Під час Першої світової війни місто Катеринослав (сучасний Дніпро) стало важливим центром гуманітарної діяльності та притулком для кількох тисяч біженців із прифронтових губерній імперії. Цей період ознаменувався масовими міграціями та людськими трагедіями, спричиненими військовими конфліктами. Катеринослав став місцем, де суворі реалії війни зіткнулися з виснаженням мирного населення, яке шукало притулку та допомоги. Далі на dnepryes.com.ua.
З початком війни до міста прибували тисячі біженців, які були змушені покинути свої домівки через загрозу насильства та руйнування. Саме тоді Катеринослав перетворився на священне місце, де люди з усіх куточків імперії шукали притулку та віри у рятунок. Передусім зусилля місцевих жителів та влади були спрямовані на збереження гуманітарних цінностей та забезпечення гідної долі всім постраждалим.
Таким чином, в історії Першої світової війни Катеринослав став одним із багатьох символів солідарності та гуманітарної відповідальності, де громадяни та влада спільними зусиллями підтримали та врятували життя тисячам людей.
Тож у цій статті ми детальніше розглянемо, як саме катеринославці підтримували та допомогли біженцям під час Першої світової війни, а також дізнаємося цікаві події та дивовижні факти, які відбувалися у нашому місті, коли громада об’єдналася, щоб подати руку тим, хто потрапив у скрутне становище внаслідок війни.
Евакуація цивільного населення
Під час Першої світової війни біженство перетворилося на одну з серйозних соціальних проблем цивільної адміністрації тилових губерній Російської імперії. Завдяки наявності на території Катеринославської губернії розгалуженої мережі залізниць, значних запасів продовольства, розвиненої соціально-економічної інфраструктури, Придніпровський район був одним із ключових транзитних вузлів, через які здійснювалася масова евакуація населення із зони бойових дій.
Перші переселенці почали прибувати до міста з початком війни вже в жовтні-листопаді 1914 року. Примітно, що більшість евакуації мирного населення здійснювалася до Катеринослава залізницею. Влітку 1915 року біженці почали прибувати до міста й водним шляхом. Зокрема, для потреб евакуації біженців, різноманітних державних установ і організацій військове відомство реквізувало частину дніпровських пароплавів і непарових суден. Загалом наприкінці серпня 1915 року військові реквізували 30 пароплавів.
Гуманітарна діяльність і стратегічні рішення
З початком війни в місті були створені національні комітети, основним завданням яких було надання адресної соціальної допомоги галицьким українцям, латишам, полякам, литовцям та євреям – внутрішньо переміщеним особам із Прибалтики та Польщі. Комітет допомоги польським біженцям при Римо-католицькому товаристві активно діяв з початку військових дій, надаючи матеріальну допомогу польським родинам емігрантів.
З листопада 1914 року по 1 липня 1915 року в Катеринославі було зареєстровано 400 сімей польських біженців. З них 300 сімей скористалися фінансовою допомогою та підтримкою комітету.
У 1915 році у зв’язку з наступом німецьких військ у Прибалтиці та Польщі перед російським військовим командуванням постала проблема проведення широкомасштабної евакуації промислових підприємств, що випускали продукцію оборонного призначення, і мирного населення. Зважаючи на постійну загрозу окупації території імперії, військове командування фронтів і уряд прийняли ряд рішень про доцільність проведення евакуації мирного населення. Ці рішення також були продиктовані міркуваннями суто військово-оборонного характеру, основа яких полягала в зменшенні масштабів можливої гуманітарної катастрофи, захисті населення від масового терору та репресій з боку ворога, збереженні кваліфікованих працівників оборонних підприємств, позбавленні можливості противника використовувати цивільне населення для розвідки, не дати противнику використати економічний потенціал території для організації постачання продовольства.
У багатьох випадках евакуація з прифронтової зони воєнного конфлікту мала вимушений характер, оскільки здійснювалася за наказом на підставі розпоряджень військового командування та управління. Біженців евакуйовували на територію внутрішньої провінційної імперії, в тому числі й на південь України. Значну частину біженців військово-цивільна адміністрація прифронтової зони евакуювала залізницею. Решта біженців перебиралася в тилові губернії на вантажівках разом з худобою або просто пішки, долаючи великі відстані військовими дорогами.
Організація гуманітарної допомоги та працевлаштування біженців у Катеринославі: створення шпиталю та дитячої лікарні
На початку вересня 1915 року комітет спілки міст почав облаштовувати в Катеринославі шпиталь на 200 ліжок для біженців і дитячу лікарню на 50 ліжок. Для розміщення шпиталю члени комісії оглянули будинки німецьких підданих Шуба і Ностіца, конфісковані місцевою владою на початку війни. Комітет планував розмістити дитячу лікарню в міській єврейській лікарні. Поява нових закладів охорони здоров’я дала можливість організувати лікування хворих переселенців, не навантажуючи стаціонарні медичні заклади міста.
Одним із напрямків діяльності бюро було сприяння працевлаштуванню біженців у Катеринославі та Катеринославській губернії. Логістична стратегія бюро полягала в тому, що роботодавці подавали до агентства вакансії, а біженці, своєю чергою, — дані про власну спеціалізацію, освіту та виробничі компетенції. Створення таких систем дозволяло оперативно розв’язувати поточні питання працевлаштування вимушених переселенців за професією.
З початку роботи земської установи до вересня 1915 року надійшло 28 623 заяви на робітників різних спеціальностей. Від біженців, які шукають роботу, надійшло 2098 заяв. Через земське бюро 1227 біженців отримали роботу на підприємствах, але 866 заяв не могли бути задоволені через відсутність відповідних вакансій. На ринку праці Катеринослава був великий попит на робітників фізичної праці, хоча було важко знайти відповідні посади для певних категорій, таких як: службовці, вчителі та гувернантки. Більшість іммігрантів мали вищу освіту та педагогічний досвід, і було докладено чимало зусиль, щоб влаштувати їх у бюро, зокрема, рекомендувавши біженців учителями та репетиторами в місцевих школах.
Спеціальні військово-продовольчі пункти та посвідчення на безплатний проїзд для біженців
З початком військового конфлікту в місті були розгорнуті спеціальні військово-продовольчі пункти та приймальні пункти для переміщених осіб, які прибули до міста із зони бойових дій. Так, за результатами роботи губернського комітету земського союзу та громадських організацій міста в Катеринославі було створено 6 пунктів для реєстрації, приймання та медичного огляду вимушених переселенців. Кожен приймальний пункт очолювала уповноважена комісія з кількома помічниками. При пунктах було організовано гаряче харчування, надавалась медична допомога, біженці отримували тимчасове житло. Так у Катеринославі на початку вересня 1915 року вже функціонував пункт при залізничному вокзалі.
Оскільки значна частина емігрантів не мала коштів на проїзд залізницею, у губернському центрі біженцям, які їхали до родичів, знайомих або на нове місце роботи у внутрішні райони Російської імперії, видавали посвідчення на право отримання безплатних квитків на потяги Катерининської залізниці. Цим опікувався Катеринославський комітет земського союзу. Видача свідоцтв почалася у вересні 1915 року.
Основним завданням губернського комітету було забезпечення житлом і розміщенням біженців у населених пунктах губернії. У вересні 1915 року комітет розіслав до всіх повітових земських комітетів циркуляр з проханням залучити до допомоги біженцям громадські організації та благодійні товариства. Циркуляр містив рекомендації щодо організації місцевих установ для надання допомоги, включаючи проживання, харчування та матеріальне забезпечення. Біженці, які осіли в селах, поділялися на працездатних і непрацездатних. Перші отримували матеріальну допомогу на перші 7–10 днів і зберігали право на неї, якщо не могли знайти роботу. Непрацездатні отримували підтримку протягом усього періоду перебування в селищі до закінчення бойових дій.