У XX столітті 1 травня в Україні було не просто святом, а днем масових демонстрацій, парадів і політичних гасел, коли міста перетворювалися на арену пропаганди та урочистостей. У 2015 році після початку декомунізації, спрямованої на позбавлення країни від символів радянського минулого та ідеології, цей день змінив своє значення. Політичні паради зникли, прапори та портрети політичних лідерів залишилися лише на сторінках підручників та довідників історії, а свято стало днем відпочинку і символом праці, яке люди відзначали без пропаганди та політики. Що за свято 1 травня, майже не знає молодь, хоча його роль полягала зовсім не у радянських парадах. Далі на dnepryes.
Мітинг, який відкрив історію Першотравня
Все почалося у 1856 році в Австралії. Робітники зібралися на мітинг із простим, але надзвичайно важливим запитом: восьмигодинний робочий день. Тоді це було революційною вимогою, адже більшість заводів працювала по 10–12 годин на день, а про оплачувану відпустку люди навіть не мріяли. Мітинг у Мельбурні став сигналом для робітників інших країн, і дуже швидко подібні демонстрації стартували у США та Канаді. Найвідомішим був чиказький мітинг 1886 року, який завершився трагедією: частина людей загинула, ще декілька учасників отримали смертні вироки, а саму боротьбу робітників назавжди запам’ятали як символ наполегливості та солідарності. Саме після цих подій американські робітники оголосили 1 травня Днем солідарності трудівників усього світу.
В Україні його вперше відзначили у Львові у 1890 році. Тоді свято 1 травня стало приводом для обговорення конкретних змін: підвищення зарплат, поліпшення умов праці, скорочення робочого дня. Мітинги проходили не лише у Львові, а й у багатьох інших країнах Європи. Ідеї солідарності та колективних вимог поширювалися світом, і там, де робітники об’єднувалися, починали змінюватися й умови їхнього життя.
Катеринославські травневі зустрічі
На початку XX століття робітники Катеринослава відкрили для себе, яке має бути свято 1 травня та підтримали ініціативу інших міст. Місцеві заводи та фабрики давали роботу тисячам людей, вони почали виходити на мітинги з традиційними вимогами: восьмигодинний робочий день, обмеження штрафів, дотримання трудового законодавства. Влада намагалася протидіяти, але не завжди успішно. Традиція швидко вкорінилася у робочих районах: Чечелівка, Фабрика, Нові Кайдаки, Амур, Шляхівка стали центрами травневих святкувань. Робітники збиралися на околиці міста, на прихованих від стороннього ока галявинах. Під захистом дерев і кущів читали прокламації, розповсюджували листівки, обговорювали, як змінити робочий день, підвищити зарплату, зробити умови праці безпечнішими. Кожна зустріч давала можливість об’єднатися, дізнатися про проблеми на інших підприємствах і підготувати колективні дії.
Від мітингів до революційних змін
З часом травневі зустрічі переросли у страйки. Напередодні травня 1912 року після розстрілу робітників у Сибіру 20 000 робітників Катеринослава оголосили загальний страйк. Місто затамувало подих: департамент поліції та охоронне відділення гарячково шукали вихід, циркулярами вимагали “найжорсткіших заходів для забезпечення повного порядку та спокою”. Начальник Катеринославського жандармського управління концентрував збройні сили у всіх робітничих районах, готуючись до можливих заворушень. Місто стояло на порозі конфлікту, який міг вибухнути будь-якої миті.
Після революції 1917 року Першотравень став одним із головних державних свят. Мало хто знає, що називали його Днем Інтернаціоналу, у 1917 році дату проголосили офіційним вихідним. Цікаво, що пізніше і на території УНР Першотравень теж відзначали, у 1919 році відбувалися мітинги та демонстрації. Чимало міст як і Катеринослав випустили відозви “До трудового народу України”, а на території західної України навіть відбувалися військові паради.
Про те, як змінювалося свято 1 травня
З 1920-х років першотравневі демонстрації стали невіддільною частиною святкувань в усіх містах колишнього СРСР. Проходили колонами працівники різних підприємств, комсомольці, піонери, на вулицях вирували мітинги та народні гуляння. Місцеві театри й клуби готували до цієї дати сценічні постановки на теми праці та солідарності. З 1928 року вихідний подовжили на 2 травня.
Традиційно заходи проводилися за єдиним сценарієм: колони представників різних підприємств та організацій формувалися за районами. У них брали участь десятки тисяч людей, які тримали червоні прапори, транспаранти та портрети політичних лідерів. Наступного дня, 2 травня, організовували травневі гуляння на природі, ця традиція вкорінилася ще з дореволюційних часів. Деякі українці називали їх робітничим Великоднем.
Пропагандистська роль Першотравня
Радянська пропаганда тих часів просочувалася в усі кутки, постійне піднесення ролі свята призвело до того, що на його честь почали називати дітей. Деякі імена звучали настільки дивно, що не прижилися: дівчаток називали Даздраперма – скорочено від “Да здравствует Первое мая!” (“Хай живе Перше травня!”), хлопчиків – “Первомаями” (Першотравнями). Не кажучи вже про міста, села та вулиці, у кожному населеному пункті були район, вулиця або зупинка транспорту зі згадуванням Першотравня. А вже щодо селищ Дніпропетровщини, то популярна назва перетворила спроби вибратися у гості на заплутаний квест.
Тільки селищ із назвою “Першотравневе” в Україні налічувалося 26, із них 4 – у Дніпропетровській області. У Синельниківському районі таких було три. Після процесу декомунізації селище Першотравневе змінило назву на Добричі, одне село Першотравневе отримало назву – “Коржове”, друге – “Злагода”. Село Першотравневе у Павлоградському районі стало Святотроїцьким, а у Кам’янському районі село Першотравневе у 2024 році перетворилося на “Водяна Балка”. Село Першотравневе у Нікопольському районі стало Мозолевським. Кілька селищ із назвою “Перше Травня” теж змінили назву: у Дніпровському районі – Зоряне та Квітневе, у Кам’янському районі – Богодарівка, у Криворізькому районі село Перше Травня Апостолівської громади перейменували на “Козацький кут”, а Девладівської громади – на Козацьку слободу.
Святкування у Дніпропетровську
У 1972 році Першотравень перейменували на День міжнародної солідарності трудівників. Урочистості стали ще більш пишними, обов’язковим атрибутом були транспаранти з гаслами – “Мир! Труд! Травень!”. На той час місто вже давно змінило назву з Катеринослава на Дніпропетровськ. На святкові демонстрації приходили родинами, після урочистого проходження колонами містяни гуртувалися з рідними, друзями чи колегами.
Демонстрації зазвичай починалися об 11-й годині та тривали 2-3 години. У Дніпропетровську порядок і маршрут проведення першотравневої демонстрації майже не змінювалися десятиліттями. Спочатку формували колони за місцем проживання, потім вони збиралися на зібрання на тодішній центральній площі міста – імені Горького (сучасна імені Княгині Ольги). Там встановлювали трибуну, звідки керівники міста вітали містян. Потім від площі демонстрація вирушала тодішнім проспектом Карла Маркса (сучасний імені Яворницького) до вулиці Барикадної (сучасний проспект Науки).
Про те, як робітників перетворили на статистику
Атмосфера була святковою, але водночас – контрольованою: під пильним оком представників влади люди несли прапори, транспаранти та гасла, формуючи ритм, який повторювався щороку. Явка на демонстрації була обов’язковою. Працівників, які не приходили, могли позбавити премії або 13-ї зарплати, студентам погрожували відрахуванням. На фоні масових святкувань складалося враження, що 1 травня стало справжнім соціальним обов’язком. Наступні два десятиліття такого примусу сильно відвернули дніпровців від таких урочистостей.
Перші зміни стартували у 1990 році у Москві. Офіційна демонстрація перетворилася на антиурядовий мітинг, а перший та останній президент СРСР Михайло Горбачов навіть залишив захід. Тоді радянська першотравнева демонстрація відбулася в офіційній формі востаннє. Після проголошення незалежності України 1 і 2 травня залишилися вихідними, але вже без обов’язкових демонстрацій. Містяни сприймали ці дні радше як можливість вибратися на родинний пікнік, ніж знакове свято.
Старе свято, нові зміни
У 2017 році День міжнародної солідарності трудівників офіційно перейменували в Україні на День праці, а вихідний 2-го травня скасували – неробочим залишилося лише 1 травня. Після декомунізації Першотравень втратив статус політичного та важливого свята. Хоча у деяких містах ще проводили заходи численні профспілки різних організацій, але вже на суто добровольчих засадах. Коли почалася російсько-українська війна, святкові дні, що припадали на будні, втратили привілей вихідного дня. А оскільки виїзди на пікніки теж скасували, то інформацію про те, яке свято 1 травня 2025 року, вже майже не шукали в інтернеті.
Залишається згадати лише один цікавий факт. Першотравень і у XXI столітті продовжують відзначати у 143 країнах світу, а у 83 країнах воно є офіційним національним святом. Проте у США, де це свято започаткували, його 1 травня не відзначають. Американці святкують День праці у перший понеділок вересня. Так що на батьківщині свята його історія склалася інакше.
Джерела:
- https://www.056.ua/news/3091592/zabastovki-ili-masstabnye-gulania-kak-v-dnepre-prazdnovali-majskie-50-let-nazad-foto
- https://25tv.com.ua/content/chi-vidznachayut-den-praci-v-ukrayini-zvichayi-u-svyato-1-travnya-2025/
- https://chas.news/news/den-pratsi-1-travnya-istoriya-svyata-ta-chi-skasuvali-iogo-v-ukraini
- https://www.istpravda.com.ua/dates/2011/05/1/37507/
- https://www.unian.ua/lite/holidays/mizhnarodniy-den-praci-1-travnya-istoriya-svyata-12994587.html#goog_rewarded
- https://dnepr.express/ru/post/v-dnepropetrovskoj-oblasti-pereimenovali-dva-goroda-i-desyatki-sel-kakie-novye-nazvaniya
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2020/05/01/kak-prazdnovali-1-maja-v-dnepre-v-90-h-istorija-ljubimogo-goroda/