Початок правління Петра I ознаменував розширення та реорганізацію Російської імператорської армії. На початку 18 століття кіннотні полки збройних формувань отримали повне артилерійське забезпечення. Згодом важливу роль у захисті нашого краю відіграла Катеринославська кіннота — кавалерійське військове формування. Далі на
Формування та розвиток Катеринославської кінноти
У 1707 році Петр I вирішив збільшити власну регулярну кавалерію з драгунів за допомогою створення волоської хоругви — легкокінної команди. Під час російсько-турецької війни 1735–1739 рр. нові підрозділи поповнилися угорськими, молдавськими, волоськими та грузинськими бійцями. На початку 1750-х років Російська імператорська армія налічувала понад 30 тисяч осіб командного складу, 900 тисяч регулярного складу та 250 — іррегулярного.
Наприкінці 18 століття її зміни поширилися на формування на території нашої країни Української, Малоросійської та Катеринославської кінноти. Остання розпочала свою діяльність з ініціативи князя Григорія Потьомкіна 28 червня 1783 року. Створена на чолі з мешканцями Катеринославського намісництва, вона складалася з Олександрійського, Херсонського, Ольвіопольського, Константиноградського, Павлоградського, Маріупольського, Єлисаветградського, Таврійського та Полтавського легкокінних полків. Мета військового з’єднання полягала у захисті Дніпровської лінії та новоросійських поселень від османів, перекопських та кримських татар.
Оборонна лінія була встановлена для збереження української території від зовнішньої агресії під час систематичних російсько-турецьких конфліктів. До 1774 року вона простяглася на понад 180 кілометрів від Дніпра до Бердянського району Запорізької області. Козацькі зимівники послугували основним місцем для будівництва її укріплень на чолі з десятками тисяч українських та російських бійців, місцевих селян та найманих робітників. Під час поступової втрати свого стратегічного значення Дніпровська лінія опинилася у захисному підпорядкуванні новоросійського та малоросійського оборонного особового складу Катеринославської кінноти.
У 1788 році в усіх легкокінних полках Російської імперії розпочали свою діяльність об’єднання кінних єгерів з ініціативи князя Григорія Потьомкіна. Як представник місцевої кавалерії, Катеринославський кірасирський полк також мав у своєму складі нову команду збройних сил з 65 осіб. Їхня військова майстерність поширювалася на батальйонні та самостійні битви, розвідки та засідки, пікети та сторожові пости ворога.
Після смерті імператриці Катерини II найблискучіша епоха в історії російського воєнного мистецтва була змінена на новий політичний напрям. З приходом до влади її сина Павла I реалізація імперських та національних цілей в активній зовнішній політиці почала відбуватися за допомогою переформування легкокінних полків у гусарські та інші кавалерійські підрозділи. Таким чином, Катеринославська кіннота припинила вважатися частиною Російської імператорської армії та була ліквідована у 1796 році.
Рядовий Катеринославського Пікінерного полку
Значення діяльності Катеринославської кінноти для силового озброєння міста
Катеринославська кіннота відіграла важливу роль у становленні допоміжної кавалерії Російської імператорської армії на українських територіях. У період правління Катерини II кінні війська підтримували високу мобільність збройних частин під час російсько-турецьких війн. Незважаючи на нетривалу діяльність, місцеве силове озброєння забезпечило край тимчасовим міцним захистом від загарбників.
Іррегулярна кавалерія Російської імперії