Протягом Української революції Катеринослав неодноразово перетворювався на поле протистояння УНР та Радянської Росії. За період національно-визвольної боротьби місто було охоплене 11 кривавими битвами, 14 разів опиняючись під контролем різних сторін конфлікту. В умовах складної соціальної та політичної ситуації воно залишалось важливою стратегічною територією для підпорядкування. До одного з найперших військових зіткнень належать події 25-28 грудня 1917 року. Різдвяний бій у Катеринославі став одним з поштовхів для подальшої більшовицької окупації міста, а потім й усього Півдня України. Далі на dnepryes.com.ua.
Передумови та перебіг битви у Катеринославі
Напередодні Української революції відбувався поступовий індустріальний розвиток Катеринослава зі зведенням важливих інфраструктурних та промислових об’єктів. Під час динамічного зростання населення переважали російські настрої, але українство продовжувало накопичувати сили, готуючись до подальшого протистояння. Восени у місті було сформовано гайдамацький курінь як головну регіональну збройну формацію на чолі з військовим та політичним діячем Сергієм Єфремовим. До нього доєднувалися фахові військові, студентська молодь та добровольці, а волонтери забезпечували їх продовольством та одягом. Вже наприкінці грудня у Катеринославі налічувалось близько 1500 багнетів армії УНР, 5 тисяч червоногвардійців та декілька резервних батальйонів. Водночас існував українізований 134-й Феодосійський полк російської імператорської армії, який підтримував владу Української Центральної Ради під впливом агітації офіцерів. Третім був сердюцький полк імені Пилипа Орлика, організований українськими бійцями 60-ї дивізії на Північному фронті на чолі з підполковником Липовцем. Наступ більшовицьких загонів розпочався у Харкові 8 грудня 1917 року, ознаменувавши розростання радянсько-української війни та поступове захоплення краю. Формальним приводом для розгортання запеклих вуличних боїв у нашому місті став інцидент з викраденням більшовиками бронеавтомобіля у республіканських солдатів. Незважаючи на контроль українських формувань практично всього центрального проспекту міста, гайдамаки втратили свою перевагу через відмову резервних загонів у підтримці. Це згодом дозволило червоним загонам захопити великі підприємства Катеринослава, а також робітничі райони, серед яких Чечелівка, Кайдаки та станція Горяїнове. Червоногвардійці зосередили свої сили на Брянському заводі, створивши декілька ударних груп по всьому місту. Попри вжиті запобіжні заходи, українські підрозділи тимчасово оволоділи ситуацією, домігшись мирних переговорів у міській думі. Зрештою більшовики змогли мобілізувати свої сили завдяки додатковому підкріпленню з Амурського та Брянського заводів, а також частини полку імені Пилипа Орлика. Увечері 26 грудня під контролем російської імперської армії опинились головні опорні пункти українських військ. Армії УНР довелось капітулювати, а гайдамацьким загонам остаточно скласти зброю 27 грудня.
Наслідки та вплив битви на подальший розвиток радянсько-українського конфлікту
У підсумку бою у Катеринославі у червоногвардійських загонах налічувалось 10 загиблих та 20 поранених, у місцевому – 11 загиблих і декілька десятків поранених з невідомою кількістю вбитих у загальних українських підрозділів. Втрата губернського центру у нашому місті посприяла поступовому захопленню південного краю, а згодом і потребі в обороні столиці країни. Саме з цього періоду більшовицький уряд почав вести відкриті бойові дії проти УЦР.
Джерела: