Початок 20 століття для Російської імперії виявився періодом революційних змін. Важливий внесок у формування тогочасного політичного ландшафту Катеринослава та держави зробив Михайло Родзянко. Далі на dnepryes.com.ua.
Ранні роки та політичний шлях Михайла Родзянки
Михайло Родзянко народився 21 лютого 1859 року у селі Попасне на Катеринославщині. Зростаючи у заможній родині українського козацького роду, він здобув освіту у Пажеському корпусі — одному з найпрестижніших навчальних закладів Російської імперії. У 1877 році випускник почав формувати свій професійний досвід у Кавалергардському полку, але порушив сімейну традицію та пішов у відставку.
У 1886 році представники Новомосковського повіту визнали його досягнення, обравши ватажком свого дворянства. У 1893 році Михайло Родзянко почав поєднувати обов’язки камер’юнкера та гласного Новомосковського та Катеринославського земських зібрань. Обраний на посаду голови Катеринославської губернської земської управи, він посів місце редактора «Вісника Катеринославського земства» у 1903 році. Хоча громадський діяч був запрошений до Державної ради, він віддав перевагу членству у Державній думі.
У 1905 році він став одним з основоположників та лідерів російської партії «Союз 17 жовтня». Негативно ставлячись до українського національного питання, Михайло Родзянко залишався прибічником конституційної монархії англійського типу. Згодом він був знову обраний головою III та IV Державної думи, представляючи інтереси уряду на конституційних засадах.
На початку Першої світової війни громадський діяч перебував на лікуванні у Бад-Наугаймі. Повернувшись до рідної країни, він був екстрено викликаний на зустріч з військовим міністром Володимиром Сухомлиновим для обговорення питань глобального збройного конфлікту. Михайло Родзянко не погоджувався з прийняттям на посаду Верховного головнокомандувача та роботи низки міністрів. Згодом він взяв участь у створенні та очоленні Прогресивного блоку, який працював над розв’язанням воєнних питань. Наприкінці 1915 року його керівні обов’язки поширилися на організацію Евакуаційної комісії при Особливій нараді з оборони для переміщення окремих районів та промислових центрів.
На початку 1917 року Михайло Родзянко зустрівся з британським дипломатом Джорджем Б’юкененом для обговорення майбутнього державного перевороту у Росії. Залишаючись вірним ідеї збереження монархії під час Лютневої революції, він оголосив про прихід до влади Тимчасового комітету Державної думи на його чолі. Влітку громадський діяч став співзасновником Ліберально-республіканської партії та засудив німецький мілітаризм. У період Жовтневого перевороту він безрезультатно намагався об’єднати антибільшовицькі сили для опору повстанцям. Перебуваючи у Добровольчій армії, голова взяв участь у Другому зимовому поході.
У 1920 році Михайло Родзянко переїхав до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Під час еміграції він зазнавав утисків з боку білогвардійців як революціонер. Залишившись побитим врангелівськими офіцерами в пізні роки, громадський діяч помер 24 січня 1924 року у селі Беодра, а його прах був перенесений на Нове кладовище у Белграді.
Визнання та значення громадської діяльності Михайла Родзянки
Михайло Родзянко відіграв важливу роль не лише у становленні катеринославського уряду, але й імперського. Серед його основних праць можна виділити «За лаштунками царської влади», «Правда про Закордонну Церкву» та «Державна Дума й лютнева революція 1917 року». За свої досягнення громадський діяч був нагороджений орденами святого Станіслава III й II ступеня, святої Анни III, II й I та Великим офіцерським хрестом французького ордена Почесного легіону.
