Початок Першої світової війни повністю змінив звичний для всіх мешканців України устрій. Переводили на “військові рейки” підприємства, у великих та малих містах обладнали шпиталі на велику кількість ліжок. Не залишився осторонь і Катеринослав, котрий на початку минулого століття був одним із найбільших і найпотужніших центрів Російської імперії. Щомісяця місто приймало сотні поранених, бо саме в Катеринославі вистачало не тільки ліжок для поранених, а й досвідчених медиків. Далі на на dnepryes.com.ua.
Чому обрали Катеринослав?
За даними істориків, у місті на початку століття вже працювали медичний комплекс губернської міської лікарні, Олександрівська лікарня та інфекційна лікарня. У селищі Ігрень функціонував заклад для душевнохворих Катеринославського губернського земства, де теж змогли знайти вільні місця для солдатів. Крім того, власні медичні заклади мали різні підприємства, зокрема, Катеринославська залізниця та металургійні заводи. А ще приймали пацієнтів приватні установи, яких підтримували численні благодійні організації: Катеринославська єврейська лікарня, безкоштовна лікарня для бідних товариства лікарів міста Катеринослава, приватні клініки та кабінети докторів Должанського, Гербільського, Ерліха, Езау, Вебера, Львова, Шнейдера та багатьох інших.
Не менш важливим фактором стала наявність у Катеринославі лабораторій, де проводили дослідження, а також мережі аптек. Аптек нараховувалося 18 – державних та приватних, де працювали досвідчені провізори й фармацевти, які добре розбиралися у виготовленні різноманітних препаратів. Саме ці заклади забезпечували безперебійну роботу лікарів не лише під час Першої світової війни, а й у подальші революційні роки.
Навчальні заклади – під шпиталі
У губернському центрі вже працювала лікарня Червоного Хреста, з початком війни її перепрофілювали на шпиталь на 200 ліжок. Жоден медичний заклад губернії не міг прийняти такої кількості поранених. Працювали там досвідчені медики, постійно проводилися спільні консультації з лікарями земської лікарні. Але тільки 1-2 закладів було замало, тому для солдатів організували шпиталь у Потьомкінському палаці, а офіцерам віддав свій будинок один із лікарів Катеринослава, церковний староста Свято-Преображенського собору, поміщик Верхньодніпровського повіту Геронтій Харченко.
Характерним для того часу було перетворення навчальних закладів на шпиталі. До речі, цей принцип зберігся і в часи Другої світової війни. Військові шпиталі розгорнули при Катеринославській чоловічій гімназії, 2 відділення створили при реальному училищі. У Першій міській жіночій гімназії у вересні 1914 року відкрили хірургічний шпиталь земської спілки на 350 ліжок. Цікаво, що в тому ж приміщенні виділили місце для лікування захворювань нервової системи, працювали фізіотерапевтичні кабінети. Не відставала й Друга жіноча гімназія Катеринослава, де розгорнули лазарет земської спілки №1 на 300 ліжок для важких поранених, які потребували хірургічної допомоги.
Участь інших організацій у створенні шпиталів
Не залишилися осторонь й інші заклади. Навіть духовна семінарія виділила приміщення для 156-го зведеного евакуаційного шпиталю. Жіноче училище Товариства піклування про жіночу освіту, яке розташовувалося в будинку видатної громадської діячки міста Катерини Месарош, теж змінило адресу, будівля перейшла до 102-го зведеного розподільчого лазарету. При гірничому інституті викладачі виділили кабінети на 13 ліжок, облаштували палати на зібрані серед педагогів кошти.
Громадські організації теж не стояли осторонь. У будинку Комерційних зборів з’явився шпиталь земської спілки № 3, в Англійському клубі – шпиталь №2 на 200 ліжок. Приміщення Громадських зборів перейшло до 129-го зведеного розподільчого шпиталю при управлінні Катерининської залізниці, у грудні 1914 року він набув статусу окремого лазарета. Мешканці Катеринослава збирали значні кошти на утримання та лікування поранених. Але й міська влада виділяла чималі суми, що зафіксовано в такому документі, як “Доходи та витрати Катеринославського земства”.
Чому було важливим створення шпиталів?
Щоб розібратися в цьому питанні варто згадати, як надавали допомогу пораненим на фронті в роки Першої світової війни. Найчастіше все обмежувалося накладанням пов’язок, потім поранений йшов сам або його везли на передовий перев’язувальний пункт, де могли зробити за потреби спеціальні шини. Наступним пунктом вже був шпиталь, розташований далеко від лінії фронту. Але до нього ще треба було дістатися. Виділяли для евакуації кінні вози, про машини взагалі й мови не було. Збереглася інформація, як депутат Державної думи Шингарьов нарікав на законодавчих зборах у 1915 році, що тільки незначна кількість військових частин у перші місяці війни була забезпечена двоколками. А потім і тих не стало.
Поранених намагалися евакуювати невеликими групами, щоб уникнути епідемій. Але коли потік сильно збільшився, далися взнаки й скупчення, і хвороби. А як врахувати, що перевозили людей у вагонах в антисанітарних умовах, то прибували вони до шпиталів у вже дуже занедбаному стані. Запалення від вогнепальних поранень, кишкові інфекції, гангрени… Військово-санітарних потягів катастрофічно бракувало, їх і було близько 300 на всю імперію. Багато поранених помирали в дорозі, тим, хто вижив, треба було дякувати не стільки медикам, скільки резервам свого організму.
Відтак на шпиталі в тилу припадало величезне навантаження. Людей треба було лікувати від численних хвороб, намагатися уникнути ампутацій через страшні гнійні рани, добре годувати. Якщо взагалі казати про втрати, то навіть точних цифр не збереглося. Одні джерела пишуть про 9 366 500 солдатів та офіцерів, з яких 3 730 300 – поранені. Інші говорять про 5 148 200 осіб, з яких поранених нараховувалося 2 844 500. У працях деяких науковців взагалі йшлося про санітарні втрати у 12-13 мільйонів, так що проблема своєчасного лікування була дуже актуальною не тільки для Катеринослава.
Чи вистачало в Катеринославі медиків?
Це теж дуже важливе питання, бо навіть за наявності ліків і місць у шпиталях, лазаретах, недостатня кількість лікарів могла звести всі зусилля нанівець. Катеринослав у цьому аспекті утримував непогані позиції в імперії. У місті мали приватну практику 105 дипломованих лікарів, 18 лікарів-гінекологів, які швидко перенавчалися, 12 фельдшерів. Вагомий внесок у підготовку медиків у губернії зробили наприкінці 19 століття фахівці регіонального відділення Російського товариства Червоного Хреста при Катеринославській громаді сестер милосердя. За власні кошти та численні пожертви від містян вони збудували велику лікарню з власними аптекою та провізорським складом.
А ще у 1870 році в Катеринославі заснували фельдшерську школу при губернській земській лікарні, де готували спеціалістів для всього регіону. У 1914 році у місті відкрилися ще й спеціальні курси для підготовки сестер милосердя, перші випускниці складали іспити вже у вересні того ж року. Це дало можливість поповнити лікарні досвідченими спеціалістами.
Вирішальну роль зіграла і налагоджена робота Катеринославської залізниці. Щодня привозили не тільки поранених, а й ліки, гуманітарні медичні вантажі, продукти. Тому цілком логічно, що у 1914-1915 роках Катеринослав став одним із найпотужніших центрів медичного забезпечення фронтів.
Важливі рішення представників міської влади
Не варто забувати й про роль чисельних благодійних організацій і товариств Катеринослава, адже без фінансових вливань нереально було забезпечити лікування та годування такої великої кількості фронтовиків. Ще й купувати сучасну на ті часи апаратуру та реактиви для лабораторій, інструменти, не кажучи вже про виплати великій кількості медиків. Можновладці виділяли й приміщення для поранених, наприклад, член міської управи Калугін передав власну дачу під лазарет. А підприємець Шварц – власну квартиру, де влаштували маленьку медчастину на 5 ліжок.
На устаткування шпиталів Катеринославському губернському комітету тільки земська спілка перевела 50 000 карбованців. У вересні 1914 року спільними зусиллями можновладців та благодійників у Катеринославській губернії облаштували місця для 7000 поранених фронтовиків. А ще у місті відкрили евакуаційний розподільчий пункт, який обслуговував аж 4 південні губернії: Катеринославську, Таврійську, Херсонську та Бессарабську. У розпорядженні працівників навіть було 4 військово-санітарних потяги для транспортування поранених! Такими результатами могли похвалитися далеко не всі великі міста Російської імперії. Дослідники певні, що цінний досвід в організації шпиталів та лікарень, підготовці персоналу, наданні вчасної кваліфікованої допомоги зіграв вирішальну роль для міста у подальші роки революційних змін, громадянської та Другої світової війн.
Джерела:
- https://dnipro.znaj.ua/ru/324669-dnipryan-vidpravili-na-sto-rokiv-u-minule-dami-z-sobachkami-i-bravi-oficeri-vi-ne-vpiznayete-ridne-misto
- https://midnipro.museum/stanovlennia-merezhi-vijskovykh-shpytaliv-v-katerynoslavi-na-pochatku-pershoi-svitovoi-vijny-serpen-1914-sichen-1915-rr/
- https://www.056.ua/news/3009868/pervyj-vizit-imperatora-nikolaa-ii-v-ekaterinoslav-istoria-odnogo-dna-v-dnepre
- https://elar.urfu.ru/bitstream/10995/118345/1/2-s2.0-85107260974.pdf
- https://topwar.ru/159043-pochemu-voennaja-medicina-rossii-byla-ne-gotova-k-pervoj-mirovoj-vojne.html