Однією з важливих сторінок минулого України є діяльність численних комітетів допомоги біженцям у роки Першої світової війни. Ці організації мали величезний досвід роботи, який згодом став у пригоді тим, хто наводив лад у країні після революції, громадянської війни та Другої світової війни. У Катеринославі нараховувалося декілька національних громад, які сформували різні комітети: Слов’янський, Галицький, Польський національний. Особливу роль зіграв Тетянинський комітет, створений на честь великої княжни Тетяни Миколаївни, розпочав роботу у липні 1915 року. Завдяки збереженим матеріалам катеринославських газет і звітів Тетянинського комітету, вдалося поновити картину, яка склалася на початку Першої світової війни у губернському центрі та на Катеринославщині. Далі на dnepryes.com.ua.
Ситуація з біженцями у Катеринославі на початку Першої світової війни
Перші біженці почали з’являтися у Катеринославі ще у серпні 1914 року, люди тікали від біди до міста, де був шанс знайти житло й роботу. Прибували потягами Катерининської залізниці, на човнах та поромах. Спочатку кількість приїжджих була не дуже великою, катеринославські благодійні організації могли забезпечити їх всім необхідним власним коштом. Але влітку 1915 року ситуація змінилася. Через наступ німецьких військ у Прибалтиці та Польщі виникла необхідність евакуювати промислові підприємства й населення із зони бойових дій. Станції заповнили десятки тисяч біженців, більшість із яких відправляли до Катеринослава.
Такий сплеск у збільшенні населення губернський центр вже не міг витримати без проблем. Людей треба було годувати, одягати, лікувати, надати хоч якесь житло. Найгірше, що разом із біженцями до міста “приїхали” й різні інфекційні хвороби, керівники Катеринослава боялися епідемій. Вільного житла не було, матеріальної великої підтримки від благодійних установ – теж, бюджети ці установи мали досить обмежені для такої кількості нужденних. Міська дума дійшла висновку, що необхідно подбати про централізовану державну установу, яка координуватиме роботу благодійних організацій та шукатиме жертводавців.
Створення Тетянинського комітету
Враховуючи досвід роботи комітету великої княжни Тетяни Миколаївни у справі надання допомоги постраждалим від воєнного лиха, російський уряд доручив йому опікуватися проблемами біженців. У липні 1915 року відкрилося Катеринославське губернське відділення комітету, який називали Тетянинським. Його очолив губернатор Катеринославщини Колобов, до складу увійшли представники губернського земства, міського самоуправління Катеринослава, члени польського, литовського, єврейського, латиського та галицького національних комітетів, які опікувалися справами біженців, представники різноманітних благодійницьких і доброчинних установ міста та губернії. Варто згадати, що у Катеринославі ще восени 1914 року розпочали роботу національні комітети, які надавали допомогу біженцям-землякам. Переміщені з Прибалтики та польських губерній Російської імперії українці, латиші, поляки, литовці, євреї могли отримати матеріальну та моральну підтримку у своїх громадах, розташованих у губернському центрі.
З появою Тетянинського комітету вдалося об’єднати зусилля. Адже треба було розв’язувати безліч проблем, крім матеріальних, залишалися ще й духовні. Приймальна сторона мала забезпечити біженцям умови для збереження звичних для них віри, культури, традицій, за що бралися представники громад. Відтак у 1915 році у Катеринославі почали з’являтися просвітницькі товариства – своєрідні національно-культурні осередки. Відкрилися початкові та середні польські, литовські, латиські та єврейські школи, де діти могли навчатися рідною мовою. За офіційними документами у середині 1915 року Катеринославська губернія прийняла понад 200 000 біженців, так що робота за обсягами була проведена колосальна.
Нове випробування для катеринославців
Дуже допомогло в роботі катеринославського губернського відділення Тетянинського комітету те, що вдалося створити ще й повітові відділення по всій губернії. Біженців змогли розподілити, розв’язати питання з житлом, роботою та навчанням дітей. Це вдалося, завдяки активності всіх благодійницьких установ і організацій, які опікувалися проблемами надання соціальної допомоги біженцям. Але не встигли учасники комітету перепочити після того, як все більш-менш владналося, як у вересні 1915 року до Катеринослава прибули ще 49 вагонів біженців із Гродненської, Волинської та Віленської губерній.
Все почалося спочатку. На спеціально облаштованих пунктах переселенців годували, забезпечували медичне обстеження, розміщували у притулках тимчасового перебування. Для латишів і галичан надали територію власники броварні акціонерного товариства спадкоємців Ботте, там поставили декілька бараків. Серед біженців було багато жінок, старих і дітей, які працювати не могли, а утримувати їх було необхідно. Наближалася зима, люди потребували теплого одягу, білизни, взуття. Враховуючи великий потік прибулих, Тетянинський комітет створив спеціальну комісію, яка опікувалася тільки проблемами речей. А на додаток ще взяли на себе турботу про дітей-сиріт, які втратили батьків під час бойових дій чи за тижні евакуації. Таких знайд розмішували у міських дитячих садках і сиротинцях.
Діяльність Ради Об’єднаних національних організацій
Коло турбот збільшувалося, як і кількість біженців, великі обсяги роботи вимагали й іншого координування дій. Так у листопаді 1915 року у Катеринославі створили Раду Об’єднаних національних організацій, до якої увійшли голови й уповноважені від усіх національних комітетів Катеринославської губернії та міста. Її очолив ректор духовної семінарії Катеринославської єпархії протоієрей Кречетович, який до цього керував Катеринославським Руським комітетом і добре знав усі проблеми вимушених переселенців.
На новий координаційний орган Тетянинського комітету покладалися різні організаційні питання, зокрема з’ясувати реальні потреби вимушених переселенців, розробити найефективніші способи надання адресної допомоги. А ще – визначитися з розмірами цієї допомоги та принципами її надання. Кожна переміщена родина отримала розрахункові книжки, де щомісяця фіксували розміри виданих казенних пайків, грошової та матеріальної допомоги. Це допомогло уникнути шахрайства, коли допомогу отримували декілька разів одні й ті ж самі люди, звертаючись ще й до благодійних організацій. А Рада Об’єднаних національних організацій всіх нужденних намагалася наділяти необхідним порівну.
Варто згадати ще й про те, що суттєво побільшало роботи й у поліції та жандармерії. Виявлення шпигунів, яких, до речі, затримували чимало у промисловому Катеринославі у роки Першої світової війни, боротьба зі злочинцями – все це теж вимагало збільшення штату. Адже серед біженців вистачало й кримінальних елементів, тому спостерігався певний сплеск кількості пограбувань та вбивств. Окремої уваги вимагали безпритульні діти, які фактично заполонили вулиці губернського центру після прибуття евакуаційних потягів.
Роль Тетянинського комітету
Рада Об’єднаних національних організацій розгорнула дуже активну діяльність. Більшість проблем намагалися розв’язати креативно. Наприклад, подбали не лише про збір теплих речей, а й про їхній пошив. У місті створювали спеціальні майстерні, які забезпечували біженців не лише речами, а й роботою. Рада облаштувала ще окремий дитячий сиротинець і притулок для інвалідів війни, яких теж було чимало серед біженців. Але це – вже тема іншої історії. Про діяльність Тетянинського комітету сучасні історики відзначають, що лише завдяки зусиллям цих діячів, вдалося впоратися зі шквалом проблем і не зав’язнути у хаосі, на який перетворився у місяці війни завжди спокійний та врівноважений Катеринослав. А досвід у розв’язанні питань соціальної адаптації, надання та оформлення матеріальної допомоги дуже став у пригоді у подальші буремні роки, які переживала країна після революції та тривалої громадянської війни.