Дніпро — найвідоміше місто контрастів, яке має багато секретів та загадок. Це космічна столиця, де колись виготовляли ракети “Зеніт”. Місто, яке має найдовшу набережну в Європі — 23 кілометри, та найбільший єврейський центр “Менора”. Метро Дніпра саме коротке в Європі, яке простягнулось на 7,8 кілометра. Тут є дніпровська “Китайська стіна” протяжністю 800 метрів. Далі на dnepryes.com.ua.
Прекрасне, цікаве, сучасне місто, яке до вподоби туристам та місцевим жителям. Його історія заснування також доволі цікава, складна й насичена, яка динамічно переходила з однієї епохи в іншу. Історики вже багато років дискутують про початкові дати заснування міста й говорять про різні дати, але точно всі знають, що на цих територіях люди мешкали давним-давно.
Давні часи
На землях міста — Монастирський острів, Ігрень, Чаплях археологи знаходили численні стоянки та поселення людей кам`яної доби. За часів Київської Русі тут стали жити слов`яни, бо Дніпро був головною транспортною артерією й саме по ньому пролягав торговий шлях “із варяг у греки”, річкою київські князі вели війська на Візантію, пливли човни княгині Ольги.
Істориків дуже цікавлять рештки великого слов`янського поселення, яке було приблизно в 800-1300 роках на пагорбах Ігренського півострова, острова Чаплі та частини сучасного Дніпра, де Самара впадає у річку Дніпро.
Запорозьке козацтво
На Придніпров`ї у XVI-XVIII століттях вирувало запорозьке козацтво. З`явились козацькі села, зимівники, містечка: Діївка, Старі Чаплі, Таромське, Сухачівка, Огрінь, Мануйлівка, Лоцманська Кам`янка, Половиця, Обухівка, Мандриківка, Старий і Новий Кодак, які потім стали основою міста Дніпра. Вони збереглись, розширились і є складниками мегаполіса.
Найдавнішим поселенням на землях Дніпра є містечко Стара Самарь. Саме тут знайшли стару монету 1509 року, пізніше відшукали монети візантійського імператора та татаро-монголів, посуд часів Київської Русі. Наявність торгівлі та ремісництва вказувало на те, що це було місто.
В урочищі Таромському в реєстрі зазначали 240 козаків, що жили з родинами. Цю місцевість козаки вважали найстарішою ділянкою Ново-Кодацької паланки. Сухачівка, західна частина Дніпра, за історичними даними заснована козаком Сухачем. У 1775 році, після розгрому Запорізької Січі, саме там осіла частина козаків. Ніяке козацьке займище ніколи не знало кріпацтва.
В Новому Кодаці козаки займались конярством, хліборобством, скотарством. В XVI-XVII століттях почали оселятись “гніздюки” та переселенці з Кодака. Тут перебували осавул, паланковий полковник, військова канцелярія. У 1779 році Новий Кодак мав фортецю з вежами, валами, турами, синагогу, школу, шпиталь. Населення було близько 4000 осіб.
Імперська сторінка Катеринослава
Місто почали розбудовувати вже на правому березі Дніпра й у 1780-х роках з`явився Катеринослав (Дніпро) на місці запорізької слободи Половиці, де були козацькі поселення, що дали початок великому місту. У 1787 році заклали Спасо-Преображенський собор, перші цеглинки якого поклала Катерина II й імператор Австрії Йосиф II. Вони потім померли й на розвиток міста перестали йти кошти. Майже ціле сторіччя Катеринослав був губернським містом.
Суконно-панчішна фабрика в місті з`явилась у 1794 році як і казенна мануфактура, але важливої ролі в розширенні промисловості вони не відіграли. Довгий період місто жило, як тиха провінція. Життя було спокійним. В 1793 році відкрили 4-класне Головне училище для хлопчиків, а у 1805 році воно перетворилось на гімназію з 4-річним навчанням. Також у місті була духовна семінарія.
Поступово збільшувалось населення міста й у середині 60-х років XIX століття вже було близько 23 000 осіб. Місто розбудовувалось й мало крамниці, гімназії, аптеки, пошту й телеграф, бібліотеки, театри, періодичні видання.
Після відкриття родовищ залізної руди на Криворіжжі, наприкінці XIX століття, почався справжній економічний розквіт Катеринослава. Олександр Миколайович Поль не просто відкрив руду, а й довів, що вона має високу якість й багаті запаси, тому підземні родовища збагатили край. Діяч домігся будівництва металевого мосту через річку Дніпро, що змінив дерев`яний. У травні 1884 року об`єднали Криворізький гірничорудний та Донецький кам`яновугільний басейни.
З 80-х років XIX століття почали виникати металообробні та металургійні підприємства. У 1887 році запустили перші домни Брянського (Петровського) заводу, далі був трубопрокатний, чавуноливарний заводи братів Шодуарів, сталеварні товариства. За 10 років було збудовано близько 70 промислових підприємств. Саме в цей період провінційне місто перетворилось на центр економічного життя.
З економічним зростанням бурхливо розвивалася й інфраструктура міста. У 1897 році запустили перший електричний трамвай. Місто розбудовували, клали бруківку, водогін, каналізацію, запускали електрику в будинки та розводили телефонну мережу. Вулицю також освітлювали електрикою. З`явились перші автомобілі.
Перша світова війна
До початку Першої світової війни в місті мешкало 227 059 осіб, вирувало культурне й духовне життя. Початок війни зупинив мирне життя й розвиток, показав проблеми економіки, підсилив суперечності у соціальній сфері, що розкололо суспільство й призвело до падіння режиму. Війна прямо не торкнулась міста, але поставила на “військові рейки” його економіку та устрій. Влітку 1914 року почалася мобілізація, котра забрала тисячі робітників з підприємств, а виробництво працювала на потреби війни. Також загострились соціальні проблеми й місто стало осередком центрів робітничого руху.
Радянське життя міста
1917 рік приніс ще більші зміни. Лютнева революція 1917 року посилила український національний рух. У другій половині року після прийняття Українською Центральною Радою III Універсалу у Катеринославі були масові заходи на підтримку української влади. На початку 1918 року були бої між силами Української Народної Республіки та Радянської Росії. Червоні загони захопили підприємства, додався ешелон червоногвардійців, що й вирішило битву за місто на користь більшовиків. 10 січня УНК капітулювало й в місті офіційно встановили радянську владу.
У 1919 році після завершення бойових дій й закріплення радянської влади місто почало оговтуватись. 20 липня 1926 року воно отримало назву Дніпропетровськ. У 1920-1930-х роках місто знов перетворилося на великий промисловий центр країни.
Подальші два голодомори 1921-1922 та 1932-1933 років, репресії всіх верств населення впливали на розвиток міста.
Війна та післявоєнний період
Оборонні бої міста почалися з серпня 1941 року й далі окупація Дніпропетровська. Звільнили місто лише 25 жовтня 1943 року. В окупації місто помалу жило, були підпільні організації спротиву. Бомбардування зруйнували багато інфраструктури.
Восени 1943 року відновили електроенергію та водопостачання, запрацювали підприємства, відкрились школи, вищі навчальні заклади. В цей тяжкий період почали будувати автомобільний завод, а до 1950 року відновили всі підприємства. Почалася розбудова.
У другій половині XX століття будували житло для мешканців, зростали передмістя, селища й села. У 1987 році остаточно склалась сучасна територія Дніпропетровська. Мегаполіс розрісся на 40 тисяч гектарів й перевищує майже всі міста України.
Після падіння СРСР промисловість занепала, але збудували автовокзал, Південний міст, відкрили першу чергу метрополітену. У 2012 році запрацював новий завод “Інтерпайп Сталь”.
19 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала місто Дніпропетровськ на Дніпро.
Російсько-українська війна
Під час вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року Дніпро страждає від ракетних обстрілів, руйнується інфраструктура міста та житлові будинки, помирають цивільні. Протягом війни Дніпро є великим хабом для людей, що вимушено покинули свої домівки. Також до міста переїхали підприємства Донеччини, Луганщини, але через близькість до бойових дій деякі заклади навпаки покинули місто.