На долю Дніпра випало чимало випробувань. В різні століття мешканці мегаполіса боронили своє місто, що потерпало від боїв. Пережито багато складних періодів та життя під окупацією. За місто боролися, його руйнували та відновлювали, люди працювали, народжували дітей та чекали кращої долі. Далі на dnepryes.com.ua.
Початок збройних конфліктів Першої світової війни
Під час Першої світової війни Катеринослав (Дніпро) вважався госпітальним центром, де лікували поранених, допомагали армії, розміщували підприємства, що мали досвід роботи з військовими відомствами. В місті було спокійно до 1917 року. Почалося все з Лютневої революції. Робітники вийшли протестувати проти уряду. Мітинги переростали у збройні конфлікти, які переходили в масові заворушення. Війська відступали далі на схід, що знижувало мотивацію військових.
Раднарком боровся з білогвардійцями та Донським урядом. Збройні Сутички в Катеринославі вважались відкритим втручанням в справи України. В той період в місті було 1500 багнетів військ Центральної Ради. 5000 червоногвардійців, полк імені Пилипа Орлика, 1500 гайдамаків та нейтральна артилерія.
Представники Центральної Ради ще спиралися на 134 Феодосійський полк. Третім підрозділом був сердюцький полк імені Пилипа Орлика. В місті також знаходився 228-й та 271-й запасні полки, гарматний дивізіон та запасний уланський ескадрон. 8 січня 1917 року почалися вуличні бої, артилерія стріляла по Брянському заводу. 26 грудня українські підрозділи володіли ситуацією і в міській думі почалися переговори. Поки велись розмови більшовики підтягнули загін червоногвардійців. В ніч з 27 на 28 грудня українські частини почали наступати, але атака не закінчилась успіхом. У ніч на 29 грудня російський загін увірвався на пошту й о 12 годині ночі українські представники підписали капітуляцію.
Після цього бою в Катеринославі уряд більшовиків почав вести бойові дії проти Центральної Ради, розпочалась українсько-більшовицька війна.
Битва за Дніпро 1941-1944 років
Однією з військових кампаній Другої світової війни вважалась битва за Дніпро 1941-1944 років. Це були стратегічні, фронтові, оборонні й наступальні операції головною метою яких з обох сторін була боротьба за річку Дніпро, як за важливий оборонний рубіж.
Якщо говорити саме за бої звільнення міста — це була літня кампанія Червоної армії у 1943 році. На територію нашої області у вересні першими ступили війська Степного та Південно-Західного фронтів. Радянські війська змогли форсувати складну перепону — річку Дніпро. Оборонні споруди на правому березі були перетворені гітлерівцями на так званий “Східний вал європейської міцності”. Берегові лінії обладнали дотами, позиціями для артилерії, дзотами, окопами, загородженнями з дротів та протитанковими ровами. Вздовж оборонного рубежу йшла дорога, яка пов`язувала всі укріплення.
15 жовтня 1943 року ударні групи Степового фронту почали наступ. Головні сили рухались в напрямку П’ятихатки-Кривий Ріг. Щоб посилити наступальний тиск ввели 5-ту гвардійську танкову армію, якою командував генерал Ротмістров. Радянські війська змогли заволодіти залізничною станцією П’ятихатки.
Німецькі війська вдарили по Степовому фронту, призупинивши просування, а з’єднання прорвались до Кривого Рогу. Поки німецькі сили концентрувалися на криворізькому напрямку, 8-а та 46-а армія 3-го Українського фронту 23 жовтня почали наступати у районі міста Дніпропетровськ. Дніпро форсували ще з вересня й розширили плацдарм на правому березі, створивши гітлерівським військам загрозу оточення.
25 жовтня 1943 року війська 3-го Українського фронту звільнили Дніпропетровськ (Дніпро). Після боїв люди побачили мертве місто, що лежало в руїнах. Заводи й шахти затопили та зруйнували, така ж доля спіткала залізничну станцію та депо, чорнозем був вивезений, людей відправили на каторжні роботи до Німеччини. З того часу почалася післявоєнна відбудова міста.