Коли почалася Перша світова війна, всі міста та села України, яка входила тоді до складу Російської імперії, відчули на собі наслідки цього лиха. Тисячі сімей залишилися без годувальників, люди перетворювалися на біженців, їхали світ за очі у пошуках кращої долі для себе та дітей. Малюків часто знаходили на вулицях та вокзалах, бо їхні батьки гинули від хвороб або кидали дітей напризволяще, сподіваючись, що в притулку їм буде краще. Існувала й категорія дітей-сиріт, батьки яких загинули під час воєнних дій або на фронтах війни. З початком Першої світової війни у країні почали масово створювати благодійницькі дитячі притулки. Не залишився осторонь і такий великий промисловий та торговельний центр, як Катеринослав. Далі на dnepryes.com.ua.
Досвід і практика Катеринослава
Варто згадати, що найперший в українських губерніях дитячий заклад Головного опікунства дитячих притулків був відкритий саме у Катеринославі. Дослідники не можуть назвати точну дату: грудень 1840 або 1841 року, але опікувалися ним численні меценати. А перший сільський літній дитячий притулок на значну кількість сиріт відкрили у Верхньодніпровську на Катеринославщині у 1897 році. У 1901 році губернська земська управа виділила по 800 карбованців щороку на влаштування ясел-притулків у селах Бахмутського, Верхньодніпровського, Новомосковського повітів.
Не залишилися осторонь і громадські організації. Опікунство над жіночою освітою фінансувало безкоштовну школу для дівчаток, де вони вчилися малювання. Бахмутське товариство допомоги бідним опікувалося 16 хлопчиками та 12 дівчатками. Луганське благодійне товариство взяло на себе утримання будинку опіки над сиротами на 20 дівчаток, який заснували на честь імператора Олександра ІІ у 1881 році.
Тому коли почалася Перша світова війна, і до центру линув потік біженців та покинутих малих дітей, можновладці не розгубилися. У 1914 році міська дума створила 8 дільничних опікунств, які почали організовувати притулки різного типу. Це були дитсадки, ясла, “вогнища”, за офіційними даними у квітні 1915 року в цих закладах утримували безкоштовно близько 650 дітей віком від 5 до 10 років. Малих не лише годували та одягали, а й вчили. Збереглися документи, за якими значиться, що навіть у нелегкі роки війни вихованцям давали чай, молоко, випічку, в обід – обов’язково м’ясні та молочні страви.
Органи опіки у Катеринославі
За ініціативи випускниць Фребелівських курсів Бутович і Бокачевої у січні 1914 року сформувалося Катеринославське товариство дитячих народних садків. Перший дитсадок для 30 малих дітей-біженців відкрили на Пушкінському проспекті. Кошти на це зібрали на пожертвах. Згодом на засіданні товариства вирішили відкривати такі садки на околицях міста і приймати дітей безкоштовно. Вдалося відкрити 7 таких установ, вдалося відшукати й 18 досвідчених керівниць.
Однак потік дітей-сиріт збільшувався, і восени 1915 року до роботи товариства долучився ще й Тетянинський комітет. Ще раніше, у травні того ж року Катеринославська губернська в громадських справах присутність затвердила статут товариства “Дитяче містечко”. На установчих зборах головою обрали пані Дернову-Ярмоленко. Перших дітей біженців товариство прийняло вже у липні. Крім Тетянівського комітету, притулки отримували кошти ще й від Романівського комітету. У 1915-1916 роках той виділяв на утримання дітей майже по 3000 карбованців на рік. І окремо профінансував купівлю садиби з будинком вартістю 9 350 карбованців.
Притулки Катеринослава для дітей війни
На потреби дітей виділяли кошти і “батьки” міста, і меценати. Губернське піклування дитячих притулків опікувалося Олексіївським дитячим притулком, де виховувалося 105 хлопчиків православного віросповідання від 2 до 16 років. Притулок для дівчат належав міністерству внутрішніх справ імперії, за ним доглядали активісти Товариства піклування про дітей. Приймали дівчаток православної і католицької віри, на початку 1914 року там нараховувалося 62 вихованки від 3 до 15 років. Їх навчали не лише грамоті, а й рукоділлю, щоб могли потім знайти собі роботу.
І хлопчиків, і дівчаток приймав притулок Катеринославського благодійницького товариства. У 1914 році там було 27 хлоп’ят і 23 дівчинки віком від 5 до 14 років. Цих вихованців навчали ремеслу: хлопців – чоботарству, дівчат – рукоділлю. Не полишали без допомоги й дітей інших конфесій. Оскільки у Катеринославі мешкало чимало представників єврейської національності, на пожертви громади та меценатів відкрили єврейський сирітський дім імені подружжя Карпас. Там давали початкову освіту, вчили ручної праці, малюванню, кресленню, обов’язково знайомили з традиціями та культурою єврейського народу. Розрахований заклад був на 45 хлопчиків і 29 дівчаток.
Притулки для дітей солдатів
Перша світова війна залишила багато не тільки загиблих, а й калік, які вже не могли утримувати родину. Тому у липні 1915 року у Катеринославі відкрили окремий гуртожиток для дітей солдатів (нижніх чинів російської імператорської армії). Це стало можливим, завдяки пожертвам офіцерів та нижніх чинів, які виділили частину своєї платні. З такою ініціативою виступив командир 228-го запасного батальйону, він же добився, щоб приміщення літнього солдатського табору віддали під притулок. Розташовувався він на Полігонній вулиці на околиці міста.
Командир розпорядився про харчування дітей із солдатської платні, особовий склад полку вирішив добровільно пожертвувати частину отриманих коштів. В документах значиться, що у 1915 році ця сума склала 3521 карбованець, а посуд, білизну, одяг, взуття зібрали мешканці міста. Чимало допомагав притулку капітан Мануїл Сокольський, який часто туди навідувався. За документами 1916 року у цьому закладі виховувалося 38 дітей-сиріт.
Активна робота органів опіки Катеринослава
Товариство “Дитяче містечко” намагалося охопити якомога більше нужденних. Придбали дачу Немчинова, де розмістилося близько 50 дітей, покупка обійшлася у 24000 карбованців. А на благодійні кошти від власників Російського Трубопрокатного заводу Шодуар придбали дачу Дауенгауера – двоповерховий будинок з великою садибою. Там розмістилося 100 дітей, нове приміщення обійшлося у 50000 карбованців. У серпні 1916 року “Дитяче містечко” вже святкувало новосілля.
За власні кошти та пожертви містян члени товариства “Дитяче містечко” відремонтували приміщення, облаштували ванні кімнати, придбали для кухні великий куб для нагрівання води. Педагоги жили разом із дітьми, у сиріт шкільного та дошкільного віку були різні вихователі. Столярному ремеслу навчали хлопців мобілізовані солдати. Двічі на тиждень читав дітям курс закону Божого місцевий священник. Ще у закладі працювали куховарки, пралі, няньки, швачки. По господарству також допомагали солдати 228-го запасного полку. За здоров’ям вихованців доглядала фельдшериця з лікарні Червоного Хреста, яка навідувалася кілька разів на тиждень.
Не забули і про невеличке господарство, яким опікувалися вихованці: коні, корови, свині, курки, качки. Під контролем вчителів діти вчилися чоботарству, бджоляству, садівництву, кролівництву. Товариству навіть згодом довелося брати в оренду 2 десятини землі, щоб розташувати своє господарство, котре дуже зросло. З того мали й непоганий дохід, котрий витрачали на стіл та потреби дітей. Відомо, що притулок пережив важкі революційні часи, за непідтвердженими даними проіснував аж до 1918 року. На жаль, що трапилося надалі з приміщенням, персоналом та вихованцями з’ясувати українським дослідникам не вдалося.
Джерела: