Друга світова війна – темна сторінка в історії людства. У цій жорсткій та кровопролитній війні загинуло десятки мільйонів людей, було зруйновано тисячі міст, підприємств, установ та житлових будинків. На жаль, бойові дії Другої світової війни торкнулися й металургійного серця України – Дніпропетровщини. У ході боїв за взяття Дніпра німцями та відході радянських військ у серпні 1941 року багато важливих промислових підприємств було підірвано. Значно постраждала дорожньо-транспортна інфраструктура (вокзал, мости, дороги та інше). У період німецької окупації Дніпра з 1941 року по 1943 рік гітлерівці намагалися відновити місто, налагодити роботу підприємств, відбудувати дороги, зруйновані будинки, повернути на вулиці комерсантів, відновити роботу культурних установ, але при звільненні міста радянськими військами у 1943 році, інфраструктура знову значно постраждала. Чи знають мешканці Дніпра яким було місто після звільнення від німців, як жили їхні предки у післявоєнний період та як відновлювали місто? Далее на dnepryes.
Місто після звільнення: жовтень 1943 року
Після битви за Дніпро, запеклих і кровопролитних боїв, які точилися в місті та його околицях, у жовтні 1943 року промисловий центр України нарешті був звільнений від німецьких загарбників. Місто в той момент лежало в руїнах, багато істориків називають Дніпро того періоду “мертвим містом”. Про це писали на сайті gorod.dp.ua.
Промисловість
Усі важливі промислові та металургійні підприємства Дніпра були зруйновані, а шахти області були затоплені. Також понад половину Придніпровської залізниці (на той момент Сталінської) було зруйновано. Пошкоджено було понад 60 паровозних депо та залізничні вузли на лінії Донбас-Кривий Ріг, якою раніше доставлявся важливий вантаж: вугілля та залізняк. Постраждали також деякі залізничні станції у Дніпропетровській області, а також мости, які вели через річки Самару, Дніпро та Інгулець.
Сільське господарство
Але це далеко не вся руйнація заподіяна Дніпропетровщині під час визвольної операції. Крім інфраструктури та важливих промислових об’єктів, сильно постраждала сільське господарство. Ще в окупаційний період Дніпра, який тривав із серпня 1941 року до жовтня 1943 року, гітлерівці масово вивозили все, що було можна. Зокрема, крім сільськогосподарських культур, вони вивозили навіть чорнозем з дніпровських полів.
Населення міста
Станом на 1943 рік населення Дніпра та області значно скоротилося. Більшість працездатного населення ще під час окупації міста була відправлена на каторжні роботи до Німеччини. Дехто бився на фронтах. Багато хто працював на евакуйованих заводах у Сибіру. Також понад 35 тисяч євреїв Дніпропетровщини було вбито у період 1941-1943 років.
Загалом чисельність населення на початок Другої світової війни 1939 року становила понад 500 тисяч жителів, а станом на кінець 1943 року населення Дніпра значно скоротилося, до 77 тисяч жителів. Можна сказати, що німці залишили Дніпро практично безлюдним.
Відновлення міста після звільнення
Відновлення Дніпра розпочалося ще до закінчення Другої світової війни. Зокрема, практично відразу після звільнення Дніпра у жовтні 1943 року уряд СРСР видав указ про негайне відновлення промислового потенціалу міста для потреб армії.
Відновлення промисловості
Насамперед у Дніпрі взялися за відновлення мартенівських та доменних печей, а також прокатних верстатів. Також на заводі імені Петровського було запущено єдину вцілілу турбіну, яка забезпечила військові частини, госпіталі, лікарні та станції світлом.
У місто також почали повертати евакуйовану до окупації заводську та будівельну техніку з Уралу та Сибіру. У Дніпро почалися постачання металу та цементу. Для швидшого відновлення промислового потенціалу міста з інших куточків України та СРСР почали звозити турбогенератори, мостові крани та металургійне обладнання.
Відновлення сільського господарства
Радянська влада після звільнення Дніпра також взялася і за відновлення сільського господарства, оскільки Дніпропетровщина була одним із найродючіших регіонів України.
На звичайнісіньких млинах почали молоти зерно і отримувати соняшникову олію. До цієї справи підключили працю домогосподарок Дніпра. Вони випікали хліб для населення міста. Слід зазначити, що в перші роки після звільнення процес випікання відбувався в домашніх умовах.
Відновлення освітніх, культурних та медичних установ
Не менш важливе місце у період відновлення Дніпра займали освітні, культурні та медичні установи. Тільки протягом жовтня-листопада 1943 року у місті було відновлено:
- 40 шкіл;
- 8 лікарень;
- 7 поліклінік;
- 114 торгових точок;
- 25 дошкільних закладів.
Також поступово було відновлено заклади народної освіти, комунального господарства та медицини. Наприкінці 1943 року у Дніпрі відновили роботу державного університету, гірничого та медичного інститутів. У 1944 році кількість функціонуючих університетів та інститутів у Дніпрі збільшилася до 17.
Також не відставали й культурні заклади. Так, після звільнення Дніпра, знову запрацювали 6 міських театрів, 36 кінотеатрів та велика кількість місцевих клубів. Здавалося, що життя у Дніпрі поступово почало налагоджуватися.
Життя Дніпра після перемоги над нацистами
Промисловість Дніпра було відновлено ще до 1945 року. Основні металургійні підприємства міста та області функціонували повним ходом, але довоєнної потужності вони не досягали. Але на цьому відновлення міста не скінчилося. Зокрема, після перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною в 1945 році, місто ще стрімкішими темпами почало відновлювати свою промисловість і розвиватися. Так, у 1945 році у місті стартувало будівництво двох заводів: радіозаводу та автозаводу. З 1947 року запрацювало підприємство під назвою “Енерговугілля”. Того ж року у місті було запущено перший тролейбус, а також було відновлено мережу міського трамвая. На початку 1950-х років почалося будівництво ТЕС та “Шинного заводу”.
Окрім промислового сектору після закінчення Другої світової війни, у Дніпрі розпочали масове відновлення та будівництво нового житлового фонду. На початку 1950-х років у Дніпрі з’явився зовсім новий будинок залізничного вокзалу.
Також почала поступово збільшуватися чисельність населення міста. Люди поверталися з евакуації до рідного міста. Багато хто приїжджав із сусідніх міст і сіл на відновлювальні роботи. Так, станом на кінець 1950-х років чисельність населення міста Дніпро вже становила понад 660 тисяч осіб.
Дніпро повільно, але впевнено відновлював кожну сферу свого життя. Незважаючи на всі труднощі, місту вдалося відновити свій промисловий та сільськогосподарський потенціал. У період СРСР Дніпро набув статусу центру ракетобудівної, металургійної та оборонної промисловості країни, а також центру сільського господарства. Скільки б німецькі загарбники не вивозили чорнозем, дніпропетровський край завжди залишиться одним із найродючіших на території України.