Друга світова війна та німецька окупація є одними із найстрашніших і кривавих сторінок в історії України. У 21 столітті складно уявити як жили дніпряни в той час, де знаходили продукти, як були справи з електроенергією, водою, як здобували освіту, яке було дозвілля і багато іншого. Далі на dnepryes.
Темні часи: окупація Дніпра
У серпні 1941 року німецькі війська активно наступали землі Дніпропетровської області. 14 серпня було окуповано Кривий Ріг, 17 серпня Нікополь, а 25 серпня німецькі війська увійшли до обласного центру – міста Дніпро. З того часу життя дніпрян кардинально змінилося.
Зокрема, ще до наступу німецьких військ, радянський уряд намагався масово евакуювати із міста цінні ресурси, промислові підприємства, “уми”, а також населення міста. Але на жаль не всі дніпряни встигли виїхати, і багато хто опинився під німецькою окупацією. Населення Дніпра на кінець 1941 року становило лише близько 200 тисяч осіб.
Розруха
У ході боїв за взяття Дніпра у 1941 році було багато руйнувань. Зокрема, постраждали обидва мости через річку Дніпро, а також міст через річку Самару. Було повністю зруйновано всі великі підприємства. У руїнах опинився Амур-Нижньодніпровський район. Також було зруйновано головний вокзал та частину привокзального району. Постраждали під час боїв 1941 року й культурні установи Дніпра. Зокрема було зруйновано готель “Спартак”, кінотеатр “Більшовик”, деякі інститути та школи. Було зруйновано чималу частину житлового фонду, універмагів та магазинів. Вся ця розруха не могла не позначитися на подальшому житті дніпрян у період німецької окупації, яка тривала в період з 1941 року до 1943 року.
Проблеми з постачанням електроенергії почалися також ще задовго до окупації Дніпра. Зокрема, коли радянська влада евакуювала цінні матеріали із міста, було також частково евакуйовано обладнання міських електромереж, а деякі лінії були спеціально перерізані. Так дніпряни опинилися без електроенергії ще 17 серпня 1941 року. Аналогічна ситуація була із подачею води у Дніпрі.
Німецький лад
Коли німецькі війська повністю окупували Дніпропетровщину, насамперед вони почали створювати міські управи та ставити свої правила. Німецьку комендатуру у Дніпрі очолив П. Т. Соколовський. Дана установа в період окупації міста займався організацією господарства, охороною життя, громадським порядком та іншим.
Що працювало у місті в період окупації?
Можна сказати, що в період окупації німці намагалися повернути до життя практично кожну сферу міського життя. Особливу увагу вони приділяли санітарії міста та поновленню промислового сектору, який радянська влада зруйнувала під час відступу.
Також німці багато уваги приділяли налагодженню роботи в освітній сфері. І максимально розширювали використання української мови. До того, якщо радянська влада знищувала релігію та українську культуру, німецька окупація принесла в Дніпро відновлення роботи культових споруд, таких як Троїцький та Преображенський храми.
Окупанти доклали чимало зусиль для відновлення роботи міського транспорту. Вони прагнули зробити з міста тилову, ремонтну та госпітальну базу для своїх військ. Також у перші роки окупації було відновлено зруйновані мости через річку Дніпро та річку Самару. Було відремонтовано й основні дороги міста. Згодом німецька влада взялася за відновлення адміністративних та громадських будівель. У Дніпрі запрацювали продуктові магазини та навіть перукарні. Було відновлено деякі підприємства, налагоджено подачу води та електроенергії.
У період німецької окупації місто Дніпро всіляко намагалося жити звичайним життям. Також з перших окупаційних днів у місті діяла комендантська година. Вона була запроваджений німцями з метою мінімізувати активність підпільників, які чинили опір із перших днів.
Також німецька окупаційна влада контролювала те, щоб ніхто не міг залишити місто. Дніпрян змушували щодня працювати на заводах та відновлювати промисловість, а декого примусово вивозили на роботи до Німеччини.
У місцевих лікарнях, університетах, школах та інших будівлях здебільшого німецька влада організувала органи влади, які стежили за громадським порядком або військові частини. Наприклад, у період з 1941 року по 1943 рік у будівлі Художнього музею Дніпра було розміщено резиденцію штадт-комісара – голови міста від окупантів Клостермана, у приміщенні СБУ було гестапо, а в будівлі міського хлібозаводу – жандармерія. Про це писали на сайті gorod.dp.ua.
Процвітало під час окупації й культурне життя. Зокрема, працював театр імені Шевченка та деякі кінотеатри. У період 1941-1943-х років вони були неймовірно популярними, тому що в місті була обмежена кількість місць для розваг. Квитки до театру чи кіно було неможливо купити. Німці з цього приводу часто скаржилися начальству. Через це квитки почали продавати одразу німцям, а вже потім звичайним мешканцям Дніпра. За допомогою театрів та кінотеатрів у період окупації велася пропаганда. Там переважно показували німецькі фільми.