У минулому місто Дніпро, яке тоді називали Катеринославом, приймав багатьох монархів, і не тільки Російської імперії. Але найбільше запам’ятався містянам візит останнього царя Миколи II. Сучасні дніпряни легко знаходять в інтернеті інформацію про те, в якому році почала правити династія Романових, є доступ до різноманітних таблиць та цікавих фактів про життя цих самодержців. А от даних про приїзд останнього монарха у 1915 році історики зібрали не так вже й багато, бо ця подія припала на часи Першої світової війни, після якої почався революційний хаос. Але все ж таки деяка інформація та світлини, присвячені цій події, збереглися завдяки тодішнім газетам та довідникам. І дослідники змогли покроково відновити події того важливого для катеринославців дня. Далі на dnepryes.

Царський слід у Катеринославі

У 1915 році ситуація на фронтах Першої світової війни ускладнилася. Російська армія зазнавала втрат, і тилові міста почали відігравати важливу роль у забезпеченні фронту. Катеринослав як важливий промисловий центр, де працювали численні заводи, шпиталі, склади та мобілізаційні пункти, став об’єктом особливої уваги імператорського двору. У розпал Першої світової війни імператор Микола II нерідко особисто їздив до прифронтових міст, щоб оцінити ситуацію, підтримати війська та моральний дух населення. Один із таких візитів припав на Катеринослав, ця подія у серпні 1915 року залишила помітний слід в історії міста.

Імператор Микола II прибув до міста потягом. Його зустрічали представники місцевої влади, духівництво та військове керівництво. Звісно, не обійшлося без містян, які квапилися побачити самодержця на власні очі. Згодом церемонію детально описали у довіднику “Весь Катеринослав”. Все почалося з того, що о 9:00 на вокзал прибув царський потяг – тихо, майже непомітно, без галасу та фанфар. Цар вийшов із вагона у простій солдатській шинелі, що викликало щирий вибух емоцій у катеринославців. Пероном прокотилося голосне “Ура!”, люди знімали шапки та капелюхи, хрестилися, підіймали над головами дітей, щоб показати їм монарха. Після короткого привітання Микола II сів у відкритий екіпаж, і кортеж вирушив містом.

Молитва за перемогу та мир

Першою зупинкою почесного гостя став Преображенський кафедральний собор – духовне серце Катеринослава. Там відслужили молебень за перемогу свого війська, за здоров’я поранених та збереження миру. Атмосфера була піднесеною, спів хору лунав далеко навкруги, храм оточували тисячі містян та гостей Катеринослава. Після богослужіння імператору урочисто подарували ікону святого Георгія Побідоносця – як духовний оберіг та прохання про заступництво.

Візити до шпиталів

Далі цар попрямував до колишнього Потьомкінського палацу – розкішного будинку XVIII століття, де тоді розташовувався лазарет імені цесаревича Олексія. Там лікували поранених з Галицького та Польського фронтів. Імператор особисто обходив солдатів, розпитував про здоров’я, вручав нагороди, серед яких було багато Георгіївських хрестів. За свідченнями очевидців, самодержця дуже зворушили історії вояків, тому Микола II щиро дякував їм за хоробрість та відданість. 

Цар навідався й до шпиталю, розташованого у тодішньому приміщенні Вищих жіночих курсів (територія сучасної лікарні імені Мечникова) та до шпиталю Червоного Хреста. До речі, в останньому закладі почесного гостя пригостили лікарняним обідом, і той не відмовився. Дрібна, але промовиста деталь для змалювання живого образу останнього імператора країни. 

Далі монарх особисто оглянув санітарні поїзди, які вивозили поранених із фронту, склади з військовими запасами та харчами, а також військові формувальні пункти. Микола II уважно ставився до питань забезпечення армії, розпитував про потреби та залишав розпорядження щодо покращення умов.

Зустріч з історією та культурою краю

Наступною зупинкою самодержця став музей Олександра Поля – перший публічний музей міста, який тоді називали осередком історії та культури Придніпров’я. Миколі II дуже сподобалися експозиції, особливо він цікавився артефактами козацької доби та природничими колекціями. Сучасні історики з’ясували важливий епізод, який не увійшов до довідника “Весь Катеринослав”, але став показовим для українців. 

Виявилося, що керівник музею, відомий історик Дмитро Яворницький проводив для імператора екскурсію українською мовою. Навряд цар Микола II щось розумів, але слухав уважно всі 20 хвилин. І у книзі відгуків написав, що екскурсія йому сподобалася. Такий собі мовний курйоз на тлі урочистої події, який найкраще ілюструє атмосферу того дня – цілковита ввічливість, взаємоповага і навіть дрібка доброзичливого гумору.

Порятунок для тисяч життів

Наступний візит імператор зробив на Катеринославську дослідну станцію з видобування йоду, про яку варто згадати окремо. Цей заклад відіграв дуже важливу роль у Першій світовій війні. Адже Російська імперія, у складі якої була тоді Україна, протягом багатьох років купувала йод у Німеччині. З початком бойових дій постачання одразу ж припинилося, а препарат був вкрай необхідний для фронту та шпиталів у тилу. Тому у березні 1915 року за наказом імператора Миколи II було виділене солідне фінансування – 50 000 карбованців для налагодження видобутку йоду з водоростей Чорного моря.

Процесом опікувався особисто професор Писаржевський та його команда медиків. А доки тривали лабораторні досліди, тривало будівництво станції та заводу. Роботи велися шаленими темпами, і вже у липні 1915 року станція почала функціонувати. Спеціалісти працювали вдень і вночі. Тільки за перші пів року роботи станція переробила 1800 пудів (близько 29 тонн) сухих водоростей і видобула 54 кілограми чистого металевого йоду. Крім того, виготовляли ще й різноманітні лікарські препарати, зокрема, тинктури на основі води, вина, спирту та ефіру. Через 2 місяці після відкриття завод вже випускав щодня понад 10 фунтів йоду, що стало великим проривом у військовій медицині Російської імперії.

Тому імператор ніяк не міг обійти увагою такий важливий об’єкт. Особисто ознайомився з роботою дослідної станції, поспілкувався з винахідниками місцевого йоду. Професор Писаржевський доповів, що продукт є хімічно чистим і за якістю не поступається німецькому аналогу. Ця звістка неабияк потішила монарха, і він пообіцяв надати все необхідне для подальшого розвитку цього виробництва. 

Серце військової промисловості Катеринослава

Потім цар попрямував на Брянський завод, де у 1915 році виготовляли зброю, снаряди й техніку для армії. Самодержець цікавився умовами праці робітників, з’ясовував технічний потенціал підприємства. Пізніше у своєму щоденнику Микола II відзначив, що оглядав завод повільно та уважно, вивчав роботу доменних печей, бачив, як виробляють рейки, сталеві листи, броню та дріт із місцевої сировини.

Варто згадати, що у 1915 році Брянський завод був найбільшим і найпотужнішим у місті, там працювало майже 10 000 робітників. Враженням від побаченого монарх залишився задоволений, що теж довірив паперу – власному щоденнику, який постійно поповнював новими записами. На щастя, ці матеріали теж збереглися й потрапили до рук дніпровських істориків.

Пам’ятні подарунки на згадку

За традицією почесного гостя не відпустили без подарунків. Крім ікони Георгія Побідоносця від Преображенського кафедрального собору, монарх отримав ще й вагому пожертву до царської скарбниці, яку зібрали катеринославські купці, підприємці та меценати на потреби фронту. Сума склала понад 258 000 карбованців – величезні на той час гроші. На думку сучасних істориків, це була не просто форма лояльності, а й вияв щирого вболівання громади за спільну перемогу над ворогом.

А ще у кожному закладі, які відвідував Микола II, йому вручали традиційні хліб-сіль – чудові короваї з декоративним оздобленням. Подавали на найкращих рушниках, вишитих місцевими майстринями побажаннями перемоги. Вже вечоріло, коли царський потяг вирушив з Катеринослава. День, якого всі так чекали, проминув блискавично, але залишив глибокий слід у серцях тисяч містян.

Символ підтримки, єдності та надії

Звісно, з позицій XXI століття можна по-різному оцінювати цей візит та його особливості. І все ж таки для багатьох катеринославців це була не просто інспекція від царського дому Романових, а момент, коли всі вони відчули себе важливою частиною імперії. Містяни ще довго обмінювалися враженнями, зберігали світлини, листівки, писали спогади у щоденниках.

Це була знакова подія на зламі епох – останній візит останнього в історії царя династії Романових. Вже через 2 роки Микола II зрікся престолу, і країна почала поволі поринати у революційний хаос. Але того серпневого дня 1915 року Катеринослав ще вірив у перемогу та свого монарха. І ці настрої зберегли численні документи, довідники, газети та особисті щоденники катеринославців.

Джерела:

1. https://www.056.ua/news/3009868/pervyj-vizit-imperatora-nikolaa-ii-v-ekaterinoslav-istoria-odnogo-dna-v-dnepre
2. https://www.segodnya.ua/regions/dnepr/Poslednego-imperatora-Rossii-100-let-nazad-nakormili-v-Dnepre-bolnichnym-obedom-417046.html
3. https://gorod.dp.ua/news/153072
4. https://49000.com.ua/v-dnepre-pokazali-unikalnye-kadry-vi/
5. https://gorod.dp.ua/dozor/news.php?id=6675
6. https://dnepr.info/ru/news/v-dnepre-byla-unikalnaya-stanciya-po-dobyvaniyu-yoda-iz-morskih-vodorosley