П’ятниця, 29 Березня, 2024

Як відновлювався Дніпро після Другої Світової війни?

Друга Світова війна завдала нашому промисловому місту великих збитків, відновити Дніпропетровськ було непросто. Як оживало наше місто у повоєнний час – дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepryes.com.ua.

Наслідки війни

Збитки міста за період війни становили 3 мільярди рублів. Перед своїм відступом німецькі фашисти зруйнували та замінували все, що бачили на своєму шляху. Після звільнення мешканці залишилися самі зі зруйнованими будинками містами.

Робота з відновлення міста

Обсяг роботи, який потрібно виконати, був колосальним, особливо це стосувалося розмінування. Щоб можна було позначити, що ділянка розмінована, на фасад будівлі наносився відповідний запис: “Перевірено. Мін немає”. Саперами найчастіше були люди не старше 35 років і з вищою освітою. У їхню роботу входило перевіряти не лише міни, а й залишки снарядів та бомб, які не вибухнули. Спочатку вони перевіряли головні об’єкти – мости, залізницю, госпіталі, а потім бралися до перевірки житлових кварталів.

Три основних чинники дозволили місту швидко відновитися після війни: величезні капіталовкладення, ресурси з держсистеми, та народний ентузіазм.

Запрацювала транспортна система: у листопаді 1943 року відновився трамвайний рух, а через 5 років повністю відновлено і трамвайне господарство. У 1947 році в нашому місті система електротранспорту розширюється, на маршрути виходять перші тролейбуси.

Швидко відновили свою роботу промислові підприємства, не обійшлося тут без допомоги жінок. Завдяки їхній активності у 1944 році запрацював завод ім. К. Лібкнехта, а 1948 року металургійний комбінат ім. Петровського.

Культурне життя теж не забарилося. З 1945 року відновлюють роботу театри та інші культурні заклади. Місцеві ЗМІ випускають газети: “Зоря”, “Дніпровська Правда”.

Відновлюється робота вищих навчальних закладів, навчається 15 тисяч студентів. А ще за 2 роки починає працювати бібліотека.

У той же період відновлювалися мости нашого міста, на той момент їх було два – Мерефо-Херсонський та Амурський. Останній був у ті часи третім за довжиною в Європі, і для його відновлення знову споруджували 11 опор. Метал з обрушених опор не пускали на металолом, а використовували при виготовленні нових прогонових будов.

Але з житловим фондом ситуація була набагато складнішою, тут не можна було розраховувати на швидке відновлення. Нові будівлі будували в стилі “сталінок” та довоєнних “хрущовок”. Відновити житло в тих обсягах, яким воно було до військових дій, вдалося лише у 1953 році

Непростим завданням було відновити й центральний проспект – Карла Маркса (після декомунізації, Дмитра Яворницького). Спочатку його планувалося забудовувати 7-поверховими будинками, але зрештою вирішили 5-поверховими.

Головні архітектурні пам’ятки відновили також не відразу. Палац Потьомкіна, що згорів, відкрили в 1952 році, побудувавши центральну частину будівлі заново і додавши третій поверх.

Тільки у 1957 році місто набрало високий темп розвитку. Того ж року з’явився газ із Полтавщини (Шебелинського газового родовища), а за рік з’явилося Дніпропетровське телебачення.

.,.,.,.