Коли мова заходить про засновників міста Дніпро, важко назвати когось одного. Люди у цих місцях живуть з часів незапам’ятних. Були козаки Лазарь Глоба, Микита Корж та інші, яки мали тут зимовища. Був князь Григорій Потьомкін, який визначив місце розташування нового міста, мріяв розвивати промисловість, торгівлю, створити університет. Але все це залишилося лише у проєктах. Тихий, провінційний Катеринослав з двома десятками навчальних закладів, переважно духовного напрямку, сукняною фабрикою та сільгосппідприємствами, напевно, таким би й залишився, як би не з’явився той, хто своєю наполегливістю, цілеспрямованістю, знаннями та натхненністю перевернув життя не тільки самого Катеринослава, а й всій губернії. Місто перетворилося на промислову столицю імперії, культурний, освітній та торговий центр півдня. Дивовижно, але все це зробила скромна людина без великих грошей та гучних титулів. Далі на dnepryes.com.ua.
Наша розповідь про Олександра Поля, титулярного радника, поміщика, реформатора, промисловця, археолога, дослідника, мистецтвознавця, мецената, громадського діяча, Почесного громадянина міста Катеринослава.
Олександр Поль – “Маніяк з Дубової балки”
Олександр Поль народився 1 вересня 1832 року у родинному маєтку Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Як водилося у дворянських сім’ях тих часів, хлопчик спочатку здобув домашню освіту, потім навчався у Полтавській гімназії.
Чому не у Катеринославський? А тому, що на той час Катеринослав був тихою, глухою провінцією з відповідним рівнем викладання. У Полтаві ж кипіло життя, а гімназія на всю Україну була відома якістю навчання й педагогічним складом.
Вищу юридичну освіту Поль здобув у найкращому у російській імперії Дерптському університеті. У 18 років юнак вже вільно розмовляв шістьма мовами, захоплювався археологією, збирав рідкісні книги, займався дослідницькою діяльністю.
Але перейдемо до події, яка перевернула життя і самого Поля, і всієї Катеринославської губернії. Одного разу, у пошуках археологічних експонатів, Олександр Миколайович потрапив до Кривого Рогу. У печерах Дубової балки він знайшов старовинні печі, на яких козаки виплавляли чавун з місцевої руди. Поль взяв зразки і власним коштом відправив їх одразу до декількох лабораторії. Виявилося, що вміст заліза там перевищує найсміливіші очікування.
Але грошей на втілення масштабного проєкту не було. Треба була підтримка держави. П’ятнадцять років Поль витратив на те, щоби переконати чиновників та підприємців Росії у вигідності гірничорудного бізнесу на Катеринославщині, заліз у борги, заклав та перезаклав маєтки, став майже жебраком. Не вийшло змусити впертих бюрократів виділити гроші. Не зрозуміли. Казали, що він схиблений на руді, називали маніяком з Дубової балки.
Олександр Поль вимушений був вкотре під неймовірні проценти позичити гроші та їхати до Парижу аби щоб залучити інвестиції у свій проєкт. Додому він повернувся мільйонером.
І завертілося, закрутилося… Для виробництва металу потрібно було вугілля. Скоромний титулярний радник добився будівництва залізної дороги, яка з’єднала Катеринославщину з Донбасом. Для цього був споруджений перший у місті двоповерховий Амурський міст, який зв’язав лівий та правий береги Дніпра. Перший поверх призначався для залізниці, другий – для гужового транспорту.
З появою мосту Катеринослав почав швидко розвиватися. Було зведено кілька металургійних заводів. Локомотивне депо залізниці стало найбільшим на півдні України, а саме місто перетворилося на великий промисловий центр.
Створені робочі місця та пристойна заробітна плата притягнули в нього нових мешканців. Якщо у 1865 році там проживало 22816 осіб, то у 1897 році – 121216 осіб.
В тому ж 1897 році бельгійські бізнесмени запустили у Катеринославі електричний трамвай. З’явилися нові заклади освіти та культури.
Олександр Поль – громадський діяч
У 1859 році Поль був делегований у Санкт-Петербург для підготовки реформи визволення селян. І це у віці усього лише 27 років! Талановитого, розумного, красномовного поміщика постійно обирали на різні громадські посади. Він був гласним губернського земського зібрання, почесним суддею Верхньодніпровського округу, працював у губернському комітеті по влаштуванню селянського побуту, був членом повітової земської управи, входив у Катеринославську училищну раду та в опікунську раду Маріїнської жіночої гімназії, являвся почесним опікуном Катеринославського реального училища.
І це були посади не задля урочистостей та власних амбіцій. Олександр Поль дійсно дбав про інтереси тих, ким опікувався, активно підходив до розв’язання їхніх проблем. Визнанням його заслуг стало присвоєння у 1887 році звання “Почесного громадянина міста Катеринослава”.
Олександр Поль – археолог та колекціонер
Ще один бік яскравого життя Олександра Поля – колекціонування старожитностей, особливо пов’язаних з козацтвом. Зброя, бунчуки, козацькі булави – усього 281 експонат був зібраний цією надзвичайною людиною.
Відомому історику Дмитру Яворницькому він давав гроші на проведення розкопок на Хортиці та на Великому лузі. Власним коштом проводив археологічні дослідження майже по всій території Півдня України. Його цікавили предмети побуту епохи палеоліту, бронзи, скіфської та сарматської культур. Знайдені артефакти Поль систематизував і складав у каталоги. Все це стало основою колекції Дніпропетровського історичного музею імені Яворницького.
Олександр Поль прожив недовге життя – усього 58 років. Він помер у 1890 році раптово. Причину смерті не знають й досі.
Від його, колись величезних, статків майже нічого не залишилося. Все було витрачено на добрі справи.
Поля поховали на Севастопольському кладовищі у Лазаревський церкві. Невдячні нащадки зруйнували церкву. На місці кладовища з’явився парк.
Декілька років тому там почалися розкопки храму. Було виявлено 15 похованих. Експерти вважають, що один з них може бути Олександром Полем…