До історії Дніпропетровщини увійшло безліч особистостей. Хтось із них зробив величезний внесок у розвиток регіону, хтось прославив Дніпропетровщину далеко за межами України, а хтось мав спірну репутацію. Серед таких людей Дніпропетровської області був Петро Соколовський, міський голова, який був колабораціоністом та співпрацював із німецькими окупантами у темні для міста та країни часи. Чи знають дніпряни, що він зробив хорошого чи поганого, і завдяки чому увійшов до історії рідного краю? Далі на dnepryes.
Що відомо про Соколовського?
Майбутній міський голова Дніпра народився у 1896 році в Севастополі. Він ріс і виховувався у дуже бідній та багатодітній родині. Петро був другою дитиною. Батьки для того, щоб хоч якось прогодувати дітей, були змушені постійно працювати. Але як такої роботи тоді не було. Батьку Петра доводилося постійно переїжджати з міста до міста у пошуках заробітку. Зокрема, він підробляв ковалем, але великого заробітку цей вид діяльності не приносив. До того ж, були постійні витрати через переїзди. Коли маленькому Петру було лише 3 роки, його мати отримала сумну звістку про те, що їхній батько помер прямо на роботі. Через це мати, яка залишилася в Севастополі одна з дітьми була змушена незабаром йти на роботу, бо жити просто не було за що. Зокрема, його мати пішла працювати служницею, а діти були направлені вчитися до семінарії.
Соколовський мав дуже непросте дитинство, але коли він закінчив семінарію і вступив у доросле життя, все поступово почало налагоджуватись. Зокрема, у віці 20 років Соколовський був мобілізований до лав Царської армії. А за рік його направили до Києва на навчання до військового училища. Там він проходив навчання як військовий-токар.
Але в розпал революції 1918 року Соколовський вибрав інший бік. Зокрема, тоді він записався до лав Червоної армії та почав нести службу в Таганрозі.
Як Соколовський потрапив у Дніпро?
Після закінчення Першої світової війни та революції, Соколовський повернувся на територію вже Радянської України та осів у Харкові. Зокрема, там він здобув вищу освіту в сільськогосподарському інституті. Після навчання в інституті він був направлений до Дніпра на роботу на заводі імені Петровського. У Дніпрі на заводі він довгі роки обіймав посаду інженера-меліоратора-плановика та отримував досить гарний заробіток. Начебто життя у Соколовського почало налагоджуватися, але невдовзі розпочалася Друга світова війна.
Глава Дніпра під час німецької окупації
Коли Дніпро у серпні 1941 року опинилося під німецькою окупацією, Соколовський з невідомих причин обрав бік Німеччини. Тоді він навіть не підозрював про те, що для уряду СРСР він стане ворогом номер один. Зокрема він став колаборантом. Німецька влада 1941 року в Дніпрі розпочинала масштабні зміни. Тоді було створено нову міську управу, а Соколовського було призначено окупаційною владою її головою.
Подвійний хід: політика українізації
На посаді голови міської управи Соколовський насамперед запам’ятався своєю масштабною політикою українізації. Оскільки радянська влада у першій половині 20 століття намагалася масово викорінити українську культуру, мову та традиції з життя українців та нав’язати свої цінності, німці були більш лояльні до цього і в перші роки окупації українізацію не брали до уваги. Завдяки співпраці Соколовського з німцями у період 1940-х років у Дніпрі було організовано обов’язкові курси української мови та культури. Вони проводилися для всіх представників міської управи. Тривалість курсів становила 40-60 академічних годин, що було досить непоганим показником. Крім цього, в період німецької окупації Дніпропетровщини Соколовський постарався також для того, щоб на сторінках місцевої газети пропагувалося використання виключно української мови та повна відмова від російської у громадському просторі. За свою діяльність на Дніпропетровщині під час німецької окупації він навіть отримав відзнаку від відділу політики та пропаганди Рейхсокомісаріату України. Хоча багатьох колабораціоністів, які за спиною у німецької влади вели пропаганду українізації, просто вбивали.
До того, коли Соколовський писав автобіографію, він чітко ідентифікував себе як українець. І це попри те, що він проходив службу як у Царській, так і у Червоній армії. Соколовський наголосив на цьому так, що він був русифікованим радянським інженером, який при цьому сповідував ідеї українського націоналізму.
Доля Соколовського
У жовтні 1943 року, коли точилися запеклі бої за визволення Дніпра між німецькою та радянською армією, окупаційні війська, які знаходилися в місті, були змушені відступити через перевагу Червоної армії. Соколовський, усвідомлюючи те, що для радянського уряду він є справжнім “зрадником батьківщини” та “ворогом номер один”, утік із Дніпра разом із німецькими солдатами.
На жаль, після виходу з Дніпропетровщини подальша доля Соколовського, міського голови у період 1941-1943-х років невідома. У найтемніші часи, в період окупації та постійної боротьби, він обрав істинний шлях – українізації. Він чітко розумів своє походження та своє призначення. І хоча співпрацював із німецькою окупаційною владою, всіляко намагався позбавитися русифікації, яку проводили над українцями десятиліттями.