Історія полку «Дніпро-1» є показовим прикладом трансформації добровольчого руху в Україні. Свого часу його формування стало символом швидкої самоорганізації суспільства та інтеграції добровольців у структури Міністерства внутрішніх справ. Так, діяльність батальйону продемонструвала взаємозв’язок громадянської ініціативи та державної системи оборони. Далі на dnepryes.
Історія заснування та розвитку полку «Дніпро-1»
14 квітня 2014 року у структурі Головного управління МВС України у Дніпропетровській області було створено батальйон патрульної служби міліції спеціального призначення «Дніпро-1». Його історія розпочалася з перших днів російсько-української війни, коли в умовах невизначеності та загрози країна потребувала швидкої мобілізації добровольців. Добровольці формували основу майбутнього формування, що створювалося на базі Полку національного захисту Дніпропетровщини. Головними критеріями добору були фізична витривалість, готовність до служби та, що найважливіше, чітка проукраїнська позиція. Уже навесні 2014 року вони розпочали виконання завдань у Донецькій та Дніпропетровській областях.
Тим часом у суспільстві виникла плутанина з іншим добровольчим формуванням — батальйоном «Правого сектору», який також отримав назву «Дніпро». Щоб уникнути непорозумінь, їх почали розрізняти як «Дніпро-1» (підрозділ МВС) та «Дніпро-2» («Правого сектору»). Проте після загибелі Олександра Музичка співпраця «Правого сектору» з МВС у формуванні «Дніпра-2» була згорнута, а Міністерство оборони відмовило у його державній реєстрації. Згодом «Правий сектор» створив власний Добровольчий український корпус, що діяв на сході України.
23 вересня 2014 року міністр внутрішніх справ Арсен Аваков підписав розпорядження про реорганізацію батальйону у полк, що свідчило про його посилення та важливу роль у системі оборони держави. До цього моменту «Дніпро-1» вже мав бойовий досвід, зокрема в одній з найтрагічніших операцій війни — під Іловайськом. 18 серпня 2014 року його підрозділи разом з батальйонами «Азов» та «Донбас» брали участь у боях на підступах до Іловайська. За словами командира, станом на листопад того ж року під Іловайськом формування втратило 14 бійців загиблими та 7 — зниклими безвісти.
Після активних бойових дій у 2014 році полк «Дніпро-1» поступово інтегрувався у систему охорони правопорядку в Україні. 28 липня 2016 року його бійці дбали про порядок і безпеку під час масових заходів у Києві. Полк ніс службу біля Верховної Ради та у Маріїнському парку, де проходила традиційна хресна хода Української православної церкви Київського патріархату, присвячена Дню хрещення Київської Русі. Служба проходила в умовах загрози антидержавних провокацій і виснажливої спеки. Попри це, бійці проявили витримку, дисциплінованість та злагодженість дій, що надало змогу уникнути будь-яких конфліктів чи заворушень.
Після повномасштабного вторгнення полк «Дніпро-1» обороняв Бахмут у квітні 2023 року. 25 серпня того ж року полк увійшов до складу Об’єднаної штурмової бригади МВС «Лють». 19 січня 2024 року стало відомо, що формування отримало новий статус — полку вогневої підтримки у складі бригади «Лють». Уже 11 травня 2024 року було оголошено, що він оснащений самохідними артилерійськими установками й виконує завдання з оборони міста Часів Яр у Бахмутському районі Донецької області.
Визнання та значення діяльності полку «Дніпро-1»
З перших днів свого існування полк «Дніпро-1» став одним з найпомітніших формувань нової хвилі добровольчих підрозділів, які з’явилися у відповідь на російську агресію. Проте його створення супроводжувалося як героїчними історіями про захисників країни, так й інформаційними дискусіями. Західна преса часто називала підрозділ «приватною армією Коломойського», адже тодішній губернатор Дніпропетровської області активно підтримував ініціативи з оборони регіону. Втім, командир Юрій Береза неодноразово наголошував, що «Дніпро-1» підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України, а не окремим політикам чи бізнесменам.
