Друга світова війна нанесла всьому світу невиліковні рани. Незчисленні втрати найціннішого – життів. За час окупації у Дніпрі знищили понад 25 тисяч мирного населення і 30 тисяч військовополонених. Людей катували й розстрілювали. Євреїв нещадно знищували. У Дніпрі залишилося багато спогадів про ті часи. Залишилися і місця, де люди стогнали від болю, молилися про те, щоб прожити ще хоча б день, голодували та вмирали через жорстокі ідеї інших. Далі на dnepryes.com.ua.
Друга світова війна і місто Дніпро
Місто Дніпро стало одним із ключових театрів жорстоких боїв під час Другої світової війни. Його стратегічне значення було зумовлене двома основними причинами. Перша – потужні металургійні заводи. У 1940 році Дніпропетровська область давала п’яту частину чавуну, 16,5% сталі та майже п’яту частину прокату від загальносоюзного виробництва. Цей металургійний гігант був життєво важливим для ворога. Друга причина – вигідне географічне розташування робило Дніпро ласим шматком для гітлерівської Німеччини.
І так 22 червня 1941 року війська ворога вторглися на територію Радянського Союзу. Дніпропетровщина опинилася на вістрі ворожого удару. Радянські війська чинили запеклий опір, але 25 серпня 1941 року Дніпропетровськ (м. Дніпро) був окупований німецькими військами.
Окупанти встановили у місті жорстоку репресивну політику щодо цивільного населення.
Місця ув’язнень на території Дніпра
Місто зазнало жахливих злочинів під час Другої світової війни. Окрім жорстоких боїв та руйнувань, Дніпро стало місцем розташування кількох концтаборів, де панували жахливі умови та жорстокість.
Одним з місць, де обірвалися життя людей, через окупацію та жорстоку політику ворога – ігренська психіатрична лікарня. Під час Другої світової війни нацисти знищили там тисячі пацієнтів лікарні. Про самі звірства, особистості загиблих та катів зберіглося мало інформації.
Відомо те, що за час окупації від смертельних ін’єкцій, голоду, холоду, розстрілів загинуло близько 1500 пацієнтів. У жовтні 1941 року, окупувавши Дніпропетровськ (Дніпро), нацистська влада поставила завдання перед керівництвом психлікарні – знищити пацієнтів медичними засобами. І лікарі почали виконувати вказівку.
За свідченням істориків, які розшукали медсестру, яка працювала у часи війни в лікарні, У дитячому відділенні евтаназію не проводили. Проте всі діти померли від нелюдських умов існування. Кількість загиблих не встановлена.
Трагедію ігренської психлікарні називають безпрецедентною за тривалістю в часі: пацієнтів тут нищили впродовж майже двох років – з 1941 до 1943 року.
Історики працюють над відновленням тих жахливих подій. Також відомо про те, що неподалік від лікарні в 1941-43 роках німецькі загарбники стратили велику кількість пацієнтів лікарні, мирних жителів і військових. Однак точне місце масових убивств ніхто не знав. З метою дізнатися де воно було у 2012 році провели першу експедицію і виявили людські рештки. Проте навіть після експедиції точне місце страт так і не знайшли.
Ще є відомості про те, що на території школи № 9 під час окупації знаходилося одне з відділень гестапо, яке займалося переслідуванням підпільників. Поруч була німецька жандармерія. Ці дві будівлі сходяться між собою переходом двору. Як у гестапо, так і в жандармерії допитували, катували. А у дворі – розстрілювали. Одразу після звільнення міста там виявили могили розстріляних людей.
Питання переміщення останків загиблих підняли тільки у 1967 році. Того ж року провели розкопки та судово-медичну експертизу, під час якої виявили, що там поховані люди різних вікових категорій. Найбільше серед них молоді. Були серед жертв і військовополонені, люди похилого віку, жінки та діти. Розстріли там відбувалися впродовж усього окупаційного періоду, а це 2 роки й 2 місяці. Деякі зі знайдених предметів були передані до історичного музею. Серед них – дитячі іграшки, портсигар, олівець тощо. Загалом звідти перепоховали в братську могилу останки 167 осіб.
Місця де знищували євреїв у Дніпрі
З архівів відомо, що 13 жовтня 1941 року, за вказівкою німецького начальника поліції, єврейським сім’ям було наказано зібрати речі й з’явитися на проспект Карла Маркса, до Центрального універмагу Дніпра.
Сусіди розповідали, що всі ці люди сподівалися на те, що їх просто вивезуть із країни або направлять у гетто. Нескінченні колони людей німці повели шляхом смерті. На території ботанічного саду цих людей розстріляли. З 11 000 страчених у живих залишився лише хлопчик 8 років, який і став основним свідком розправи над євреями.
Також ще одним місцем, де нещадно знищували євреїв став табір на території коксохімічного заводу. Він призначався для євреїв. Табір був створений за ініціативою і наказом німецького командування польового коменданта полковника фон Альберті, начальника поліції майора фон Мульде і коменданта міста майора фон Гедельмана.
Євреїв утримували за колючим дротом, просто неба, з охороною і без будь-яких засобів до існування. За час існування цього табору в ньому загинуло близько 5 тисяч дніпропетровських євреїв. Це місце стало останнім притулком для багатьох євреїв Дніпра.
Місця, де утримували та розстрілювали військовополонених
Радянських військовополонених тримали окремо від євреїв та інших, на думку нацистів, злочинців. Найбільший табір, де їх утримували, знаходився у Тихвінському жіночому монастирі.
Охорона табору на його території не дозволяла послушницям монастиря надавати полоненим хоча б мінімальну допомогу. З метою приховування власних злочинів на могилах закатованих і вбитих нацистами встановлювали хрести з написом: “Тут похована невідома російська людина”.
За даними судово-медичної комісії, під цими хрестами полягло від 30 до 35 тисяч солдатів і командирів, яких було розстріляно, закатовано або вони померли від ран, хвороб і нелюдських умов існування.
Пам’ятники у Дніпрі
Інтерактивна карта “Книга пам’яті загиблих” веде нас до братських могил, де покояться ті, хто віддав своє життя за свободу та незалежність. Одна з них знаходиться на кладовищі по вулиці Сеченова – це данина пам’яті воїнам, що полягли за наше мирне сьогодення.
Наступне – меморіальне кладовище, на якому розміщені 6 братських могил на території парку “Пам’яті та Примирення”. Тут, серед вічних дерев, вшановують пам’ять тих, хто не повернувся з поля бою.
Остання позначка вказує на меморіал у парку імені 40-річчя визволення міста Дніпропетровська. Там розміщений військовий цвинтар зі 143 братських і 6 індивідуальних могил, які нагадують про жахливу ціну перемоги.
У парку імені Тараса Шевченка височіє монумент “Скорботна”, або “Вічна наречена”, присвячений студентам Дніпра, чиї життя забрала Друга світова війна. Напис на пам’ятнику – “В ім’я життя на землі, вони залишилися молодими” – пронизує серце щемом і нагадує про цінність кожного юного життя. Розташований монумент у парку імені Тараса Шевченка
На згадку про страшні події та в пам’ять про тисячі вбитих невинних людей у Дніпрі розміщені меморіальні дошки та пам’ятники. Одна з таких нагадує про страшні події у жовтні 1941 року, коли німці розстріляли 11 тисяч євреїв.
Ще одна пам’ятка знаходиться у ботанічному саду, де загинули 11 тисяч євреїв.
Таких згадок у місті є ще чимало. Кожна з них зберігає в собі спогади про темні часи та жахливі нелюдські вчинки.