21 січня 1990 року Україна вперше об’єдналася у живий ланцюг – у переддень 71-ї річниці проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР. Мільйони людей взялися за руки, простягнувши нерозривний ланцюг від Івано-Франківська через Львів аж до Києва. У Дніпрі містяни створили перший живий ланцюг на тодішній площі імені Леніна, щоб показати свою підтримку та підтвердити: Україна – єдина. З того часу щороку 22-го січня – у День Соборності України – люди стають у живий ланцюг, згадуючи ключові дати української державності. Далі на dnepryes.
Про те, як народ об’єднав Україну
Живий ланцюг стартував у Івано-Франківську від Центрального народного дому, який колись був резиденцією парламенту Західноукраїнської Народної Республіки та місцем ухвалення історичного Акта Злуки. Люди ще пам’ятали, що саме в Івано-Франківську, який тоді мав назву “Станиславів”, розташовувалася столиця ЗУНР. Потужний ланцюг простягнувся через Стрий, де відгалуження спрямувалося до Закарпаття, на Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир і завершився у Києві. Цей український живий ланцюг охопив близько 700 кілометрів, ставши одним із найбільш масштабних проявів національної єдності. За офіційними даними радянської влади, участь у ньому взяло близько 450 000 людей, однак неофіційні оцінки називають цифри від одного до п’яти мільйонів учасників.
Приклад, гідний наслідування
Ідея живого ланцюга прийшла до України з Прибалтики, організатором став литовський рух “Саюдіс”. Ще 23 серпня 1989 року, у 50-ту річницю сумнозвісного пакту Ріббентропа-Молотова, у країнах Балтії було утворено “Балтійський шлях” – живий ланцюг від Таллінна через Ригу до Вільнюса. На відміну від українського, балтійський ланцюг тоді протримався лише кілька хвилин – учасники взялися за руки та вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв радянського режиму.
Перший прорив у місті
21 січня 1990 року центральна площа Дніпропетровська – тоді ще площа Леніна – раптом змінилася. Там, де зазвичай проходили офіційні мітинги з червоними прапорами, того дня зібралися люди з синьо-жовтими стрічками, транспарантами та українськими гаслами. Вперше місто побачило відкриту акцію на підтримку незалежності. На площу вийшли студенти, інтелігенція, робітники – за різними оцінками зібралося від кількох сотень до двох тисяч учасників.
Люди стояли ланцюгом вздовж площі та сусідніх вулиць, трималися за руки, утворюючи символічну “живу” лінію єдності – на знак підтримки всеукраїнського ланцюга Соборності, який того ж дня з’єднав інші міста України. Плакати з написами “Схід і Захід разом” та “Україна – єдина” виглядали сміливо у місті, яке тривалий час вважалося “закритим” через оборонну промисловість. Лунали гасла про незалежність, вперше офіційно та публічно гримів гімн “Ще не вмерла Україна”.
Чим був живий ланцюг для дніпрян?
Все відбувалося під мовчазним контролем – представники КДБ фіксували учасників, фотографували, спостерігали. Але акцію не забороняли. Це був прорив – перша у Дніпрі проукраїнська демонстрація з українською національною символікою, яка відбулася відкрито. Чимало дніпрян у цей день поїхали до Києва, щоб саме у столиці відзначити історичну подію. Але вистачало й тих, хто залишився у рідному місті.
Один з активістів тогочасного дніпровського осередку Народного Руху Іван Шаповал пізніше згадував, що атмосфера напередодні знакового дня була напруженою. Ніхто достеменно не знав, чи дозволять вийти на площу, чи не розжене міліція, чи не пов’яжуть організаторів. Але страх відступав, бо надто довго мовчали й терпіли, тому люди зважилися на небезпечний крок.
Деякі навіть вперше принесли синьо-жовті прапори, які ховали під пальто аж до початку акції. Всі, хто прийшов, розуміли: вороття немає. І навіть, якщо потім викличуть “на бесіду”, то дарма, вони вже разом. І це було найголовніше. Цей день став знаковою віхою, коли дніпряни усвідомили: незалежність – не далека мрія, а реальна перспектива.
Символ, який не зник
Після цієї події традиція утворювати живий ланцюг у Дніпрі не одразу стала постійною. У середині 1990-х років заходи рідко проводили через політичний тиск і байдужість місцевої влади. Відродилася традиція тільки після 2005 року, коли Соборність набула нового, глибшого змісту. Історія Дніпра зберегла кілька знакових живих ланцюгів, які увійшли в історію.
2011 рік – єдність лівого та правого берегів
У День Соборності 2011 року у тодішньому Дніпропетровську вперше створили живий ланцюг через Центральний міст. Ідея була проста, але символічна: об’єднати лівий і правий береги Дніпра – як уособлення з’єднання Сходу та Заходу країни. Ініціаторами виступили молодіжні організації та викладачі-історики, які хотіли не просто відзначити подію, а зробити її знаковою.
На мосту зібралися 400 студентів, школярів і громадських активістів. Люди трималися за руки, дехто приніс синьо-жовті стрічки, транспаранти, прапори. Попри вітер та холод, настрій був теплий, бо всі розуміли, що створюють щось нове для свого міста. Цей ланцюг став першим у серії акцій на мостах Дніпра, започаткувавши нову традицію – не тільки стояти на площах, а й з’єднувати береги, як метафору для з’єднання українських регіонів.
2014 рік – Дніпро на боці Майдану
Січень 2014 року видався напруженим, бо тоді у Києві тривав Майдан, з’являлися перші жертви, і вся країна борсалася між страхом та гідністю. На Європейській площі зібралося близько 2000 дніпрян – наймасовіший живий ланцюг у місті за часів незалежності. Люди тримали плакати “Схід і Захід разом – знову”, “Дніпро за Майдан”, “Ні! – диктатурі”. Формат був класичний – ставали в шеренгу, тримаючись за руки, але гасла та настрій вже були зовсім іншими.
Подія увійшла в історію не просто як акція пам’яті, а як акт солідарності з Києвом, із загиблими на Грушевського, з протестами проти “законів 16 січня”. Вперше живий ланцюг у Дніпрі перетворився на ланцюг спротиву, поширився не лише на площу, а й на сусідні вулиці. Волонтери роздавали листівки про права людини, студентські спільноти – цитати з Конституції. Люди співали гімн, запалювали лампадки, хтось розгорнув прапор ЄС поруч з українським – сигнал, що Дніпро більше не “сіра зона”, а учасник важливих для країни подій.
2022 рік – за день до російсько-української війни
21 січня 2022 року у Дніпрі відзначали День Соборності вже з тривогою у серці. Росія стягувала війська до кордонів, суспільство жило у стані невизначеності. Та попри це, на Центральному мосту та набережній вишикувався живий ланцюг єдності, у якому взяли участь понад 500 містян. Учасники тримали прапори, таблички з назвами українських міст, демонструючи єдність.
Це був останній День Соборності перед вторгненням. Виступали волонтери, які говорили про оборону країни як завдання для кожного. Діти підіймали таблички “Ми з вами, Крим!”, а малих тримали за руки ветерани АТО. Цей ланцюг став символом передвоєнної згуртованості. Через місяць чимало учасників акції вже воювали у теробороні, на передовій або евакуювалися. Але того дня всі вони стояли поруч.
2023 рік – ланцюг вдячності
У січні 2023 року Дніпро, як і вся країна, жив у реальності повномасштабної війни. Лише за кілька днів до акції місто пережило один із найстрашніших ударів: ракета влучила у багатоповерхівку на Перемозі. Загинуло понад 40 людей. І попри все – містяни вийшли. З портретами, плакатами та лампадками, тримали світлини близьких: загиблих на фронті, поранених, волонтерів. Хтось прийшов у військовій формі, хтось – у лікарському халаті.
Того разу не було заклику “Схід і Захід разом”, й без того відчувалася єдність, яка виросла з війни. Традиційне гасло замінили плакати з написами “Дякуємо ЗСУ” та “Місто стоїть”. До ланцюга долучилися й родини переселенців з Харкова та Маріуполя. Живий ланцюг у тому році назвали “ланцюгом вдячності”, бо захід випромінював людяність і тиху впевненість у тому, що дніпряни тримаються разом через спільні переконання.
Більше, ніж символічний жест
Живий ланцюг Соборності у Дніпрі – вже не просто традиція, а щорічне нагадування про те, що Україна – єдина країна, об’єднана не лише на мапі, а й у серцях своїх людей. Через ці ланцюги проходять історія, пам’ять і спільна відповідальність за майбутнє.
Для українців ланцюг Соборності вже став не лише спогадом про минуле, а й живим свідченням непохитності та сили духу. Щороку живий ланцюг продовжує об’єднувати покоління, передавати цінності свободи та гідності. А ще – нагадувати про те, що доки люди у Дніпрі та в усій Україні триматимуться за руки, доти буде й сама Україна – сильна, єдина та незалежна.
Джерела:
- https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3389750-u-kievi-cerez-dnipro-utvorili-zivij-lancug-sobornosti.html
- https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2860640-zivi-lancugi-sobornosti-akimi-voni-buli.html
- https://suspilne.media/dnipro/200023-ukraina-zavzdi-zberetsa-i-znajde-sili-so-zgadue-dnipranka-ucasnica-persogo-zivogo-lancuga/
- https://suspilne.media/dnipro/666986-bulo-duhovne-pidnesenna-i-zvidti-ne-hotilosa-ihati-spogadi-dnipranina-ucasnika-persogo-zivogo-lancuga-ednosti/
- https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/21/1990-symvolichnyy-lancyug-zluky-ukrayinska-hvylya-vid-kyyeva-do-lvova
- https://www.unian.ua/multimedia/photo/379-jiteli-dnepropetrovska-obrazovali-tsep-edineniya.html