Бої за українську річку Дніпро увійшли в українську історію, як одні з найважчих за всю історію Другої світової війни. Гітлерівці зробили все можливе, аби зупинити наступ радянських військ і стягнули на захист потужної лінії оборони вздовж річки величезні сили своєї армії. Якби плани реалізувалися, це дало б можливість вести позиційну війну, а потім взяти реванш. Попри відчайдушність і хоробрість всіх радянських наземних військ, навряд чи їм посміхнулась удача, коли б не посилена підтримка з повітря. Далі на dnepryes.com.ua.
Складність поставлених задач
Командування поставило важке завдання: треба було не лише захопити плацдарми на Дніпрі, а й утримувати їх до підходу основних сил, поступово розширювати та просуватися вперед. Нацисти фактично прикривалися річкою Дніпро, як потужною лінією оборони, яку було складно здолати. Льотчики мали не лише захищати наземні війська, не давати ворогу бомбити наступаючих, а й самим завдавати влучних ударів по ворожій техніці, понтонам і переправам.
Головна проблема полягала в тому, що наступ просувався досить швидко, а аеродроми розташовувалися на великій відстані від об’єктів дій. Проти наступаючих гітлерівці кинули великі сили піхоти, танків, авіації, небо над Дніпром перетворилося на поле запеклої битви. Бої зав’язувалися майже щохвилини між групами різних літаків. Нацистські бомбардувальники – по 60-70 водночас – намагалися атакувати радянські наземні війська на правому березі річки та руйнувати переправи. Застосовуючи різні варіанти польотів – з великої висоти або на поземному польоті – гітлерівці іноді встигали пробитися до дільниць, які зайняла радянська піхота. Але льотчики не давали знищити переправи та відрізати частини, які вже прорвалися на важливі плацдарми Дніпра.
Як пілоти розв’язували поставлені задачі?
Після тривалих міркувань та узгоджень планів авіаційне командування вирішило розташувати командні пункти на плацдармах поблизу командних пунктів наземних військ. Це дало можливість безпосередньо керувати боєм, задавати пілотам цілі залежно від поточної ситуації. А вона змінювалася постійно, тому без коригування було ніяк не обійтися. Завдяки чітким вказівкам із землі, радянським льотчикам вдалося перехопити ініціативу у повітрі.
Нерідко сміливці зупиняли ворожі групи ще на далеких підступах до Дніпра. У боях брало участь чимало досвідчених пілотів, котрі отримали досвід під Сталінградом, Курськом, на Кубані. І виявляли дивовижні майстерність та героїзм. Щодня збивали по кілька десятків ворожих літаків, тільки з 7 по 13 жовтня 1943 року таких цілей знищили близько 200.
Визнаний ас повітря українець Іван Кожедуб
Цей льотчик став живою легендою авіації. Бойове хрещення отримав під Курськом, тому до боїв за Дніпро прийшов вже досвідченим пілотом. За 10 днів особисто збив 11 літаків, до кінця визвольної операції ця кількість збільшилася до 26. Таємницею свого успіху сам пілот вважав вміння блискавично оцінити ситуацію, ризики, знайти правильне рішення. А ще Іван Кожедуб майстерно володів літаком, використовував всі відомі маневри: “змійки”, “відриви”, “гірки” та багато інших. Основою повітряного бою Іван Микитович називав стрімкі атаки і удари з близької відстані.
Найвідомішою його сутичкою у битві за Дніпро став бій з 18 німецькими бомбардувальниками. Атакувати довелося самостійно, без підтримки. Іван Кожедуб потім згадував, що довелося пікірувати з 3500 метрів на максимальній швидкості й бити по “голові” колони. Коли ворожі пілоти запанікували, врізався вже у “хвіст”. Тільки найвища майстерність допомогла сміливцю перемогти та вийти з бою неушкодженим. День Перемоги Кожедуб зустрів тричі Героєм Радянського Союзу – найвища відзнака СРСР. На всю країну тричі Героїв Радянського Союзу нараховувалося лише троє, крім Кожедуба, цю нагороду отримали льотчик Олександр Покришкін і легендарний воєнний начальник Семен Будьонний.
Прорив майбутнього двічі Героя Радянського Союзу Павла Плотнікова
Павло Плотніков воював з жовтня 1941 року, у боях за Дніпро взяв участь як досвідчений пілот. Його екіпаж отримав завдання розбомбити залізничну станцію в тилу ворога, яку нацисти використовували для перекидання резервів і боєприпасів. Задача була складною, а додали проблем ще й метеорологічні умови: сніг, сильна хмарність, погана видимість. Враховуючи ситуацію, командування дало дозвіл на повну самостійність та ініціативу. Відправили 2 екіпажі: Плотнікова та капітана Пашкова.
Лінію фронту перетнули успішно, але майже біля цілей літак Пашкова атакували винищувачі. Плотніков рвонувся на допомогу, а групу направив на виконання бойової задачі. З ворожими літаками розібралися швидко, невдовзі обидва екіпажі приєдналися до основних груп. Крім залізничної станції, пілоти ударили ще й по кавалерійському ескадрону супротивника, знищили легкові машини. Повернулися із завдання всі, що самі командири вважали найвищою нагородою. Хоча за подвиг отримали й урядові відзнаки. А свою першу золоту зірку Героя Павло Плотніков отримав у серпні 1944 року, другу – у червні 1945 року.
Подвиги інших повітряних асів
У боях за Дніпро відзначилося чимало солдатів та офіцерів з різних військ. Газети згадували подвиг молодого льотчика Кирила Євстигнєєва, який в бою сам упорався з 4 ворожими літаками. За час визвольної операції цей рахунок довів до 25. Відзначилася також вісімка винищувачів Ла-5 під командуванням лейтенанта Миколи Горєлова, які зіткнулися з гітлерівськими бомбардувальниками. За 40 хвилин бою сміливці розгромили 9 груп – понад 100 літаків, з яких збили 9. Більш того група Горєлова змусила нацистів скинути бомби на свої ж війська. А ще в боях за Дніпро ця вісімка кілька разів змусила тікати великі групи бомбардувальників, зривала переправи кількох груп ворожих літаків (загальною кількістю понад 90).
Відзначилися й сміливці групи пілотів Пе-2, якою керував офіцер Василь Нечипоренко. Його 9 літаків влучно вдарили по укріпленій висоті гітлерівців, яка була розташована за кілька десятків метрів перед позиціями радянських військ на плацдармі правого берега. Це дало можливість піхоті атакувати і взяти в полон практично весь гарнізон. Газети згадували цей випадок, як гарний приклад добре організованої взаємодії льотчиків та піхотинців.
Розгадані хитрощі ворога
Щоб настільки влучно й вчасно завдавати удари, необхідна була не лише майстерність льотчиків, а й чітка координація дій. Щоб добре вивчити оборонну смугу гітлерівців, виявити найближчі цілі, радянські пілоти навіть вибиралися на передову наземних військ, слухали дані розвідки. В тому пеклі, яке творилося тоді на Дніпрі, важко було орієнтуватися тільки по мапах, адже ситуація змінювалася постійно.
Нацисти спробували вдатися до хитрощів. Перед бомбардувальниками відправляли винищувачів, аби ті відвертали увагу радянських пілотів. Розрахунок був простий: доки льотчики битимуться з винищувачами, бомбардувальники прорвуться до розташування радянських наземних військ. Але скувати оборонні групи не вдалося. Пілоти встигали зорієнтуватися та поділити цілі між собою, щоб жоден атакувальний літак не прорвався до плацдармів. Згодом всі пілоти світу дивувалися, як радянські захисники неба примудрялися бачити цілі при найскладніших метеоумовах, але так і було. Знали, вміли, бачили. Перемагали. І завдавали несподіваних ударів маленькими групами там, де їх зовсім не чекали.
Загартувалися в боях за Дніпро
Саме в цих боях сформувалося чимало досвідчених бойових льотчиків, які згодом продемонстрували дива майстерності при визволенні батьківщини та країн Європи. Перелік відомих майстрів штурмових ударів поповнили Кожедуб, Євстигнєєв, Гулаєв, Ворожейкін, Павлов, Плотніков та багато інших хоробрих асів. За визволення Дніпра тисячі пілотів отримали бойові нагороди, а званням Героїв Радянського Союзу відзначили близько 2500 солдатів та офіцерів різних родів військ.
Джерела: