У роки Другої світової війни Дніпро та регіон пережили багато втрат і поневірянь. Місцеві жителі змушені були розбудовувати місто під окупацією німецьких солдатів, але все одно не забували подвиги видатних героїв радянських часів. Про них та події воєнних років нагадують і пам’ятки архітектури, і меморіали в місті. Про найвідоміші розповімо детальніше. Далі на dnepryes.com.ua.
Монумент Вічної Слави
Одним із найбільш значущих для міста вважається Меморіал Вічної Слави. Примітно, що місце розташування цього пам’ятника міняли кілька разів, але в підсумку вирішили встановити практично в центрі міста у 1967 році. Побудували монумент у формі чотиригранного пілона, а зверху його облицювали плитами рожевого граніту.
На вершині розмістилася фігура Батьківщини-Матері, яка тримає смолоскип і пальмову гілку, що символізують для містян свободу і пам’ять.
У нижній частині пілона додали горельєфну групу з трьох гранітних скульптур, присвячених воїнам, партизанам і підпільникам.
Пам’ятник воїнам 152-ї стрілецької дивізії
У 1985 році у Дніпрі з’явився пам’ятник, присвячений воїнам 152-ї стрілецької дивізії, які форсували річку у 1943 році. Цікава скульптура розташована на березі річки, а солдати, зображені на пам’ятнику, були зафіксовані після головного завоювання – форсування Дніпра.
Про героїзм стрілецької дивізії знають далеко за межами регіону, адже солдати пройшли шлях від Мурманська до Берліна. Після війни їх визнали одними з найдосвідченіших у радянській армії, а за найкоротші терміни бійці змогли визволити десятки міст.
На пам’ятнику зображено сюжет, присвячений боям біля селища Підгородне на початку жовтня 1943 року, після чого і почалося безпосередньо форсування Дніпра.
Лише за місяць дивізія змогла просунутися до Кривого Рогу, звільнивши селище Діївка. У цих важких боях загинув генерал-майор В. Каруна, на честь якого пізніше буде названа одна з вулиць Дніпропетровська і встановлено пам’ятник.
Пам’ятник “Скорботна юність”
Монумент присвятили студентам Дніпра, які загинули під час війни, встановили його у 1967 році. На елементах композиції нанесено напис: “В ім’я життя на землі, вони залишилися молодими”.
Статуя заввишки 5 метрів виконана в сірому граніті і зображує скорботну дівчину. Поруч додали кілька каменів із пам’ятними словами на честь загиблих студентів, які жили у місті.
Пам’ятник Володі Дубініну
У місті також можна побачити ще один знаменитий пам’ятник, присвячений партизану Володі Дубініну. Хлопчик загинув на війні у віці 14 років від вибуху міни.
Пам’ятник з’явився у Дніпрі у 1967 році, встановили погруддя з рожевого граніту в однойменному парку, присвяченому партизану.
Висота пам’ятника становила 2,3 метра.
Пам’ятник генералу Пушкіну
Ще відомий у Дніпрі пам’ятник, присвячений генералу Юхиму Пушкіну. Це справжній танк Т-34, який використовували як меморіал і присвятили захиснику і визволителю міста. Примітно, що спочатку меморіал планували створити в іншому вигляді, а танк мав стати тимчасовим варіантом, але в підсумку він залишився назавжди.
Встановили танк у 1945 році. На постаменті пізніше мала з’явитися скульптура генерала в повний зріст, прикрашена написом і гірляндами. Тимчасово замість монумента поставили танк із бетону, а потім його замінили на справжній.
Могила Каруни
Поруч із прахом генерала Юхима Пушкіна, якого поховали на Меморіальному цвинтарі, на головній алеї на Соборній площі було поховано останки ще одного героя визволення Дніпропетровська – генерал-майора, командувача 152-ї стрілецької дивізії Василя Петровича Каруни.
Могила героя не виділяється серед інших поховань і позначена скромною горизонтальною плитою сірого граніту з погано читабельним написом.
Генерал-майор Василь Петрович Каруна загинув під час визволення Дніпра у жовтні 1943 року, до визволення міста він не дожив лише 23 дні.
Примітно, що могилу Каруни перенесли з лівого берега Дніпра на правий. Її перемістили з політичних міркувань, щоб доповнити нею центральний міський пантеон.
У радянських путівниках було зазначено, що героя поховали в Амур-Нижньодніпровському районі на площі біля стадіону заводу імені Комінтерну. На цьому місці навіть встановили обеліск і скульптуру “Воїн з вінком”, присвячені визволителю міста.
На згадку про героя було названо й вулицю Каруни на лівому березі, неподалік від місця, де генерал був смертельно поранений.
Пам’ятник “Крило літака”
У західній частині міста є ще один незвичайний пам’ятник. Вертикальний пілон із нержавіючої сталі виконали у вигляді величезного крила літака, що врізалося в землю, а зверху додали алюмінієвий горельєф із зображенням облич екіпажу в язиках полум’я. Висота пам’ятника становить 13 метрів.
Пам’ятник може розповісти про криваву битву, яка сталася в цьому місці у 1941 році. У серпні того року німецькі саперні частини почали споруджувати понтонні переправи через Дніпро біля Нових Кайдак.
Ескадрильї бомбардувальників 81-го авіаполку командування дало завдання знищити цю переправу. Літак з екіпажем із 4-х осіб, який виконував цей політ, був підбитий і загорівся, але спрямував палаючу машину разом із вантажем бомб прямо на німецький понтонний міст.
Унаслідок вибуху вдалося не тільки повністю знищити переправу, а й багато живої сили противника.
Пам’ятник урочисто відкрили у жовтні 1967 року, тоді мітинг зібрав 15 тисяч людей. Були присутні й родичі загиблих.
Братська могила
На Запорізькому кладовищі одразу біля входу розташувався величезний пам’ятник, який теж може розповісти свою історію. Про неї добре знали за радянських часів, коли ці дані друкували у кожному путівнику містом.
Насправді це була одна з найжахливіших сторінок епохи нацистської окупації у місті.
Статуя у вигляді жінки зі скорботним і задумливим поглядом розташувалася біля великого кола, обрамленого металевим вінком. Це братська могила, яку урочисто відкрили у 1967 році.
Насправді пам’ятник присвячений подіям, що відбувалися на вулиці Мостовій біля однієї зі стін, де пізніше з’явився напис, який закликає тих, хто живе, схилити голову перед жертвами війни.
Під час окупації на тому місці було розстріляно понад 500 осіб. Неподалік, у будівлі контори млинокомбінату, знаходилося відділення гестапо.
Ховали розстріляних там же, але навіть після війни могила не потрапляла в поле зору місцевої влади, на відміну від території Ботанічного саду, де було розстріляно тисячі євреїв, чи ділянок на вулицях Чичеріна та Енергетичній, де було поховано тисячі мешканців міста та бійців армії. Факти масових розстрілів у вище названих місцях зафіксували одразу ж після визволення міста, а от могила на Мостовій залишалася невідомою.
У шістдесяті роки XX століття кілька наукових співробітників Інституту чорної металургії почали самостійно на громадських засадах збирати різні відомості про ту трагедію на Мостовій вулиці. Пізніше інформацію про історію і пам’ятники збирали багато небайдужих жителів міста у школах, і в НДІ, і в інших організаціях.
До 1965 року вдалося накопичити достатньо даних, щоб зрозуміти масштаби і наслідки тієї трагедії для міста
Тоді з ініціативи місцевої влади відбувся перший етап ексгумації і загиблих почали повторно ховати, але вже на Запорізькому цвинтарі.
Друга світова війна залишила величезний слід у пам’яті героїв, ветеранів та мешканців Дніпра, тому дуже важливо знати історію архітектурних пам’яток, які можуть нагадати про ті часи.