Після державного перевороту з ліквідацією Центральної Ради утворилась Українська Держава на чолі з авторитарним правителем Павлом Скоропадським. За її короткотривалого існування поглибилась політична криза через поразку у Першій світовій війні, «каральні експедиції» та антиурядові сили. Після падіння Гетьманату українські збройні формування розділились між армією УНР та добровольчими загонами. До других доєднався 8-й армійський корпус, який очолив Катеринославський похід. Проросійська військова експедиція під командуванням генерала Васильченка мобілізувала усі свої сили для об’єднання із загоном Денікіна у Криму. Далі на dnepryes.com.ua.
Передумови та історичний контекст Катеринославського походу
Повалення авторитарного режиму Павла Скоропадського у листопаді 1918 року призвело до відокремлення 8-го Катеринославського корпусу від Армії Української Держави. Воно було сформоване з підрозділів 5-го Кавказького корпусу у 1916 році, належачи до 123-ї та 127-ї піхотних дивізій. Попри заходи з українізації військового об’єднання у період національно-визвольних змагань, воно зберігало імперську налаштованість за принципом «Росія Єдина, Велика і Неподільна». Після падіння влади гетьмана новостворене добровольче формування змогло протистояти атаці петлюрівців на місто. Однак зростання загрози повторних нападів викликало у 8-го Катеринославського корпусу потребу у передислокації в Крим для кооперації з Добровольчою армією генерала Антона Денікіна. У ніч з 27 на 28 листопада 1918 року було організовано похід загону на чолі з генералом Гнатом Васильченком з Катеринослава у південному напрямку. Він складався переважно з офіцерів загальною чисельністю понад тисячу осіб, серед яких був начальник штабу Коновалов, офіцер штабу генерал Кислий та інші. До нього також доєдналась Катеринославська добровольча дружина з 250 осіб під проводом генерала Баташевого та Діденком, а також полковника Долженка. Загін був озброєний 4 бронеавтомобілями, артилерією, інженерним спорядженням та лазаретом. За 34 доби 8-й Катеринославський корпус подолав понад 500 кілометрів правим берегом Дніпра до Перекопа, щоб не натрапити на петлюрівські та махновські війська. Шлях був ускладнений необхідністю позбутися частини бронетехніки та протистояти армії УНР 29 листопада біля німецької колонії Нейенбург. Попереду на загін продовжували чекати кровопролитні бої з формуваннями Нестора Махна та Никифора Григор’єва за контроль над переправою через річку. Поранення керівного складу не завадило білогвардійцям здобути кінцеву перемогу. Втративши частину бійців, наприкінці грудня 8-й Катеринославський корпус дістався Перекопа, просуваючись далі до Джанкоя, а потім – до Сімферополя. Зрештою загін послугував підґрунтям для формування 4-ї піхотної дивізії генерала Корвін-Круковського, 34-ї артилерійської бригади та Новоросійського кінного полку. Катеринославський похід до Криму завершився 2 січня 1919 року, ознаменувавши входження штабу Гната Васильченка до складу Кримсько-Азовської Добровольчої армії.
Наслідки та вплив Катеринославського походу
Розкол Української Держави засвідчив про нестачу соціальної, політичної та військової єдності нашого суспільства під час боротьби за незалежність. Підтримка Гетьманату Скоропадського «Білого руху» на території Росії дозволила радянській армії досягти розквіту та продовжити завоювання. Катеринославський похід 8-го армійського корпусу послугував яскравим прикладом боротьби всередині держави між націоналістичними та імперськими збройними силами, щоб досягти свободи.
