Валерій Павлович Пустовойтенко народився 23 лютого 1947-го року в селі Адамівка, яке знаходиться в Березанському районі Миколаївської області (тоді цей населений пункт належав до Української Радянської Соціалістичної Республіки або скорочено УРСР). Народився Валерій Павлович у родині колгоспників, в колі якої і проводив своє дитинство. Далі на dnepryes.
Здобуття вищої освіти в містах України
Валерій Павлович вступив до Одеського ремісничого училища № 9, який успішно опанував. Після цього він навчався в Одеському політехнічному та у Дніпропетровському інженерно-будівельному інститутах, в стінах яких Пустовойтенко здобував вищу освіту.
Пустовойтенко зміг отримати ступінь доктора технічних наук, а його кандидатська дисертація мала назву: “Геотехнічне обґрунтування технології будівництва підземних об’єктів в Україні”, яку він зміг успішно захистити у 1996-му році. Його докторська дисертація мала назву: “Теорія і практика освоєння підземного простору України в умовах розвитку геотехногенних процесів”, захист якої відбувався у Національній гірничій академії України у 2002-му році.
Що пов’язує Валерія Павловича із Дніпропетровськом?
По-перше, варто згадати, що Валерій Пустовойтенко потрапив до служби в лавах Радянської Армії у період 1966-1968 років, після чого Валерій повернувся на завод, в якому продовжував працювати. Здібного на працю хлопця було помічено впливовими людьми, які і запросили його до себе в інститут. Здобувши із липня 1969-го року там освіту, Валерій зміг стати кваліфікованим робітником у напрямку механіки науково-дослідної частини при кафедрі металорізальних верстатів.
Паралельно із роботою він навчався у вище згаданому Одеському політехнічному інституті. В цьому навчальному закладі він зустрів кохання свого життя – його майбутню дружину Ольгу, із якою 1971-го року вони переїжджають проживати до тодішнього Дніпропетровська.
Вже у місті Дніпропетровськ Валерій Павлович влаштувався спочатку на посаду учбового майстра виробничого навчання при Дніпропетровському машинобудівному технікумі, а трішки пізніше за тією ж спеціальністю при кафедрі технології металів у Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. В стінах цього ж інституту Пустовойтенко здобув спеціальність інженера-механіка, і по його закінченні у 1975-му році він продовжив свою трудову діяльність у тресті “Дніпробудмеханізація”, але від науки осторонь не залишився.
Свою політичну кар’єру Пустовойтенко почав у 1984-му році. Тоді він став керуючим трестом “Дніпробудмеханізація”. Приблизно у той же період часу він став головою виконавчого комітету при Бабушкінській районній раді міста Дніпро (1986-1987-мі роки). Пізніше, у 1987-му році він став повноцінним керівником Дніпра – тоді Пустовойтенко очолив посаду заступника голови виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.
У тресті “Дніпробудмеханізація” Валерій Павлович пройшов довгий шлях, в ході якого став зі звичайного майстра головним інженером. 1984-го року він був призначений керівником цієї організації. До 1970-1980-х років цей трест “Дніпробудмеханізація” залишався головною потужністю тодішнього Дніпропетровська, адже на цьому підприємстві працював персональний склад до 6,7 тисячі співробітників. Цей трест брав активну участь у зведенні значної кількості виробничих гігантів Наддніпрянського регіону, зокрема: Нікопольський завод феросплавів та Нікопольський південнотрубний завод.
Керування Дніпропетровськом: голова міської ради та виконкому
Протягом 1989-1993-х років Валерій Павлович займає найважливішу посаду в місті – міський голова міста Дніпропетровська. Політика керування містом у нього була простою – пріоритетом залишалося розгортання масштабного будівництва житлових будинків, налагодження виробництва та роботи міського транспорту, закупівля важливих матеріалів, а разом із ним і початок спорудження метрополітену у тодішньому Дніпропетровську. Крім всього цього, тодішній мер міста Пустовойтенко забезпечив житлом кілька сотень родин колишніх військових.
Так вийшло, що Пустовойтенко Валерій Павлович аж два рази обіймав високу посаду у місті Дніпропетровськ. Спочатку у 1989-1991-ті роки його було призначено головою міського виконавчого комітету. Голова виконкому Пустовойтенко займався керуванням важливих процесів у тодішньому Дніпропетровську – складав бюджет; займався організацією будівництва у місті; регулював роботу культурних, навчальних та медичних закладів тощо.
Він же був обраний вже головою міської ради та міського виконавчого комітету у 1991-му році. Переважно займався такими ж самими питаннями регулювання життя в Дніпропетровську. Обіймав таку високу посаду Валерій Павлович Пустовойтенко у період, коли Україна стала незалежною республікою, тож окремо працював і над становленням нової держави! Працював головою міської ради та міського виконкому протягом трьох років, до 1993-го року.
Політична кар’єра на ключових посадах країни
У березні 1990-го року Пустовойтенко був обраний на посаду народного депутату України, ставши головою підкомітету з питань розвитку виробництва в рамках Комітету з питань економіки Верховної Ради України. Валерій Павлович також став головою ради Національного банку України. 1993-го року Пустовойтенко став міністром Кабінету Міністрів України, а потім заступником голови кредитно-фінансового союзу “Експобанк”. Він повернувся на посаду міністра в липні 1994-го року, після чого залишався на своїй посаді до липня 1997-го року.
У 1996-го році, під час другого скликання Верховної Ради України, Пустовойтенко став головою комітету з питань паливно-енергетичного комплексу. У 1997-му році, після відставки Павла Лазаренка, минулий міський голова Дніпропетровську був призначений прем’єр-міністром України. На цій посаді Пустовойтенко був до грудня 1999-го року, коли президент Кучма вирішив замінити його на Віталія Масола. Після цього він був обраний народним депутатом України в чотирьох скликаннях Верховної Ради (III, IV, V та VI).
16 липня 1997-го року Пустовойтенко був призначений на посаду прем’єр-міністра України. Під час його керівництва урядом України були впроваджені реформи, спрямовані на стабілізацію економіки країни. Він також зміцнив співпрацю з Міжнародним валютним фондом та Європейським банком реконструкції та розвитку. Після революції гідності у 2014-му році, Валерій Павлович знову повернувся до політичної кар’єри, ставши головою партії “Український блок”. У листопаді 2014-го року його обрали до Верховної Ради України від “Опозиційного блоку”.
У 2015-му році Пустовойтенко був назначений на посаду голови Державного комітету регуляторної політики та підприємництва. Проте вже у вересні того ж року він був звільнений з цієї посади. У 2019-му році Валерій Павлович приєднався до партії “Опозиційна платформа – За життя”. Його обрали до Верховної Ради України від цієї партії на виборах 2019-го року.
У січні 2020-го року Пустовойтенка обрали головою фракції “Опозиційна платформа – За життя” при Верховній Раді України. Він також став тоді головою Комітету з питань економічної політики. У січні наступного року він був затриманий поліцією за підозру в організації підробки документів, які дозволяють людині отримувати пенсії від держави у великих розмірах. І хоча він був звільнений під заставу, справа про підробку ним документів все ще розглядається.