З прийняттям Україною незалежності чимало імен діячів минулого було повернуте з небуття та виправдано від вигаданих радянською владою злочинів. Інакше оцінюють українські дослідники й діяльність анархістів, серед яких найяскравішою залишається постать Нестора Махна та його сподвижників. Більшість українців знає тільки про Гуляй-поле, хоча чимало анархістів діяло на початку минулого століття й у Катеринославі. До міської молодіжної групи входила і Марія Продан, відомості про цю відчайдушну дівчину недавно відшукали дослідники. Далі на dnepryes.com.ua.
Діяльність анархістів у Катеринославі
Першою справою, яка привернула увагу громадськості міста, став арешт у 1908 році у Катеринославі та Гуляйполі групи “вільних хліборобів анархістів-комуністів”. На цей момент вони вже близько 2 років вели збройну боротьбу з урядом, за членами групи значилося чимало пограбувань та замахів на представників влади. Поліції вдалося заарештувати найвідоміших бойовиків Назара Зуйченка, Нестора Махна, Пилипа Онищенка, але керівникам групи Вольдемару Антоні та Олександру Семенюті пощастило втекти.
Масові арешти не лише зупинили маховик анархістського терору, а й трохи полегшили життя поліції, адже починаючи з 1906 року не було дня, щоб не гинув хтось з агентів. У Кайдаках, на Чечелівці та Амурі не встигали міняти людей на місце загиблих. Про потужний рух анархістів неодноразово сигналізували з Катеринослава вищому керівництву. Але протягом 2 років до рішучих дій не дійшло. На той час припало відкриття II Державної Думи, і катеринославські анархісти розпочали свою кампанію проти лібералів. Не припинялися мітинги та страйки, а гуртки анархістів постійно поповнювалися молоддю. У березні 1907 року до молодіжної анархічної групи у Катеринославі приєдналася Марія Продан.
У захопленні нових ідей
Марія Продан народилася у березні 1891 року у селянській родині села Гуляй-поле. Певні доходи були, бо коли дівчинка підросла, батьки відправили до Катеринослава вчитися на швачку. Восени 1906 року вона закінчила курси у міській професійній школі і залишилася працювати у центрі, хоча додому часто навідувалася. Саме тоді познайомилася з представниками анархістських організацій, адже Катеринослав на той час залишався головним центром анархічного руху в Росії. Дані про цю дівчину збереглися, завдяки спогадам керівника організації Антоні та поліцейському листуванню. В офіційних документах її прізвище згадувалося в кількох варіантах: Продан, Проданко і Продайко.
Ідеї “вільних хліборобів анархістів-комуністів” приваблювали багатьох селян, тож не дивно, що родина Марії теж долучилася до кола підтримки. Батько дівчини Софрон Ніконович надав прихисток втікачам Вольдемару Антоні та Олександру Семенюті після масових арештів групи. Марія так і залишалася у складі молодіжної анархічної групи, до “вільних хліборобів” її не взяли. Дослідники пояснюють це тим, що у цій групі дівчат взагалі не було. Єдине виключення складала Марфа Півнева.
Участь у замаху на пристава
Масові арешти анархістів відбулися у 1908 році не тільки у Катеринославі. У влади, схоже, знайшлися таки можливості та резерви, аби припинити небажану діяльність активістів одним ударом. Блискавично ліквідували групи у Кам’янську, Маріуполі, Нікополі, Павлограді, Олександрівську. Головну роль у процесі відіграв пристав Олександрівського повіту Антон Караченцев, якого дослідник 1920-х років Новополін назвав “гуляйпільським Шерлоком Холмсом”. Керівник групи “вільних хліборобів анархістів-комуністів” Вольдемар Антоні вирішив помститися і залучив до справи Марію. Тим більше, що у будинку її батьків він переховувався разом з Олександром Семенютою восени 1909 року після розгрому групи.
Марії, котрій виповнилося лише 18 років, доручили розвідати, де краще перехопити пристава Караченцева. Кращим місцем для замаху анархісти визначили міський театр. Родина Продан ідею підтримала. Увечері 22 листопада пристав відвідав виставу, Марія та Олександр взяли квитки на останній ряд, ближче до дверей. Коли Караченцев після завершення дійства рушив до виходу, пара наздогнала його, Семенюта випустив кілька куль майже впритул.
У метушні та загальній паніці терористам вдалося втекти, хоча ризик бути затриманими в обох залишався. Через кілька днів на вулицях міста з’явилися листівки з рядками Шевченка “Борітеся – поборете” і вироком приставу Караченцеву від анархістів-комуністів. Дослідники припускають, що виготовити листівки допомогла родина Продан. Цікаво, що про батька й доньку Продан пише у своїх спогадах про дореволюційну роботу в Катеринославі відомий не лише в Україні анархіст Нестор Махно.
Подальша доля учасників замаху
Не виключно, що замах – не єдина акція, в якій брали участь Марія Продан та її батько, якщо згадує про них Нестор Махно. Але точних даних не збереглося, у документах і дослідженнях з історії Махновського руху це прізвище не згадується. Вдалося з’ясувати, що Олександр Семенюта, котрий залишився у Гуляй-полі для поновлення бойової групи, загинув у перестрілці з поліцією 1 травня 1910 року. Вольдемар Антоні зумів втекти до Південної Америки, де долучився до групи анархо-синдикалістів, а у середині 1920 років перейшов на бік компартії Уругваю.
Невідомо, де жила і як уникнула арештів за часів радянської влади Марія Продан, але їй пощастило. Коли Антоні навідався в Україну у 1966 році, то зумів відшукати у Гуляй-полі Марію Софронівну, котра на той час вже відзначила своє 75-річчя. На жаль, детальнішої інформації про долю цієї незвичайної українки не збереглося. Однак той факт, що Марія Продан – одна з небагатьох жінок, яких прийняли до свого кола анархісти, вже заслуговує на увагу. Дослідники припускають: участь у замаху на пристава – лише один найяскравіший епізод у її біографії, в реальності подібних могло бути набагато більше. Але цей момент вже так і залишиться у припущеннях. Принаймні, доки не з’явилися нові факти та докази.