Колись у Жовтоводській виправній колонії № 26 виготовляли комбайни й металеву тару для заводів. У сучасному контексті вона стала місцем, яке правозахисники називають прикладом жорстокого поводження та нелюдських умов утримання. Що пішло не так і чи можливе інше майбутнє для пенітенціарної системи нашого краю? Далі на dnepryes.
Історія заснування та розвитку Жовтоводської виправної колонії № 26
Жовтоводська виправна колонія № 26 була заснована як колонія суворого режиму у 1958 році. Спершу у ній перебувало орієнтовно 700-800 засуджених, які працювали переважно на деревообробному виробництві. Жили вони у дерев’яних гуртожитках, але вже до 1962 року розмістилися у двоповерхових цегляних гуртожитках у восьми житлових секторах.
У 1964 році Жовтоводська колонія № 26 стала колонією загального режиму. У 1967 році там почали виготовляти металеву тару й деталі для автомобільних заводів, а з 1972 року — ще й силосозбиральні комбайни. У 1975-1992 роках виправна установа співпрацювала з Південним машинобудівним заводом у Дніпропетровську, що свідчить про доволі високий рівень виробництва.
У 2000 році Жовтоводську виправну колонію № 26 перепрофілювали на колонію посиленого режиму. У 2005 році там були збудовані та введені в експлуатацію дільниці посиленого контролю та соціальної реабілітації. Завершувалася й капітальна реконструкція медико-санітарної частини виправної установи, що подавало надії на підвищення рівня медичного забезпечення та покращення умов утримання.
13 березня 2019 року після тривожних повідомлень про масове побиття ув’язнених Жовтоводську виправну колонію № 26 відвідали представники Харківської правозахисної групи (ХПГ). Те, що вони побачили, шокувало не лише правозахисників, але й широкий загал після оприлюднення результатів візиту. Умови утримання у виправній установі були вкрай незадовільні. Антисанітарія, сирість, відсутність нормального освітлення у житлових приміщеннях створювали відчуття повного занепаду. Нарікання засуджених стосувалися не лише побутових умов, але й таких базових речей, як харчування та медична допомога. Під час моніторингу було зібрано понад 100 скарг, у яких йшлося як про умови утримання, так і про жорстоке поводження з боку адміністрації колонії.
23 березня 2019 року відбувся другий візит ХПГ, що підтвердив попередні проблеми й виявив нові. Медична частина фактично не функціонувала належним чином через відсутність обладнання, реактивів та неможливість провести аналізи. Особливо болючим було питання дієтичного харчування. Багато ув’язнених страждали на серйозні хронічні захворювання, але навіть у день візиту правозахисників жоден з понад 500 засуджених не був забезпечений спеціальним раціоном.
Водночас представники ХПГ виокремили й окремі позитивні моменти. Житлові приміщення були чистими, щойно відремонтованими, а санвузли обладнані сучасною сантехнікою. Однак ці покращення мали радше зовнішній, косметичний характер. Наприклад, у кранах була нова арматура, але не було води. Схожа ситуація спостерігалася й у трудовій сфері: виробництво обмежувалося виготовленням дерев’яних піддонів, яке не мало відповідного оснащення. Засуджені одержували символічні зарплати, які іноді виплачувалися у вигляді цигарок. Зрештою, Жовтоводська виправна колонія № 26 припинила свою діяльність у 2020 році.
Підсумки та значення діяльності Жовтоводської виправної колонії № 26
Після проголошення незалежності України Жовтоводська виправна колонія № 26 поступово втратила своє виробниче значення. Хоча у 2000 році вона була перепрофільована у колонію посиленого режиму, перебудова економіки та брак фінансування спричинили поступову деградацію інфраструктури, умов утримання та системи реабілітації засуджених. Попри певні спроби модернізації, реальних змін не відбулося. За офіційними покращеннями стояли хронічні проблеми, які згодом стали об’єктом гострої критики з боку правозахисних організацій. Так, виправна установа засвідчила потребу не у косметичних, а у глибоких, системних та прозорих реформах пенітенціарної системи.
