Голодомор – це справжній геноцид, який стався в Україні на початку 1930-х років. Він залишається одним із найтемніших розділів в історії країни. Масштаб цієї трагедії був колосальним, охоплював кожен куточок України, але найбільше постраждала Дніпропетровська область. Цей регіон був свідком деяких із найжахливіших злочинів, скоєних радянською владою. Далі на dnepryes.
Дніпропетровський регіон, занурений у пітьму
Голодомор відбувся на території України у період 1932–1933-х років. Це був найжахливіший період в історії країни – акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП та урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду.
Дніпропетровська область, розташована в самому серці України, була відома як “житниця Радянського Союзу” через її родючі землі та багату сільськогосподарську продукцію. Однак на початку 30-х років цей регіон став епіцентром техногенної катастрофи. Під безжальним режимом Сталіна радянська влада нав’язала низку політичних заходів та дій, що спустошили регіон та його мешканців. Зокрема, тоді одним з основних факторів, що призвели до Голодомору, була примусова колективізація сільського господарства. Селян, які традиційно були самодостатніми, змушували вступати в колгоспи, позбавляючи їх землі та засобів для існування. Радянська влада прагнула захопити контроль над сільськогосподарським виробництвом та встановити жорсткі державні квоти на виробництво зерна, не думаючи про добробут українського народу.
Щоб виконати ці нереальні норми, радянська влада застосовувала жорстокі методи конфіскації зерна у населення. Дніпропетровська область із її величезними запасами зерна стала центром цих жорстоких заходів. Вилучення зерна проводилося безжально, часто супроводжувалося жорстокими репресіями, довільними арештами і суворими покараннями для тих, хто чинив опір вимогам держави. Ця підступна кампанія позбавила українців єдиного джерела харчування, посиливши і так важке становище.
У зв’язку із виснаженням запасів зерна та невиконанням колгоспами норм, радянська влада навмисно посилила голод у Дніпропетровській області. Режим запровадив суворі обмеження на поїздки та роздачу продуктів харчування, залишивши населення в ізоляції та позбавивши будь-якої зовнішньої допомоги. Будь-яка спроба голодуючих українців знайти альтернативні джерела їжі, такі як полювання чи збирання, суворо припинялася і каралася, що ще більше посилювало становище.
Щобільше, таке становище на Дніпропетровщині та Україні уряд СРСР цілком влаштовував. Іноземним журналістам та організаціям з надання допомоги було заборонено доступ до регіону, а будь-які свідчення катастрофи систематично стиралися чи заперечувалися. Це навмисне приховування завадило міжнародній спільноті повною мірою усвідомити масштаби страждань українців на Дніпропетровщині та по всій країні.
Абсурд сталінського режиму: випадки, що виникли в Дніпропетровській області
Репресії застосовані до селян Дніпропетровщини у 1930-х роках сягали абсурду. Бідолашних, змучених голодом селян засуджували навіть через те, що вони рвали колоски пшениці чи жита біля своїх городів. З цього приводу у 1933 році навіть Верхньодніпровський дільничний прокурор звернувся до Народного комісаріату юстиції за роз’ясненням чи можна вважати злочином різання колосків на власних городах. Від радянського уряду він отримав відповідь: “У тих випадках, коли різка колосків на власних городах набуває поширеного характеру притягувати винних до судової відповідальності”.
Опір селян Дніпропетровщини
Не можна сказати, що селяни Дніпропетровщини, багатого та родючого краю без опору віддавали зерно та м’ясо. Вони регулярно подавали скарги до різних інстанцій, намагалися дати опір, коли приходили відбирати зерно. А також намагалися втекти до інших регіонів, де голод не був таким відчутним як на Дніпропетровщині. Але все це здебільшого припинялося.
Кількість жертв Голодомору у Дніпропетровській області
Від Голодомору в період 1932-1933 років загинуло від 5 до 14 мільйонів людей. З усієї кількості зареєстрованих смертей на Дніпропетровську область припадає 70% випадків. Тут за цей трагічний період сталінських репресій загинуло від 3,5 до 9,8 млн людей. Точні цифри можуть бути в рази більшими, оскільки радянська влада намагалася ретельно приховати масштаби трагедії на Дніпропетровщині та в Україні. Про це писали на сайті gorod.dp.ua.
Голодомор – це одна із найстрашніших сторінок в історії України. У період 1930-х років вимирали цілі села, у людей забирали м’ясо та зерно понад норму, їм забороняли полювання, а також радянський уряд забороняв українцям залишити територію УРСР. Населення України було засуджено без суду та приречене на вимирання з голоду.
У доповідній записці відділу охорони здоров’я виконкому Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих від 23 лютого 1933 року було зазначено, що кількість смертей у різних містах та селах Дніпропетровщини значно збільшилась, збільшилася також захворюваність на ґрунті голоду та кількість підкидання дітей (підкидишей). Дуже важко жителям Дніпропетровщини було у зимово-весняний період 1933 року. Тоді на території Дніпропетровської області було зафіксовано найбільшу кількість смертей, люди вмирали тисячами. Людей ховали будь-де, дуже часто прямо у себе у дворах, бо через недоїдання та виснаження у дніпрян не було сил донести людину до цвинтаря.
Наслідки голодомору на Дніпропетровщині
Наслідки Голодомору на Дніпропетровщині колосальні. Саме тут загинула найбільша частина українців у період 1930-х років. А ціною мільйонів безневинних жертв стали лише 89,5 млн пудів зерна, які вдалося вичавити із селян.
Результатом Голодомору 1932–1933 років стало масштабне знищення більшої частини населення Дніпропетровського краю, а також ринково-товарного сільськогосподарського виробництва. Радянська влада ліквідувала навіть традиційний устрій, стерала культуру українців та посилювала процеси русифікації. Окрім цього, у 1930-х роках у Дніпропетровському регіоні через політику радянського режиму запанували авторитарні засади у всіх сферах соціального життя.
Пройшли десятиліття після Голодомору, але шрами, залишені радянською владою на територіях Дніпропетровської області, відчувалися навіть у 21 столітті. Визнання Голодомору навмисним актом геноциду українського народу має вирішальне значення для збереження пам’яті про мільйони загиблих. У регіоні та на території всієї України регулярно проводять пам’ятні заходи, освітні ініціативи та виховання історичної обізнаності спрямовані на те, щоб такі злочини ніколи не були забуті.
Голодомор на Дніпропетровщині є свідченням жорстокої тактики, яку застосовувала радянська влада для знищення українського народу. Насильницькою колективізацією, конфіскацією зерна та відмовою у допомозі, населення цього району було піддано навмисній кампанії голоду та страждань. Пам’ять про Голодомор та визнання його справжньої причини – важливий крок до вшанування пам’яті жертв та запобігання повторенню подібних трагедій.