У першій половині ХХ століття, під час розгортання Української революції, зазнав свого розквіту повстанський рух на Січеславщині. Боротьба з більшовицькою владою активізувала націоналістичні настрої новоутворених соціальних, політичних та військових об’єднань. До провідних повстанців Катеринослава належить Трифон Гладченко – отаман Холодноярської республіки та почесний діяч національно-визвольної боротьби. Він пожертвував своїм життям не лише заради дружини з дітьми, але й для здобуття свободи українського народу. Далі на dnepryes.com.ua.
Ранні роки та шлях до лідерства Трифона Гладченка
Відповідно до найпоширеніших джерел, Трифон Гладченко народився у 1890 році у поселенні біля села Сурсько-Михайлівки Дніпропетровської області. Він мав батька, Федора, який вважався заможним хуторянином з власними домашніми промислами, матір Марію й 3 братів. За матеріалами держархіву Миколаївської області, здобувши освіту у Сурсько-Михайлівському двокласному училищі, хлопець вступив до Новобузької учительської семінарії у 1907 році. У зв’язку з небажанням дотримуватися загальнообов’язкових правил навчального закладу він був виключений через бунтарську поведінку за рішенням педагогічної ради. У цьому ж місті познайомився зі своїм коханням – Ганною Грицевською. Згодом подружжя переїхало до рідного краю Трифона Гладченка, де народило 3 дітей. Поповнення у молодій сім’ї дозволило чоловіку повернутись до навчання та скласти семінарські іспити екстерном. З 1912 року він очолював драматичний гурток у Діївці під Катеринославом, ставивши п’єси Івана Карпенка-Карого. Його громадська діяльність поширювалася й на літературну участь у Катеринославському товаристві «Просвіта». Про професійний розвиток Трифона Гладченка згодом засвідчило здобуття посади вчителя в сільській школі на Волині. Початок Першої світової війни змінив напрямок його просування через мобілізацію до війська у якості поручика. Під час розгортання Української революції він заявив про себе як про одного з найвизначніших бійців національно-визвольних змагань на Січеславщині. Створивши повстанський загін, який до кінця 1920 року нараховував близько 2 тисяч військовослужбовців, він посів місце серед заступників отамана Катеринославського коша. Пізніше Трифон Гладченко здобув звання отамана Вільнокозацької повстанської групи Катеринославщини, використавши разом зі своїми побратимами великий соціальний рух націоналістичного спрямування у власних контрреволюційних цілях. До відомих учасників його повстанського об’єднання з трагічною долею репресування належать літературознавець Микола Мінько та кооператор Тихон Наріжний. У 1920 році повстанець вступив до лав Червоної Армії, яку згодом зрадив разом з купкою бандитів шляхом пограбувань та вбивств представників радянської влади, керуючись на козацьких засадах ідеями Симона Петлюри. У зв’язку з цим він був розстріляний Всеросійською надзвичайною комісією у Солонянському районі разом з Мелашком, Дякієвською, Орельською та іншими у тому ж році.
Спадщина та вплив Трифона Гладченка на сучасність
Просвітницька та національно-визвольна діяльність Трифона Гладченка відіграла важливу роль у протистоянні УНР та Радянської Росії. Окрім педагогічної та літературної участі в культурному житті регіону, він вплинув на становлення й розвиток руху опору у Катеринославі. Трагічна загибель Трифона Гладченка засвідчила про складні соціальні та політичні умови, в яких відбувались визвольні змагання за незалежність України, та була вшанована найменуванням у Дніпрі вулиці на його честь.
