Як правило, історія життя кожного льотчика розповідає про його невдачі, які обертаються успіхом, сильну волю, надії, а якщо пілот військовий, то навіть про трагедію та самовідданість. У цій статті ми дізнаємося про мрії та виклики, а також про те, як подолати ці труднощі в гонитві за своїми мріями та свободою. Хай то здоров’я, фінанси, сім’я, робота чи навіть безжальна війна, зрештою, важливо, як ми справляємося з ситуацією. Історія льотчика-винищувача перенесе вас у справді захопливу та напружену подорож, тому давайте детальніше дізнаємося про всі злети та падіння, які пережив наш дніпрянин – Анатолій Якович Брандис. Відважний солдат із сильною волею в душі. Далі на dnepryes.com.ua.
Історія льотчика
Анатолій Якович Брандис народився 12 серпня 1923 року в місті Катеринослав (Дніпро) в родині робітника, українець. Закінчив середню школу.
У Червоній армії з червня 1941 року. У 1943 році закінчив Пермську військову школу льотчиків.
З серпня 1943 року Анатолій був учасником німецько-радянської війни, де бойове хрещення отримав на Південному фронті. Перший бойовий виліт здійснив у складі групи на штурмовку колони танків противника з дивізії “Мертва голова”. Воював у небі Мелітополя, Криму, Білорусії, Литви та Східної Пруссії. Пройшов шлях від льотчика до командира ескадрильї 75-го гвардійського десантно-штурмового авіаційного полку. Всього здійснив 228 бойових вильотів. Варто також зазначити, що попри численні пробоїни в літаку Іл-2, за всю війну ні сам Анатолій Брандис, ні його екіпаж жодного разу не постраждали, що заслуговує на повагу. Його незмінним стрільцем-радистом був киргиз Абдикасим Каримшаков, кавалер трьох орденів Слави.
У 1950 році закінчив Військово-повітряну академію, у 1959 році — Військову академію Генерального штабу. З 1964 року викладав у військових навчальних закладах, де через кілька років став кандидатом військових наук. І тільки в 1986 році генерал-лейтенант Брандис після всього пережитого вирішив піти у відставку.
Відомий льотчик із Дніпра помер 23 березня 1988 року.
Отже, Анатолій Якович Брандис — радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу 1945 року, відомий під час німецько-радянської війни як льотчик-штурмовик літака Іл-2 75-го гвардійського десантно-штурмового авіаційного полку 1-ї гвардійської штурмової дивізії. З 1978 року — генерал-лейтенант авіації, з 1976 року — кандидат військових наук. Людина, яка запам’яталася багатьом своєю мужністю.
Нагороди Анатолія Яковича
Нагороджений:
- у 1945 році — орденом Леніна;
- у 1978 році — орденом Жовтневої Революції;
- у 1943 році, лютому 1944 році, листопаді 1944 році, 1945 році – 4 орденами Червоного Прапора;
- у 1944 році — орденом Олександра Невського;
- у 1944-1985 роках — 2 орденами Другої світової війни 1-го ступеня;
- у 1956 році — орденом Червоної Зірки та іншими медалями.
Вшанування пам’яті
У місті Дніпро було встановлене бронзове погруддя та відкриту пам’ятну дошку 24 вересня у ЗОШ № 77 на вул. Нестерова, 29 Новокодацького району — відомому льотчику-штурмовику, командиру льотної ескадрильї Анатолію Брандису.
У святковому заході взяли участь депутати міської та районної рад, педагогічний колектив, жителі району, учні шкіл та випускники ветеранів школи льотчиків.
Як уже зазначалося, у роки війни Брандис знищив десятки ворожих літаків, танків, потягів і артилерійських точок. Його вороги називали його літак “Чорною смертю” і незнищенним. Його учні, безсумнівно, пишалися подвигами героя і брали з нього приклад.
Депутатка міськради від “Партії регіонів” Наталя Начар’ян теж неодноразово зазначала, що це чудовий приклад для майбутніх поколінь учнів, які прийдуть до школи. Це блискучий приклад і показник роботи педагогічного колективу, самих дітей, шкільного парламенту, і звичайно, депутатського корпусу.