Володимир Судець – ім’я, яке запам’ятає кожен, хто відвідував Дніпровський історичний музей, адже воно згадується в головних документах того періоду часу, які вдалося зберегти: наприклад, у Наказі Верховного Головнокомандувача та в експозиції “Битва за Дніпро”. У музеї Дніпра зберігаються його особисті речі, численні нагороди та цінні папери, які представлені в експозиції. Все це не є випадковістю: незважаючи на високі посади, честь при владі та широку славу, Судець залишився відданим своїй Батьківщині, за життя якої безумовно й воював. Далі на dnepryes.
Раннє життя льотчика на Дніпропетровщині
Народився майбутній маршал авіації 1904-го року в селищі Нижньодніпровськ у робітничій родині, пізніше батьки вирішують переїхати до тодішнього Олександрівська. У новому місті він здобуває освіту у місцевому технікумі, паралельно працюючи на заводі “Більшовик”, який займався авіаційними комплектуючими. Можливо саме через це Судець і захопився всім серцем авіаційним ділом: він, із спонуканням до роботи своєї мрії, у 1925-му році вирішує тимчасово переїхати до Ленінграда. Там він мав навчатись у місцевому військово-технічному училищі.
Історія Володимира Судеця, льотчика-винищувача, чия любов до авіації ніколи не згасала, продовжується навіть після закінчення військово-технічного училища в Ленінграді. Незважаючи на роботу авіаційним механіком і техніком, Судець не відмовився від своєї мрії літати і продовжив навчання. Остаточно невідомо, у якій саме льотній школі він навчався, але його рішучість привела до роботи і навчання в авіаційній ескадрильї. Йому вдалося лише екстерном успішно скласти іспити за теоретичний курс у школі, а вже у 1929-му році Володимир Олександрович успішно закінчив курс школи пілотів, отримавши посаду льотчика-винищувача у Київській авіабригаді.
Він зміг вправно керувати літаками і навіть навчав літати інших, що врешті-решт призвело до його підвищення – командира ескадрильї. Судець у сучасних книжках з історії згадується не лише як пристрасний ентузіаст авіації, а ще і як прославлений герой під час, наприклад, битви за Дніпро, а велика кількість всіх його нагород, документів та інших особистих речей до 20-х років ХХІ століття продовжує зберігатися у Дніпровському історичному музеї як свідчення його численних досягнень.
Початок кар’єри у повітряній армії
У 1933 році Володимир Судець був призначений інструктором для новоствореної авіабригади при Монгольській народній армії, що було значною відповідальністю. Це призначення відображало його виняткові особисті риси характеру, високий рівень професійної підготовки для авіаційної справи. Під час перебування в Монголії льотчик не лише навчав перших монгольських пілотів навичкам управління авіаційною технікою, але й активно співпрацював у напрямку створення окремих монгольських військово-повітряних підрозділів. Як командир групи радянських авіаторів, він воював проти японських військ у Монголії. У іншій країні він провів чотири роки: протягом цього періоду часу Судець набув навичок у професійному проведенні військової справи та зав’язав тісні дружні стосунки зі своїми учнями.
Володимир Судець продовжив військову кар’єру під час війни Радянського Союзу з Фінляндією: його було призначено керівником бригади швидкісного бомбардування стратегічних та військових об’єктів. Загалом Володимир Олександрович керував проведенням близько 14 бойових вильотів на літаках СБ у ході зимового періоду конфлікту між країнами. Льотчик-винищувач був нагороджений орденом за свою командирську майстерність та кваліфіковане виконання поставленого завдання.
Виняткові якості військового характеру Володимира Судеця, а також його хист до організаторської діяльності під час бойових зіткнень особливо проявилися під час нападу фашистської Німеччини на Радянський союз у ході Другої світової війни. Льотчик зустрів війну на посаді командира при четвертому бомбардувальному корпусі, який в той період часу базувався у Придніпров’ї. На цю посаду його було призначено восени 1940-го року, тоді корпус складався з 22-ї та 55-ї бомбардувальних дивізій, а 66-та винищувальна дивізія тільки розпочинала етап формування у Дніпрі.
Доленосна дата: ніч на 22 червня 1941-го року
Війна прийшла у домівки країни 22 червня 1941-го року. Тоді було негайно сповіщено новину Володимиру Судецю, якого буквально підняли на ноги приблизно о третій годині ночі. Перший телефонний дзвінок Володимира Олександровича відбувся із командувачем ВПС генералом Жигаровим, який насамперед запитав: чому спостерігається активність літаків корпусу над Чорноморським флотом країни. Судець відповів тому, що не віддавав жодного наказу на вильоти тієї ночі: стало очевидним, що літаки є ворожими.
Варто зазначити, що активні бойові дії на той час вже почалися, і повітряні сили Радянського Союзу могли бути зовсім не готові до цього, якби не одне але. На початку 1940-1941-х років були заплановані кінцеві етапи з удосконалення двигунів для бомбардувальників Іл-4, а за планом реконструкція обладнання мала завершитися лише на кінець 1941-го року, причому сам процес відставав від графіка. Будучи на посаді командира при четвертому бомбардувальному корпусі, що базувався поруч із Олександрівськом, Володимир Судець усвідомлював необхідність прискорення темпів робіт із вдосконалення: зокрема, він досяг значних рухів під час особистих зустрічей із керівництвом місцевого моторобудівного заводу, аби вони активізували потужності підприємства.
Так, за досягненними домовленностями відбулися перші зміни: на завод приїхали десятки досвідчених фахівців, серед яких були і техніки, і механіки, і корпусні інженери. Їхня мета полягала у сумісних роботах із заводськими спеціалістами задля пришвидшення робіт щодо вдосконалення авіадвигунів. Вже до кінця травня 1941-го року всі бомбардувальники при четвертому корпусі, який очолював Володимир Олександрович, отримали нові двигуни. Таким чином вдалося завчасно підготуватися до повітряного нападу німецького угрупування.
Хоча командир прокинувся у пізню годину, він почав видавати накази через надзвичайні обставини, розпочату фашистами війну: перший наказ стосувався оголошення бойової тривоги для всіх підрозділів, які очолював сам Судець. Пізніше Володимир Олександрович наказав розосередити усі літаки з основних аеродромів країни: Крим, Таврія, Дніпропетровськ, Олександрівськ…
Важливі хроніки війни: повітряні бої, звільнення Придніпров’я у 1943-му році
Перші бої під його командуванням розпочались у перший же день війни… Корпус, який очолював Володимир Судець, розпочав повітряні бої на Південному та Південно-західному фронтах. Наприкінці того ж місяця для корпусу під командуванням чоловіка прийшла важлива місія: необхідно було якісно та ефективно знищити об’єкти зберігання та переробки нафтопродуктів, які знаходилися на території Румунії. Рейди під супроводом Судеця проводилися як вдень, так і вночі, тож результат не змусив себе чекати – вже через деякий час, значна частина таких об’єктів була пошкоджена або вщент зруйнована.
Місії проводилися як для оборони, так і для наступу: так, у 1943-му році, коли розпочався період активного контрнаступу союзних військ, з’явилася необхідність і у активній роботі саме бомбардувальної авіації. Виконувати надскладні завдання взявся командувач 17-ї повітряної армії, Володимир Судець (на цю посаду його було призначено у березні того ж року). За його командуванням проводилися повітряні поєдинки від Волги до Відня, Судець зробив значний внесок в авіаційну підтримку великих стратегічних операцій, зокрема на Курській дузі, Донбасі, Правобережній Україні, під час визволення Молдавії, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Австрії тощо.
Зокрема, Володимир Судець проводив спеціальні повітряні операції під час звільнення Лівобережної України, в тому числі тодішнього Дніпропетровська, який два роки знаходився під окупацією німецьких військ. Командування Південно-Західного фронту із періодичністю ставила завдання для тих армійських з’єднань, якими керував саме Володимир Олександрович. Разом із командувачем, вдавалося ефективно знищувати військові об’єкти, наносити удари по відступаючих військах противника та прикривати просування союзних військ у ході звільнення міст Лівобережної України та Придніпров’я.
Володимир Судець пам’ятав, де народився!
Володимир Олександрович Судець мав міцний зв’язок зі своїм рідним містом Дніпропетровськом, із задоволенням відвідував його, пишався тим, що народився і виріс у ньому. Про своє місто він говорив, що протягом всього життя пам’ятав про дорогих дніпрян і запорожців, і завжди був готовий докласти всіх зусиль за честь, гідність та свободу кожного метра рідної землі, Батьківщини!
Разом з природним талантом і працьовитістю, успіхами в армії Судець пояснював ще одну запоруку досягнення високих посад – надійну підтримку родинного кола. Він був відданим чоловіком і батьком п’ятьох дітей, а його сини, онуки та правнуки продовжили його льотну справу.
У Дніпрі є меморіальний літак на честь 17-ї повітряної армії, а також вулиця і пам’ятний знак, які знаходяться на житловому масиві Перемога, де під час війни розташовувався один із штабів армії. Ці пам’ятники слугують нагадуванням про внесок Судеця у військову справу під час Другої світової війни.