Життя цієї незвичайної жінки схоже на гірську дорогу – круті повороти, “серпантини”, подекуди бездоріжжя, та всі вони йдуть наверх. В інтернеті майже не знайдеш інформації про її близьких чи коханих, немає сімейних фото. Але те, що вдалося дізнатися, вказує на особистість амбітну та неоднозначну. Далі на dnepryes.com.ua.
Наша розповідь про єдину в Україні жінку голову обласної ради та єдину в історії Дніпра секретаря міської ради та і.о. мера, лауреатку премії “Жінка третього тисячоліття”, повного кавалера ордена княгині Ольги та володарку ще багатьох нагород Галину Булавку.
Факти з біографії
У Вікіпедії написано, що Галина Булавка народилася 11 серпня 1953 року у тихому селі Кіпешка Распопеньського району тоді Молдавської РСР. Саме туди її батьки, молоді агрономи, були направлені працювати після закінчення вишу.
У 1956 році сім’я переїхала до міста Первомайськ Миколаївської області. Там Галя закінчила школу. Першим містом роботи майбутнього політика став завод будівельних матеріалів. Але дівчина мріяла стати істориком. Тому у 1971-ому році поїхала до Дніпра вступати на історичний факультет ДГУ. Не вступила.
Аби не повертатися додому, пішла працювати на харчовий комбінат.
Перспективну та розумну робітницю помітили профспілкові боси і направили її вчитися на хімічний факультет Дніпропетровського державного університету. Тут Булавка теж не пасла задніх. “Комсомолка, активістка і просто гарна дівчина” була членом комітету комсомола ДГУ, у складі ансамблю “Дніпряни” їздила на фестиваль до Німеччини.
Не дивно, що після закінчення вишу вона на чотири роки залишилася працювати на кафедри неорганічної хімії. За цей час встигла вийти заміж та народити сина Віктора.
Далі був наступний стрибок, вже до виконкому тоді Дніпропетровської міської ради. У будівлі на проспекті Яворницького Галина Іллівна 18 років терпляче, сходинка за сходинкою підіймалася від скромної посади завідувача канцелярії до начальника організаційного відділу.
Звідти, у 1995 році, вона зробила впевнений крок до кабінету керуючої справами виконкому Дніпропетровської міської ради, а вже у квітні 1999 року була переведена в апарат Дніпропетровської ОДА на посаду заступника голови – керівника апарату.
Маючи неабиякий досвід роботи, амбітна жінка отримала другу вищу освіту, закінчив Дніпропетровський регіональний інститут державного управління.
Посада голови Дніпропетровської ОДА, яку Галина Булавка займала протягом 2002 – 2004 років стала верхівкою її службової кар’єри. Далі просування припинилося. З 2004 року по 2006 рік Булавка була вже заступником голови Дніпропетровської ОДА. З 2008 року по 2010 рік очолювала Пенсійний фонд.
Як Галина Булавка стала виконуючою обов’язки мера Дніпра
У 2010 році Галина Булавка була обрана депутатом Дніпровської міської ради, головувала у постійній комісії у справах соціального захисту, материнства та дитинства.
А 4 березня 2015 року сталося те, що схвилювало все величезне місто і про що потім писали не тільки місцеві ЗМІ.
Це відбулося під час засідання Дніпровської міської ради. У залі зібралися депутати. На сцені чомусь стояли кабінки для голосування. В.о. мера та одночасно секретаря міської ради Максима Романенко не було. Коли стало ясно, що його взагалі немає на робочому місці, депутати вирішили шляхом таємного голосування звільнити Романенка та обрати нову людину. Кандидатури висунули дві – заступника голови постійної комісії з питань транспорту, дорожнього господарства та зв’язку Дмитра Грищєва та Галину Булавку. За неї проголосувала більшість. Так Булавка стала виконуючою обов’язки голови Дніпра.
Тоді ж, у 2015 році, депутатка вирішила змінити невпевнене в.о. на законно обрану містянами посаду мера. Не судилося. Програла Борису Філатову.
Яким було її коротке правління? Хтось згадує його, як період, коли Дніпро позбулося тавра корупційної столиці України. Хтось докоряє за відсутність прозорості у роботи та керівництво у дусі “як би чогось не вийшло”. А хтось взагалі лає за політичну безпринципність. І це теж не дивно, адже за своє життя політикиня встигла побувати у ВО “Батьківщина”, “Блоці Юлії Тимошенко”, “Опозиційному Блоці” та у “Нашому краї”.
Так чи інакше, але Галина Іллівна підкорилася долі. Її останніми місцями роботи стали ТРК “НОВА” та ТРК “ІРТ”. Щаслива мама та бабуся чудової онуки живе активним життям, радіючи кожному дню, наскільки це можливо під час війни.
Галина Булавка не народилася “із золотою ложкою у роті”. Всього у житті довелося добиватися самій. І вона домоглася успіху. Правда, чого їй успіх коштував, жінка навряд чи кому розповість.