Неділя, 26 Вересня, 2021

Річниця майдану. Згадуємо, що було в Дніпрі

В Україні 21 листопада відзначили День Гідності та Свободи, який встановлений урочистою датою з 2014 року. Далі на dnepryes.

Загальна картина

У листопаді 2013 роки люди вперше зібралися на мирний протест проти дій уряду. Головна причина – відмова влади від підписання асоціації з Європейським Союзом. Відстрочка укладення договору викликала обурення в суспільстві, серед проєвропейськи налаштованих політичних еліт і громадян. Багато хто сприйняв події як розворот в бік Росії з метою подальшого зближення з нею, в чому побачили загрозу суверенітету.

На початку протест носив мирний характер, а його учасниками переважно була молодь та студенти. Однак після категоричної реакції влади і силового розгону мирного зібрання 30 листопада, це викликало ланцюгову реакцію і тисячі людей потягнулися до столиці для захисту своїх прав та політичних поглядів. З цього моменту характер відносин між владою та протестною частиною народу тільки посилювалася, що в подальшому призвело до збройного протистояння і людських смертей. У лютому 2014 протест охопив уже всю країну, а опозиційні сили вимагали відставки Януковича, підписання асоціації з ЄС, перезавантаження влади. У пік протистояння – з 18 лютого, в ході штурму урядових будівель, загинуло близько 100 осіб.  21 лютого Янукович втік з країни, а на наступний день Верховна Рада відсторонила його від виконання повноважень.

Сформувалося тимчасове керівництво, були призначені дострокові президентські вибори. Так переміг майдан. За весь час протестів, за офіційними даними прокуратури, загинули 104 людини, а постраждали – понад 2442. Однак за свідченнями очевидців та учасників подій – жертв і смертей було значно більше, як і зниклих безвісти людей.

Починаючи з 2014 року протести прокотилися по всій країні, в тому числі і в Дніпропетровській області. Активісти євромайдану висловили свою солідарність столичним протестуючим. Ситуація загострювалася по всій країні.

Що було в Дніпрі?

Перші мітинги в підтримку євроінтеграції і протесту проти дій влади почалися ще в кінці листопада 2013. Кілька сотень людей вийшли на мирний мітинг з прапорами ЄС та України, банерами про імпічмент президенту і ін. Акція була оголошена безстроковою і організатори заявили про необхідність створення наметового містечка.

У грудні відбувся масштабний марш на підтримку активістів євромайдан в столиці.  Тисячі людей пройшли по центральній вулиці міста, а після – на Європейській площі влаштували мітинг.  Головна ідея – показати що Дніпро готовий до захисту своїх інтересів та боротьбі зі свавіллям влади, якщо воно буде.

Столичні події впливали на характер ситуації в регіонах. З загостренням подій в січні, а особливо після прийняття “диктаторських законів” 16 січня – мітинги євромайдану і масові протести, фактично, опинилися незаконними. Ситуація в Дніпрі загострилася, коли поліція спробувала розігнати мітинг. У січні відбулася спроба активістів майдану та інших радикальних груп штурмувати будівлю ОДА, Тодішній губернатор – Дмитро Колесніков, заявив про готовність влади зупинити дії екстремістів і надати адекватну, але жорстку реакцію для підтримки порядку.

Масштабні зіткнення відбулися 26 січня – в день штурму Обласної адміністрації. Тоді сотні людей намагалися штурмом захопити будівлю та зупинити тиск поліції, вимагали відставки керівництва області. Під час штурму, на активістів напали “тітушки”.  Пізніше до активних дій перейшла поліція. Почався розгон протестуючих, в якому також брали участь “тітушки”, спортсмени, без будь-яких розпізнавальних знаків, затримували людей. Спочатку протестують запросили у двір будівлі для переговорів, після чого почалися затримання та розгон. До ночі під будівлею залишилося всього пару десятків людей, а штурм, фактично, припинився.

Кілька людей потрапили до лікарні, журналісти фіксували використання травматичної зброї міліцією та “тітушками”, напади на пресу, перешкоджання журналістській діяльності. Десятки людей були затримані за участь та організацію в масових заворушеннях. В університетах почався адміністративний тиск – студентів відсутніх на парах в день штурму, викликали на пояснювальний розмову, а дані передавали міліції.  У той же день відбулося зіткнення “ультрасів” – футбольних фанатів з міліцією та “тітушками”. У перших стріляли з травматичної зброї.

Відзначимо, що євромайдан виник і в інших містах області – Кривому Розі, Дніпродзержинську, Новомосковську, Павлограді. По всіх містах прокотилася хвиля, так званих “ленінопадів”.  У Новомосковську для виконання мером обіцянки про усунення пам’ятника Леніну, активісти організували ходу до його дому. Згодом, учасники організації “правий сектор” демонтували пам’ятник “кату” самостійно. Областю прокотилася хвиля протистоянь між “тітушками” та майданівцями. У Дніпрі ж, разом з Леніним, скинули відомий пам’ятник Петровському біля ж \ д вокзалу. З тих пір на його місці стоїть пам’ятний хрест жертвам голодомору.

Висновок

Після втечі президента Януковича та призначення тимчасового уряду, в областях також призначили нове керівництво. У Дніпропетровській області 2 березня новим губернатором був призначений Ігор Коломойський. На щастя, подальші спроби дестабілізації по “Донбаському сценарію” були жорстко ліквідовані. Організація дніпровського євромайдану ще деякий час продовжувала свою активну діяльність по оновленню влади та курируванні активної громадськості. Однак нові виклики вимагали нових рішень.

21 листопада ми згадуємо трагічні події, які стали причиною смерті понад ста громадян, в мирний час. На жаль, це був тільки початок ще більшої трагедії. Однак українське суспільство, як і раніше, підтвердило готовність боротися за майбутнє вільної та сильної країни. У День Гідності та Свободи важливо згадати криваву ціну, яку заплатив та продовжує платити український народ за захист цих понять.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here