Багато років минуло з того часу, як завершилася Друга світова війна. Але про далекі страшні події нагадують численні пам’ятники і меморіальні дошки, встановлені на честь підпільників та визволителів. А ще – мемуари спогадів сотень тисяч людей, художні оповідання та романи. Чорною сторінкою історії стала окупація Дніпропетровська 1941-1943 років, але попри постійну загрозу смерті діяло підпілля. Нарівні з чоловіками воювали й жінки. Мало хто з молодих дніпрян знає про лікарку-підпільницю Євгенію Попкову, чиє ім’я носить Дніпровська інфекційна лікарня №21. А в середині минулого століття ця жінка була легендою міста, бо врятувала чимало радянських військовополонених зі страшного дніпровського концтабору “Шталаг №348”. Далі на dnepryes.com.ua.
Талановита лікарка і дослідниця
Євгенія Попкова народилася у грудні 1896 року в Катеринославі. Отримала диплом Харківського медичного інституту, працювала лікарем амбулаторії. Потім стала ординатором інфекційної лікарні, помічником головного лікаря. У 1934 році влаштувалася на кафедру інфекційних хвороб Дніпропетровського медичного інституту, а у 1937 році її очолила. У 1940 році здобула ступінь кандидата наук, блискуче захистила дисертацію ”Про епідемічний паротит та нейротропність цього вірусу”. У Євгенії були всі шанси на блискучу наукову кар’єру, але почалася Друга світова війна. Нацисти швидко просувалися вглиб території, медичний інститут керівництво міста вирішило евакуювати. Але Євгенія Георгіївна не покинула своїх хворих і залишилася в Дніпропетровську.
Чому обрала інфекційну лікарню № 21?
Євгенія була не лише талановитою лікаркою, а й науковицею, цей медичний заклад пропонував гарні умови для досліджень. Міську інфекційну лікарню відкрили у 1914 році, проєкт для неї розробив архітектор Скоробогатов. Заклад приймав поранених на Першій світовій війні солдатів та офіцерів. У 1916 році отримав статус шпиталю Всеросійського земського союзу. У 1927 році частину дерев’яних корпусів замінили на кам’яні, працювало в лікарні 11 лікарів, 6 фельдшерів і 44 медсестри. Того ж року заклад став базою кафедри інфекційних хвороб медичного інституту, яку очолила відома у світі інфекціоністка Марія Станішевська. Євгенія Попкова була її ученицею, тому гідно прийняла естафету і продовжила наукову роботу. Коли до Дніпропетровська увійшли нацисти, головним лікарем став Олександр Хохуля. Хоча всі медики добре знали, хто насправді керує закладом.
Як діяли дніпровські медики?
Окупанти не чіпали цей заклад, де продовжили працювати містяни. Туди часто привозили радянських полонених з інфекційними захворюваннями. Євгенія очолила підпільну групу з 16 медиків, які намагалися врятувати приречених. Ставили фіктивні діагнози тим, хто одужував, вивозили чоловіків із корпусу за документами небіжчиків. Фраза “цей – капут” діяла на нацистів, вони не дуже доглядалися, кого і куди вивозять. Дурити ворогів вдавалося близько року. За різними джерелами медики змогли вилікувати понад 5000 бійців, таємно вивезти близько 1500 військовополонених.
У своїй книзі “Коли палав широкий Дніпро” колишній в’язень табору смерті Ігор Голосовський описував підпільницю Євгенію, як привабливу смагляву жінку з приємним грудним голосом. Вона опікувалася пораненими увесь час, навіть приносила з дому їжу, щоб підтримати сили пацієнтів.
Але врешті решт нацисти щось запідозрили, до групи підіслали шпигунку. У своїй книзі-спогаді колишній військовополонений Сергій Галицький писав, що панночка з плутаним діагнозом змогла розговорити санітара Нагієва. В результаті у травні 1943 року гітлерівці заарештували сміливих медиків, а всіх хворих повернули до концтабору.
Дніпропетровський концтабір “Шталаг №348”
Щоб краще уявити, від якої жахливої смерті рятували людей лікарі та медсестри, варто згадати і про цей табір смерті. Розташовувався він на вулиці Чичеріна у будівлі міської в’язниці. У крихітних камерах тримали по 50-80 осіб, за найменшу провину розстрілювали. Рови з трупами тяглися на 100 метрів, завширшки сягали 25 метрів. У бараки набивали по 50 полонених, годували трупами коней, майже не давали води. При цьому водили на виснажливі примусові роботи. Щодня помирало близько 80 людей. Відомо, що за 2 роки окупації нацисти знищили в цьому таборі понад 30 000 полонених.
Дивовижний порятунок лікарки
Більшість медиків розстріляли. Євгенія Георгіївна, перебуваючи в гестапо, вже чекала на свою чергу, але її врятувало диво. У начальника поліції Дніпропетровська захворіла донька на важку форму дизентерії. Оскільки Попкова була найкращим лікарем міста в цьому напрямку медицини, саме їй наказали вилікувати дівчину. За порятунок обіцяли замінити розстріл концтабором, підготували документи до жіночого концтабору “Равенсбрюк”. До речі, це був найстрашніший жіночий табір Третього рейху, тому складно назвати таку пропозицію вигідною. Але Євгенія була насамперед лікарем, тому врятувала дівчину, не звертаючи уваги на всі умови та пропозиції.
Жінка загинула б у тому пеклі, якби не сміливість її друга, головного лікаря Олександра Хохулі. Той зміг уникнути арешту і врятувати Євгенію. Спочатку Попкова симулювала дифтерію, якою нібито заразилася від пацієнтки. Запрошені для огляду фахівці з інших лікарень діагноз підтвердили. Складно сказати, чому: чи із солідарності, чи Євгенія надто добре імітувала хворобу. Потім Хохуля продемонстрував документи про смерть лікарки, замість Попкової показав тіло полоненої дівчини-парашутистки. Євгенія Георгіївна змогла втекти з-під нагляду, а от головлікарю пощастило менше. Його таки заарештували, з в’язниці медика визволили радянські війська.
Життя після війни
Після визволення Дніпропетровська смілива лікарка повернулася до своєї лікарні. У 1948 році стала першою завідувачкою кафедри дитячих інфекційних хвороб при Дніпропетровському медичному інституті. А у серпні 1956 року її запросили на роботу до створеного в Запоріжжі медичного інституту удосконалення лікарів. Працювала завідувачкою кафедри інфекційних хвороб, у 1966 році стала професоркою. Талановиту лікарку цінували, серед її відзнак – орден Трудового Червоного Прапора, медаль “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні”, Почесний знак “Відмінник охорони здоров’я”.
Шана від вдячних дніпрян
Колектив лікарні добився присвоєння імені Євгенії Попкової міській лікарні №21, їх ініціативу підтримали врятовані лікаркою військовополонені. Прохання задовольнили у 1975 році, на будівлі закладу урочисто відкрили меморіальну дошку керівнику медичного підпілля. Крім того, комплекс будівель лікарні отримав статус історичної пам’ятки. В роки незалежності України меморіальну дошку замінили на сучасний формат, не змінюючи змісту.
Листи вдячності від врятованих
Для повноти картини варто згадати ці листи, бо вони дуже яскраво відображають людські долі. Колишній полонений Михайло Смірнов розповідав, що лікарка довго не виписувала його, видавала за тяжкохворого, а потім вивела з лікарні. Ще одна пацієнтка, підпільниця Ніна Крайсвітова писала своїй рятівниці після війни, що дуже рада, що звістка про смерть лікарки виявилася неправдою. Ніну привезли до лікарні з гестапо тяжкохворою на висипний тиф, вона вже ледве дихала від голоду та побоїв. Протягом двох місяців смілива лікарка лікувала та захищала Ніну з подругою, але дівчат таки вивезли до концтабору “Освенцим”. По дорозі Ніна змогла втекти, на волі почула про смерть рятівниці й дуже засмутилася. Правду дізналася, коли повернулася до визволеного Дніпропетровська.
Зберігся й лист вдячності від солдата Олексія Штанько. Його привезли з табору смерті з висипним тифом, у 1942 хлопцю виповнилося лише 20 років. Євгенія Георгіївна вилікувала полоненого, потім оформила документи й вивела з лікарні. Таких листів вдячності Євгенія Попкова отримувала багато і завжди раділа, коли дізнавалася, що врятовані нею люди зустріли перемогу, не загинули у подальших боях. Саме ці листи та зустрічі були для неї найголовнішою нагородою, про що смілива лікарка неодноразово казала своїм рідним, друзям та колегам.
Джерела:
- https://kp.ua/life/633642-vrach-podpolschytsa-spasla-ot-kontslaheria-tysiachy-soldat
- https://dnipro.znaj.ua/ru/320900-dnipryanka-vryatuvala-vid-konctaboru-sotni-poranenih-v-drugu-svitovu-krasunya-v-bilomu-halati-naplyuvala-na-strah-i-fashistiv
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2020/05/26/ot-holery-do-koronavirusa-v-chest-kogo-nazvana-21-ja-gorbolnica-dnepra/
- https://infectclinic21.dp.ua/253-2