Рух Євромайдан, який виник в Україні наприкінці 2013 року, вплинув на політичну сферу всієї країни. Коли Київ став епіцентром протестів, дух Євромайдану вийшов далеко за межі столиці, наростаючи в містах по всій Україні. Місто Дніпро, одне з найбільших міст країни, не було винятком. Далі на dnepryes.
З чого все почалося?
Рух Євромайдану в Україні виник у результаті низки подій та обставин, що розгорнулися наприкінці 2013 року. Рух був викликаний масовим суспільним невдоволенням через рішення уряду призупинити підготовку до підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Угода означала б тіснішу політичну та економічну інтеграцію між Україною та ЄС.
Хронологію початку Євромайдану можна простежити до листопада 2013 року, коли тодішній президент Віктор Янукович оголосив про зупинення дії угоди про асоціацію з ЄС на користь тісніших зв’язків із Росією. Це рішення зустріло сильний опір з боку проєвропейськи налаштованих українців, які побачили в ньому втрачену можливість прогресу, прозорості та відповідності європейським цінностям.
Перші значні акції протесту відбулися у Києві 21 листопада 2013 року, коли кілька сотень студентів та активістів зібралися на майдані Незалежності, щоб висловити своє невдоволення. Демонстрації спочатку мали мирний характер, учасники вимагали скасування рішення уряду та більшої прихильності до європейської інтеграції.
У міру продовження протестів рух набирав обертів, отримуючи підтримку ширших верств суспільства. До руху приєдналися люди з різних регіонів – це було не лише молоде покоління студентів, а й робітничий клас, який поділяв загальне бачення більш демократичної та орієнтованої на Європу України. Рух став відомий як Євромайдан, об’єднавши “Євро”, що символізує європейське стремління протестувальників, та “Майдан”, що належить до центральної площі Києва, де були зосереджені протести.
Протягом грудня 2013 року протести поширилися на інші міста України, включаючи Львів, Харків та Дніпро. Демонстранти висловлювали своє невдоволення корупцією, економічними труднощами та відсутністю політичної відповідальності та прозорості. Протести характеризувались мирними зборами, промовами та культурними заходами, які символізували прагнення змін і більш інклюзивне суспільство.
Проте уряд Янковича перетворив мирні акції протесту на криваві зіткнення мітингувальників із правоохоронними органами. Насильство та загибель людей лише посилили рішучість протестувальників. Євромайдан перетворився на ширший рух, який включав вимоги політичної реформи, припинення корупції та відставки президента Януковича та його уряду. Євромайдан розширився на найбільші українські міста.
Листопад-грудень 2013 року у Дніпрі
У листопаді 2013 року натхненні проєвропейськими настроями мешканці Дніпра вийшли на Європейську площу, щоб підтримати мітингувальників у Києві та висловити своє невдоволення щодо припинення підготовки до угоди про асоціацію з Євросоюзом у Дніпрі. Перші протести як і в Києві, так і в Дніпрі проходили мирно, демонстранти висловлювали прагнення більш тісної інтеграції з ЄС. На першому Євромайдані Дніпра на Європейській площі зібралося близько чотирьохсот протестувальників.
У міру посилення протестів у Києві у Дніпрі спостерігався сплеск активності. Студенти, активісти та небайдужі громадяни збиралися на різних площах, висловлюючи свою підтримку демократичним цінностям, прозорості та підзвітності. Протести у період листопада-грудня 2013 року набирали обертів, до них приєднувалося більше людей.
Січень-лютий 2014 року у Дніпрі
У міру наростання напруженості у Києві почастішали зіткнення між поліцією та протестувальниками. Дніпро у цей період також пережив свою частку зіткнень та конфронтацій, коли демонстранти стикаються із жорсткою реакцією влади. Дніпряни на акціях протесту вимагали також справедливості для постраждалих та затриманих під час цих зіткнень.
У лютому 2014 року ситуація в Дніпрі прийняла новий обіг, оскільки придушення владою протестувальників Євромайдану в Києві сягає свого піку. У відповідь на ескалацію насильства дніпряни організували масштабну акцію, висловлюючи солідарність із киянами. Центральна площа Дніпропетровська стала осередком протесту, тисячі людей розмахували українськими прапорами та вимагали зміни керівництва країни.
Наслідки Євромайдану у Дніпрі
Після скандального повалення президента Віктора Януковича у Києві напруженість у Дніпрі була високою. Проросійські настрої набирали сили серед певних верств населення, що призвело до зустрічних протестів на користь збереження єдності та територіальної цілісності України. Місто тоді пережило період політичної поляризації, оскільки обидві сторони гостро висловлюють свої погляди.
З анексією Криму Росією посилилося побоювання щодо стабільності та майбутнього України. Дніпро у цей період став центром волонтерських організацій та збору коштів для підтримки Збройних сил України. Громадяни брали активну участь в ініціативах, спрямованих на надання гуманітарної допомоги, медичної допомоги та постачання воїнам, які воюють на сході країни.
У травні 2014 року в Україні відбулися президентські вибори, які знаменували поворотний момент у політичній сфері країни. Дніпряни брали активну участь у виборчому процесі, голосуючи та беручи участь в агітаційних заходах. Обрання Петра Порошенка новим президентом України дало багатьом надію на те, що країна зможе стати на шлях реформ та стабільності.
У міру ескалації конфлікту на сході України місто Дніпро залишалося у стані підвищеної готовності. Місто приймало приплив внутрішньо переміщених осіб, які бігли із окупованих Росією територій Донецької та Луганської областей. Місцева влада та волонтерські організації працювали над наданням гуманітарної допомоги та підтримки цих осіб, забезпечуючи їхню безпеку та благополуччя.
До середини 2014 року протести Євромайдану у Дніпрі поступово стихли, але на той час конфлікт на сході України значно посилився. Місто Дніпро стало головним центром з прийому та надання допомоги внутрішньо переміщеним особам та тим, хто постраждав від агресії Російської Федерації.
Рух Євромайдану у Дніпрі відіграв також вирішальну роль у формуванні політичної свідомості міста та об’єднання його мешканців. Хоча протести згодом пішли на спад, дух Євромайдану та бажання зробити Україну більш демократичною та інклюзивною продовжили відгукуватися у серцях багатьох мешканців Дніпра ще багато років.