи державної безпеки. Після смерті тодішнього керівника КПРС у 1982 році, він посів місце нового голови КДБ СРСР на 6 років. Продовжуючи курс Юрія Андропова, високопосадовець підтримував чистку державного апарату для забезпечення належного партійного захисту.
Наприкінці 1980-х років він посів місце серед виконавців питань правової політики та народних депутатів СРСР. Після виходу на пенсію Віктор Чебриков працював над власними мемуарами та публіцистикою до смерті 1 липня 1999 року у Москві.
Значення політичної та військової діяльності Віктора Чебрикова
Протягом свого життя Віктор Чебриков демонстрував свою відданість Комуністичній партії України, ставши одним з найвпливовіших діячів радянської політичної системи. Як голова КДБ СРСР та секретар ЦК КПРС, він боровся з антирадянською пропагандою та українським дисидентським рухом. За свою діяльність високопосадовець був нагороджений званням Героя Соціалістичної праці, орденом Жовтневої Революції, орденом Вітчизняної війни та Державною премією СРСР.
