У жовтні 1943 року німецькі війська наблизилися до Дніпра (на той час Дніпропетровська) і планували захопити обласний центр. У відповідь радянські війська провели одну з найважливіших наступальних операцій, і змогли перемогти ворога, зокрема завдяки захисту на річці. Як проходила Дніпропетровська наступальна операція, розповімо докладніше. Далі на dnepryes.com.ua.
Плани ворога
Німецькі війська планували зупинити радянську армію, коли солдати підійдуть до Дніпра, на річці вибудували стратегічні та оборонні позиції, командування наказало перейти до стратегічної оборони на східному фронті.
Через те, що другий український фронт успішно почав проводити П’ятихатську операцію, ворог наполегливо намагався утримати контроль над містом Кривий Ріг на Дніпропетровщині, тож удару з іншого боку від третього фронту німці просто не очікували.
При цьому з перших днів окупації регіону, який захопили ще у 1941 році, нацистська влада почала масово винищувати місцевих жителів, особливо єврейське населення, для чого були сформовані спеціальні каральні загони.
Понад два роки місцеве населення зазнавало біди та поневіряння, але попри все у Дніпропетровську існувало й підпілля, а в околицях міста діяли партизанські загони.
Німецьке командування ставилося до оборони Дніпропетровська дуже серйозно, адже місто забезпечувало доступ до південної частини оборонної системи “Східний вал”. У регіоні діяв полк танкової армії під командуванням генерала Макензена, там було 25 тисяч солдатів, тисяча гармат і мінометів, близько 50 танків.
До околиць міста теж стягнули додаткові сили, тож радянське командування теж серйозно підійшло до планування та реалізації наступальної операції для визволення міста.
План операції
Для проведення наступальної операції залучили одразу три фронти української армії, а командував солдатами генерал Малиновський. Загалом налічувалося до 100 тисяч осіб, 2 тисячі гармат і мінометів, близько 10 танків і САУ.
Армія планувала прорвати ворожу оборону ударами по напрямках, які сходяться, а потім форсувати Дніпро і ударом з тилу розбити дніпропетровське, а потім і криворізьке угруповання противника.
Менше ніж за місяць до операції радянські бійці змогли захопити два невеликих плацдарми на правому березі Дніпра – на північ і південь від міста, і туди одразу переправили ударні частини.
За короткий час генерал Малиновський і командування розробили операцію із захоплення міста, запропонувавши об’єднати плацдарми і піти у наступ.
Хід операції
Наприкінці жовтня радянська армія почала наступ з південного і північного плацдарму, і такого потужного удару противник просто не очікував. Німців швидко витіснили з позицій, які вони займали.
Бійці стрілкової дивізії швидко зайняли плацдарм, який займав 1 кілометр по фронту і був глибиною до 700 метрів, і одразу перейшли в атаку. Вони змогли вибити ворога із Сошинівки і вже вранці 27 вересня розширили плацдарм до 2 км праворуч і до 1,5 км у глибину. Протягом дня дивізія вела запеклі бої за розширення плацдарму, відбила шість контратак і залишилася на досягнутому рубежі.
Щойно позиції були укріплені, через Дніпро відразу перекинули ще одну стрілецьку дивізію, яка почала наступати на Аули і прикрила лівий фланг.
Наприкінці вересня, коли до регіону вже зайшли основні сили, підготовлені для спецоперації, на плацдармі розгорнулися вирішальні бої. Бійці змогли вистояти і відбити численні контратаки противника, а 29 вересня перейшли у наступ і значно укріпилися.
На початку жовтня сторони послабили свої зусилля, і тільки на окремих ділянках тривали бої за розширення плацдарму. Артилерію дивізії радянське командування швидко переправило на правий берег Дніпра, а потім спробували піти в наступ, але особливого успіху не досягли.
6 жовтня військам довелося перейти до оборони, тож військове командування швидко вирішило об’єднати плацдарми в один загальний і стрімкими ударами визволили місто вже наступного дня. Захопивши Дніпро, бійці пішли далі й захопили Дніпродзержинськ.
Звільнення регіону
Протягом наступного дня радянські війська продовжували успішно просуватися вперед. Мобільні частини ударних угруповань захопили основні транспортні шляхи, тож противник залишився практично без підкріплення.
Дніпродзержинськ залишався останнім і найпотужнішим рубежем німецької оборони на південному напрямку, тому командування вирішило розробити для його захоплення окрему операцію. Одна зі стрілецьких дивізій мала обійти німецькі укріпрайони і вийти до кордонів міста з південного заходу. Одночасно там же бійців чекав десант.
У такий спосіб вдалося оточити Дніпропетровськ, розбити сили противника на два угруповання і відрізати їх одне від одного. Наступ радянської армії виявився настільки стрімким і несподіваним для противника, що німецькі солдати почали масово здаватися в полон і тікати з міста.
У цей час на північ від Дніпродзержинська почалися запеклі бої за правий берег Дніпра, там стояло завдання прикрити тили і не дозволити противнику витіснити радянські сили з міста.
Вранці 25 жовтня радянські дивізії зустрілися у західній частині міста, і тим самим замкнули оточення. Третій український фронт форсував Дніпро і захопив його, з трьох напрямків почався рішучий штурм міста.
Завдяки успішному плануванню до обіду бійці вже захопили завод імені Петровського і вокзал, там встановили червоні прапори.
Біля Дніпродзержинська бійці успішно дедалі відсували супротивника, вдалося зломити опір німецьких гарнізонів, і до кінця дня Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ були повністю очищені від окупантів.
Увечері 25 жовтня в СРСР уже влаштовували салюти на честь визволення міста, частинам третього українського фронту присвоїли почесне звання “Дніпропетровські”.
Наступного дня радянські війська продовжили наступ і просунулися вглиб ще на 7-15 км, звільнили близько 30 населених пунктів.
Наприкінці жовтня бійці вже зміцнили позиції на кількох напрямках і захопили ще 26 населених пунктів.
31 жовтня 1943 року радянські сили зайняли станцію Кудашівка і кілька населених пунктів. Пізніше ворог все ж зміг призупинити успішний контрнаступ радянської армії, і бої на деяких позиціях тривали там до кінця року. У підсумку регіон вдалося повністю звільнити, всі спроби ворога наступати і повернути собі захоплені позиції провалилися.
Результати операції
Під час Дніпропетровської операції завдяки успішній стратегії та зусиллям третього українського фронту радянські сили змогли визволити Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ, повернути під свій контроль понад 100 населених пунктів. Водночас командування було не дуже задоволене отриманими результатами, адже всіх поставлених завдань солдати тоді виконати не змогли.
Пізніше було ухвалено рішення захопити з півдня угруповання супротивника біля Нікополя та Кривого Рогу, домогтися успіху на цих позиціях вдалося тільки у лютому 1944 року, тоді німецьких загарбників та їхні позиції було повністю знищено.
Попри стрімкість наступу радянських військ спеціальні німецькі команди встигли завдати місту величезної шкоди. Петровський завод підірвали, щоб зупинити виробництво, було підірвано або спалено Гірничий інститут, Будинок Червоної Армії, готель “Спартак” та інші будівлі.
Водночас ворогу не вдалося реалізувати свої задуми. Під час спецоперації радянські бійці змогли просунутися на 50-60 кілометрів і зрештою повністю звільнити регіон.