Радянські льотчики брали активну участь у боях за визволення річки Дніпро та Дніпропетровської області. Радянська армія розгорнула потужний наступ, і протягом трьох місяців за допомогою авіації вдалося вигнати ворога з лівобережжя України, з Донбасу, Тамані, Орловщини, Смоленщини. Виконавши завдання командування, війська перейшли на правобережжя України, зайняли підступи до Криму й успішно продовжили наступ. Одним із льотчиків, які визволяли Дніпропетровськ, був Іван Кожедуб, історію героя розповімо докладніше. Далі на dnepryes.com.ua.
Дитинство та юність героя
Іван Кожедуб народився у селі на Сумщині у 1920 році в бідній родині. У селян було п’ятеро дітей, майбутній льотчик був наймолодшим і з’явився на світ після того, як сім’я пережила голодування.
Батько Кожедуба працював на фабриці і слідкував за домом, але часто проводив час із дітьми, читав їм книжки і навіть писав вірші. Іван Кожедуб виховувався в релігійній сім’ї, тож батьки ставилися до виховання дітей доволі суворо – кожен мав свої домашні обов’язки, тож хлопчика змалечку привчали до працьовитості, завзятості, старанності.
Уже у віці 5 років Івана Кожедуба відправили на його першу роботу – охороняти сад, таким чином батько хотів привчити майбутнього льотчика до старанності, до 6 років за книжкою сестри хлопчик навчився читати й писати, а незабаром пішов до школи.
У школі майбутній льотчик провчився тільки сім років, а потім вирушив до технологічного технікуму в Шостці.
У 1938 році у віці 18 років Кожедуб уперше дізнався про літаки та відвідав аероклуб. Молодого чоловіка вразили польоти та красива ошатна форма, і він одразу ж почав тренуватися та вчитися, щоб стати пілотом.
Кар’єра пілота
Свій перший політ Кожедуб здійснив у квітні 1939 року. Він зміг піднятися на висоту 1500 метрів, і це були дуже яскраві для майбутнього героя відчуття.
На початку 1940 року Кожедуб вступив до Чугуївського військового авіаційного училища, пройшов там підготовку на УТ-2, УТІ-4 та І-16.
Восени того ж року він здійснив два польоти на літаку І-16, і після цього льотчика вирішили залишити в училищі, він мав працювати інструктором.
Для Кожедуба це було повне розчарування, адже протягом довгих років він літав, відточував майстерність, експериментував. Польоти приносили йому незвичайну радість і він готовий був літати цілодобово без перерв.
Друга світова війна
На початку 1941 року Кожедуб отримав звання сержанта, тоді його присвоювали усім льотчикам, а його училище і весь склад викладачів вирішили евакуювати до Середньої Азії.
Там Іван Кожедуб почав більш активно вивчати тактику польотів на винищувачах, самостійно читати і конспектувати питання тактики повітряних боїв. Тоді він вирішив для себе, щоб обов’язково допомагати в обороні своєї країни.
Восени 1942 року після численних прохань і рапортів старшого сержанта Кожедуба серед інших інструкторів і випускників училища направили до Москви. Там розташовувався пункт збору льотно-технічного складу. Звідти Кожедуба перенаправили у 240-й винищувальний авіаполк, яким командував майор Ігнатій Солдатенко.
У серпні 1942 року авіаполк, де служив Кожедуб, одним із перших отримав передові на той час винищувачі Ла-5. Всього за 15 днів льотчики мали повністю вивчити тактику польоту на нових моделях, але під час тренувань стали проявлятися конструктивні та виробничі дефекти. Лише через 10 днів після того, як льотчиків відправили на Сталінградський напрямок, полк вирішили вивести з бою через значні втрати. Крім командира полку майора Солдатенка, в полку на той момент залишалося лише кілька льотчиків.
Льотчиків одразу ж відправили на перепідготовку, і наступні бойові вильоти вони почали здійснювати тільки наприкінці грудня 1942 року.
Під час одного з тренувальних вильотів у Кожедуба зламався двигун, але він не розгубився і рішуче розвернув літак і спланував на край льотного поля. Сильно вдарившись під час посадки, льотчик на кілька днів вибув з ладу і до моменту відправки на фронт ледь налітав на новій машині 10 годин.
У лютому 1943 року полк перекинули на південно-західний напрямок, Кожедубу тоді дістався важчий Ла-5 перших серій, де було п’ять баків для пального.
Наприкінці березня 1943 року герой уперше вилетів на бойове завдання, але цей виліт виявився невдалим – під час атаки його літак обстріляли зенітною артилерією своєї ж ППО. Кожедуб дивом залишився живий: бронеспинка захистила пілота від фугасного снаряда авіаційної гармати.
Наступні вильоти пілот здійснював на старих літаках, і тільки через місяць у його розпорядженні опинився новий Ла-5.
Сутичка над Дніпром
У жовтні 1943 року радянські війська розширювали плацдарм на правому березі Дніпра, відбиваючи запеклі атаки противника. Іван Кожедуб і ще вісім пілотів мали підтримати війська, і саме він вів ударну п’ятірку.
Зайнявши заплановані позиції, четвірка пілотів одразу ж вступила в бій із “Мессершмітами”. Кожедуб на чолі п’ятірки атакував бомбардувальники. Противник заметушився і практично відразу два “Юнкерси”, охоплені полум’ям, впали на землю. Ведучого збив Іван Кожедуб, ще одного – видатний радянський пілот Павло Бризгалов.
У небі почалася “карусель”, слідом за першою дев’яткою з’явилася друга, а Кожедуб встиг збити ще й Ме-109. Із західного боку знову напливали “Юнкерси”, але до місця бою на той час уже підійшла зі сходу група винищувачів “Яків”. Панування в повітряному бою було забезпечено.
Підсумки бою
У тому бою пілоти змогли загалом збити сім літаків ворога, ескадрилья під командуванням Кожедуба повернулася на свій аеродром.
Щойно пілоти дісталися аеродрому, отримали нове завдання – виліт четвіркою: Кожедуб-Мухін і Амелін-Пуришев. Завдання залишалося колишнім – прикриття військ на полі бою, але тепер потрібно було відбити наліт 36 німецьких бомбардувальників, які йшли під прикриттям шістки Ме-109 і пари FW-190.
Іван Кожедуб прожогом збив провідного німецького пілота й організував бій, одразу було знищено два “Юнкерси” противника. Німецькі винищувачі затиснули літак, а Мухін кинувся на виручку. Кожедуб у той же момент прикрив хлопців і атакував сусідній бомбардувальник.
Перша сутичка над Дніпром на зустрічних курсах із німецькими асами залишила неприємний слід у пам’яті Кожедуба. У лобовій атаці пілот не встиг відкрити вогонь вчасно, і ворожі снаряди пройшли лише за кілька сантиметрів над його головою, розбивши рацію і перебивши тягу керма повороту винищувача.
Однак уже наступного дня удача виявилася на боці Кожедуба – він зміг прошити ведучого пари “Мессерів” довгою чергою, літаки ворога намагалися збити відставший від свого ладу винищувач Як-7Б, але досягти успіху не змогли.
Саме в боях за Дніпро льотчики полку, у складі якого літав Кожедуб, уперше зустрілися з асами Герінга з ескадри “Мельдерс”. Незважаючи на те, що в противника були більш сучасні літаки, радянські пілоти успішно виграли поєдинок. До битви за Дніпро Іван Кожедуб протягом десяти днів зміг самотужки збити 11 ворожих літаків, а до кінця цієї сутички довів рахунок до 26 ворожих винищувачів. Незабаром Івану Кожедубу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Бої були дуже запеклими. Ворог намагався зайняти важливі позиції, а тому часто застосовував хитрощі. Щоб скувати наших патрульних винищувачів і відвернути увагу, перед бомбардувальниками летіли невеликі винищувальні групи. Прийшовши в район патрулювання винищувачів, вони намагалися продовжити бій, тоді як фашистські бомбардувальники на іншій висоті прагнули прорватися до району розташування наших з’єднань.