Василь Пилипович Маргелов народився 9 січня 1909-го року в Катеринославі в сім’ї батька Пилипа Івановича Маркелова, що працював слюсарем, і матері Агафії Степанівни. Прізвище Маргелов він отримав через помилку у партійному квитку, зроблену партійним чиновником, який написав його прізвище з літерою “г”, замість “к”. В родині у Василя Пилиповича було два брати та одна сестра: старший Іван, молодший Микола і сестра Марія. Далі на dnepryes.
Дитинство, проведене у рідному місті
Перші знання Василь Маргелов здобував у церковно-приходській школі, яку закінчив у 1921-му році. Отримавши середню освіту, Маргелов влаштувався на посаду вантажника на місцевому рівні, займався теслярством, а у підлітковий період працював листоношою.
У тому ж році він став вчитись роботі на шкіряній майстерні, де незабаром отримав посаду помічника головного майстра. Вже через два роки Маргелов влаштувався при місцевому “Хлібопродукту” на посаду чорноробочого (некваліфікований працівник, який виконує переважно важку та кропітливу роботу, що потребує фізичної витривалості та сили духу). Пізніше він вирішує вступити до комсомолу.
Наступного року (1924-го) поїхав за комсомольською путівкою на шахту імені М. І. Калініна в місті Катеринослав, де згодом став коногоном. Однак за станом здоров’я був змушений змінити роботу. У 1925-му році його відправили лісничим на лісозаготівельне підприємство, яке розміщувалося у Білорусі, де він щодня у літній період обстежував багато кілометрів лісових угідь верхи на коні, а взимку – на лижах. Завдяки зусиллям Маргелова жоден браконьєр не зазіхнув на його ділянку.
У 1927-му році Василь Пилипович Маргелов обійняв посаду голови робочого комітету лісово-промислового господарства РГЛР (радянська господарсько-лісова робітнича республіка) у Костюковичах. Він також став депутатом місцевої ради, а ще був призначений на посаду голови при податковій комісії, уповноваженим з комсомольської роботи серед селян та військової роботи. За результатами роботи був обраний кандидатом у члени партії.
Початок воєнної справи
У вересні-місяці 1928-го року його призвали до лав у Робітничо-селянську Червону Армію, після чого від комсомолу Василя Пилиповича направлено на навчання до червоного командира за програмою Об’єднаної Білоруської військової школи в Мінську, яка була названа на честь ЦВК БРСР. Вже на першому місяці навчання у військовій школі курсант Маргелов відзначився у стрільбі, поєднавши це досить непоганою тактичною і фізичною підготовкою.
За такими успішними результатами його вирішили зарахувати до підгрупи із підготовки майбутніх снайперів. Він користувався повагою серед однокурсників і відзначався відданістю навчанню. Вже на другому курсі його призначили на посаду старшини при кулеметній роті, яка згодом стала одним з лідерів у напрямку бойової та фізичної підготовки.
У 1929-му році Василь Пилипович Маргелов став дійсним членом Всесоюзної комуністичної партії більшовиків “ВКП(б)” і увійшов до складу комсомольського бюро кафедри бойової підготовки, відповідальним за комсомольське виховання. Згодом, у 1930-му році, він був обраний при бюро в осередку ВКПБ.
Отже, Василь Маргелов закінчив військову школу у Мінську із відзнакою вже весною 1931-го року, де він був найкращим учнем у напрямку “вогнева, тактична та фізична підготовка”. Відзначившись успіхом, Василя Пилиповича призначили у керівництво стрілецьким полком: так, він обіймав посаду командира кулеметного взводу при полковій школі 99-го стрілецького полку та відповідної 33-ї стрілецької дивізії, яка розміщується в Могильові. На новій посаді Маргелов швидко продемонстрував свою компетентність, силу волі та вимогливість як офіцер і згодом зміг стати командиром при взводі полкової школи, який кваліфікувався на підготовці майбутніх молодших командирів при Червоній Армії.
Початок Другої світової війни: перші бої при командуванні Маргелова
Незадовго до початку Другої світової війни, восени 1938-го року капітана Маргелова було підвищено у посаді: тоді він обіймав нову посаду, начальника розвідки при 8-й стрілецькій дивізії, паралельно він залишився працювати начальником у штабі 2-го відділення при 2-му батальйону та відповідного 23-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії імені Ф. Е. Дзержинського, яка відноситься до Білоруського особливого військового округу.
25 жовтня 1938-го року Василь Маргелов став учасником активних бойових дій. Спочатку він командував першими боями під час радянсько-фінської війни у 1939-1940-х роках: одним із таких було бойове зіткнення з фінськими військами із підрозділом окремо-розвідувального лижного батальйону при 596-му стрілецькому полку 122-ї дивізії. Завдяки кваліфікаційній роботі Маргелова, під час проведення однієї операції було успішно захоплено до полону значну кількість високопосадових офіцерів, які служили шведському Генеральному штабу. Приблизно у той же період часу йому присвоїли звання майора.
У 1940-му році, після закінчення радянсько-фінської війни, Маргелов був призначений помічником командира 596-го полку. У жовтні того ж року він став командиром 15-го ДББ, окремого дисциплінарного батальйону для боротьби з правопорушеннями. 19 червня 1941-го року почався новий етап Другої світової війни, коли фашистська Німеччина напала на Радянський союз: тоді його призначили командиром 3-го стрілецького полку 1-ї мотострілецької дивізії, який дислокувався в Березівці.
22 січня 1942-го року Маргелов був призначений командиром 218-го стрілецького полку 80-ї стрілецької дивізії 54-ї армії Ленінградського фронту. Йому вдалося перевести до свого полку бійців з 15-ї стрілецької дивізії. У липні того ж року чоловік прийняв командування над 13-м гвардійським стрілецьким полком 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. Варто відмітити, що наприкінці червня 1942-го року йому було присвоєно звання підполковника.
У січні наступного року його призначили начальником штабу при 3-й гвардійській стрілецькій дивізії, а 11 квітня того ж року він зайняв посаду заступника командира при дивізії. З 11 листопада він став виконуючим обов’язки командира дивізії, а у січні наступного року отримав посаду тимчасово виконуючого обов’язки командира 49-ї гвардійської стрілецької дивізії, але деякий час перебував у госпіталі. 25 березня 1944-го року його затвердили на посаді командира 49-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Особисте життя, а також пам’ять про генерал-майора
Відомо, що у 1930-му році він одружився зі своєю першою дружиною Марією, а 25 вересня 1931-го року у них народився син Геннадій. У грудні 1941-го року у Василя Маргелова народився син Віталій, а через чотири роки, у 1945-му році у родині народилися сини-близнюки Олександр і Василь.
4 березня 1990-го року Василь Пилипович Маргелов пішов з життя. Пам’ятник із бронзи Василю Пилиповичу, який народився в Катеринославі, був виготовлений та встановлений у тодішньому Дніпропетровську на березі річки Дніпро 2 серпня 2000-го року на честь 70-річчя повітряно-десантних військ. Проєкт спорудження пам’ятника був створений скульптором Юрієм Щедровим, фінансуванням якого займалися небайдужі громадяни та окремі спонсори.
Рішення про встановлення пам’ятника Маргелову було прийнято не тільки тому, що він уродженцем міста, але й з причин його очевидних заслуг під час визволення тодішнього Дніпропетровська. В жовтні 1943 року під час форсування Дніпра він командував 49-ю гвардійською стрілецькою дивізією. У її складі він брав участь у звільненні південних областей нашої країни від німецького панування.
Василь Маргелов був охарактеризований як дисциплінований, вольовий і рішучий генерал, добре підготовлений, старанний і наполегливий у своїй роботі. Він також відзначався як політично і морально стійкий, здоровий, скромний у повсякденному житті і хороший товариш. Крім того, він брав активну участь у партійно-політичному житті свого курсу. Важливо відмітити, що 13 вересня 1944-го року його підвищили до звання генерал-майора – це була його найвища посада за військову кар’єру.