У 19 столітті однією з найпоширеніших форм антисемітизму у Російській імперії були погроми. Спротив поширенню юдейської релігії у православній державі посприяв примусовому переселенню чужовірних євреїв в осілі зони для запобігання їхньої асиміляції. У нашому місті одним з найбільших виявився катеринославський погром 21–23 жовтня 1905 року — антиєврейська масова насильницька акція. Далі на dnepryes.com.ua.
Передумови та розвиток катеринославського погрому
Єврейська громада у Катеринославі почала формуватися з моменту офіційного становлення міста. Указ Катерини II про легальний дозвіл перебування осіб юдейського віросповідання у новоствореному краї зумовив поширення семітського народу серед містян з 1791 року. На початку 19 століття офіційне входження території у смугу осілості зумовило створення перших синагог. Згодом чисельність євреїв у Катеринославі зросла до понад 40 тисяч людей, складаючи близько 36 % його населення.
Після вбивства ліберального російського імператора Олександра II кримінальні угрупування почали організовувати масові безладдя. У 1883 році у Катеринославі відбувся перший антиєврейський погром, який був зупинений захисною ініціативою жертв. У 1901 році представники соціал-демократичної робітничої партії Поалей-Ціон знову дали відсіч заворушенню проти семітського народу. У той час новостворений загін Бера Борохова став однією з перших єврейських воєнізованих організацій. Політичний діяч прагнув об’єднати зусилля активістів для захисту інтересів єврейських робітників.
Усвідомивши злободенність системних реформ, Микола II підписав «Найвищий маніфест» у 1905 році. Імператор мав на меті покласти край численним протестам селян та робітників, розширивши політичні права та свободи для вдосконалення державного управління. Одразу після його ухвалення відбувся найбільший катеринославський погром 21 жовтня. Як представники правих політичних сил, «Союз російського народу» та «Союз Михаїла Архангела» стали на чолі масових заворушень на етнічній та релігійній основі. Відповідно до найпоширеніших даних, кількість загиблих становила близько 67 осіб, а поранених — понад 100. Наслідком насильницької акції стало також руйнування понад 300 житлових та комерційних єврейських приміщень. Залишившись без домівки та роботи, катеринославські євреї були змушені емігрувати до Землі Ізраїльської та США. Зрештою, погромників затримали за кримінальні злочини, але Микола II їх помилував.
Після закінчення другої хвилі антиєврейських погромів у Російській імперії самооборона семітського населення дозволила збудувати у Катеринославі 38 синагог, жіночу єврейську гімназію та єврейську лікарню до 1913 року. Незважаючи на чергову низку погромів у 1919 році, євреї міста досягли демографічного показника у понад 70 тисяч осіб до кінця наступного десятиліття. Вже у 1930-х роках почалася ліквідація семітських навчальних та культурних закладів перед майбутнім систематичним винищенням євреїв на українських територіях під час Другої світової війни.
Вплив катеринославського погрому на політичний клімат міста
Катеринославський погром 1905 року став свідченням зростання антисемітських настроїв у пізній Російській імперії. Прагнучи ізолювати євреїв у межах смуги осілості, держава посилювала дискримінацію народу у можливості його освітнього та економічного розвитку. Дві хвилі масових насильницьких акцій проти євреїв на українських територіях посприяли напруженості між етнічними групами та економічній нестабільності через зменшення робочої сили у Катеринославі.
