В жахливій історії німецького фашизму є одна дуже жорстока сторінка. Це історія намагання тотально знищити цілі народи, які “справжні арійці” вважали негідними існування. І якщо про геноцид ромів залишилося не так багато відомостей, то про вбивства та знущання з євреїв у період Другої світової війни, написані цілі бібліотеки. Адже всюди, куди ступала нога німецького солдата, євреїв переслідували позбавляли елементарних людських прав, грабували, переселяли в особливі гетто, катували та нарешті просто вбивали. Далі на dnepryes.com.ua.
Наша розповідь про євреїв та єврейське гетто Дніпра у період німецько-фашистської окупації під час Другої світової війни.
Ідеологія німецького фашизму будувалася на ненависті
За даними перепису 1939 року, у Дніпропетровську офіційно проживало 89 529 євреїв. Але з початком вторгнення німців на територію СРСР, тим більш наближення фронту, частина їх виїхала. Ті, хто залишився, а їх було багато, були впевнені, що німці – цивілізована та культурна нація, яка не завдасть їм шкоди. Як же помилилися ці люди!
Річ у тому, що вся ідеологія німецького фашизму базувалася на ненависті до інших народів, а особливо до євреїв. Недалекі у своєму розвитку бюргери звинувачували цей народ в усіх існуючих негараздах – від світової кризи до поразки Германії у Першій світовій війні. Такі погляди використовували у своїх цілях лідери нацизму, що тільки прийшли до влади. Юдеїв почали поступово витісняти з суспільства, потім переслідувати, а потім і масово вбивати. Теж саме відбувалося на окупованих територіях.
Спочатку був розстріл
Повернемося до подій, які сталися у Дніпропетровську наприкінці серпня 1941 року. Після важких оборонних боїв радянська армія вимушена була залишити місто. За даними знайденими в архівах, на той момент у місті залишилося приблизно 30 – 35 тисяч євреїв. Прибуття перших солдатів вермахту одразу продемонструвало ставлення “культурної нації” до даної категорії населення. Адже вбити на вулиці її представники могли лише за одну зовнішність, схожу на єврейську.
Окупаційна влада встановила відносно євреїв новий порядок. Згідно із ним, всі особи єврейської національності, починаючи з 10 років, повинні були носити на лівому рукаві одягу білу пов’язку з зіркою Давида. За порушення – розстріл. Єврейських дітей заборонили приймати у школи та до садочків. Єврейських пенсіонерів не перереєстровували. Комендантська година для євреїв тривала на три години довше.
Далі події розвивалися блискавично. Приблизно 27 – 28 вересня у місто прибула спецкоманда СД. Була проведена нарада, у якій взяли участь представники окупаційної влади, СД, німецької поліції, міської допоміжної управи та місцевої поліції. Спеціальним наказом вся єврейська громада міста з цінними речами повинна була у ніч з 12 на 13 жовтня зібратися біля універмагу “Люкс” на проспекті Карла Маркса (сучасний проспект Яворницького) нібито для подальшого відправлення на місце постійного проживання. Кербудів та двірників зобов’язали в терміновому порядку доповісти про мешканців єврейської національності, які проживають на території їхнього обслуговування. Окрім того, сформували патрулі по дві людини у кожному, які отримали спеціальні посвідчення та адреси проживання євреїв. Вони сповіщали мешканців про необхідність явки.
13 жовтня на вказане місце прийшло понад 10 тисяч людей. Їх обшукали гестапівці, забрали всі цінні речі, згрупували у колони по 800 – 1000 осіб та під конвоєм повели у бік Ботанічного саду до балки. Там приреченим на смерть наказали скласти речі. Невдовзі застрочив кулемет та почулися відчайдушні крики, які не міг заглушити ані спеціально заведені трактори, ані звук кружлявших у небі літаків…
Розстріл продовжувався до темноти. Вночі декому вдалося втекти. В цілому на території лісорозсадника Ботанічного саду розстріляли 11 тисяч євреїв.
Дніпропетровське гетто
У грудні 1941 року так званий міський голова Соколовський оголосив про створення у Дніпропетровську єврейського кварталу – гетто, куди зобов’язали переселится всім євреям. Розташовувалося воно на території коксохімічного заводу й було розраховано на 4 – 5 тисяч осіб. Крім того, 29 грудня 1941 року провели реєстрацію паспортів мешканців єврейської національності. За це вимагали по 50 карбованців з кожного. У разі несплати, штрафували на 5 тисяч карбованців.
Повторно про вимогу переселення євреїв до гетто та реєстрацію заявили у середині 1942 року. Тоді голова Української допоміжної управи у своєму листі повідомляв штадт-комісара Клостермана про те, що для утворення гетто необхідно призначити уповноважену людину, а також просив дозволу залучити євреїв, які ще залишилися у місті, на роботи по облаштуванню кварталу.
Можна тільки здогадуватися, який жах охопив місто. Після жовтневого розстрілу всі прекрасно розуміли, що відокремлення євреїв від населення інших національностей потрібно лише для їхнього негайного вбивства.
Достеменно не відомо, існувало гетто у Дніпропетровську, чи ні. Важливо інше – знищення євреїв у місті продовжувалося. У результаті, згідно з даними паспортного столу Дніпропетровської міської управи на травень 1943 року, населення міста складало 173 533 особи. Жодного єврея серед них не було. Прочерки стояли навпроти графи “Євреї” у стовпчиках про народжуваність та укладання шлюбів.
Так було “розв’язано єврейське питання” у Дніпропетровську під час Другої світової війни…
Але єврейська громада відродилася. Додому повернулися з евакуації ті, хто виїхав від жахів фашизму. Народилися діти, онуки… Вони не асимілювалися, не втратили своєї національної ідентичності, зберегли традиції, культуру, мову. При цьому євреї Дніпра стали частиною єдиного українського суспільства.