У різний час у Дніпрі жили або гостювали різні монархи та князі. Заснувала місто імператриця Катерина ІІ, щоправда, побувала вона в регіоні лише два дні, а потім вирушила далі. Більше на dnepryes.com.ua.
У 1784 році її указом місто Катеринослав було перенесено на правий берег Дніпра, а її наближений – князь Григорій Потьомкін – мав облаштувати в місті великий сад і слідкувати за його будівництвом.
Як саме Потьомкін будував Катеринослав, розповімо детальніше.
Церемонія заснування міста
У травні 1787 року імператриця Катерина II разом із наближеними провела церемонію закладання Преображенського собору, а разом із ним нового міста на її честь.
Процесія вражала своєю розкішшю і надовго увійшла в історію Російської імперії. Рідко яке місто Європи засновували одразу два монархи – російська імператриця Катерина II та австрійський правитель Габсбург Йосип II.
При цьому для церемонії обрали вершину гори, де Дніпро круто повертає на південь, там на землі відзначили контури фундаменту майбутнього собору, а вівтарна частина храму стала місцем заснування майбутнього міста.
Спочатку процесія здійснила хресний хід із півдня на схід, дійшовши до соборного престолу, а потім імператриця Катерина II, Йосип II і князь Григорій Потьомкін спустилися сходами донизу, де архієпископ Амвросій вимовив “славослов’я”, прочитав молитву та окропив місце закладення святою водою. Як тільки церемонія закінчилася, Катерина II поклала перший камінь в основу міста. За нею вклад у фундамент собору і міста зробив імператор Йосип II, а потім і князь Потьомкін.
Після цього імператриця Катерина II поїхала і більше в місто ніколи не поверталася. Нове місто розвивалося, але дуже повільно, а собор побудували тільки у 1835 році.
Імператор Йосип II одразу після закладання храму побажав, щоб нове місто процвітало і швидко розвивалося, і разом з імператрицею вирушив далі на південь.
У липні 1835 року монарх їхав через Берислав, Кривий Ріг, Кременчук на Полтаву, подивився на будівництво Катеринослава і відправився додому до Австрії, а Катерина II через Харків попрямувала до Москви і Петербурга.
Планування нового міста
Катеринослав був для Потьомкіна особливим містом. Ще у 1776 році його почали будувати як центр Азовської губернії на лівому березі Дніпра, а через шість років там з’явилося величезне Катеринославське намісництво.
Пізніше Потьомкін клопотав про перенесення міста на правий берег Дніпра, отримавши схвалення у 1784 році, коли за указом Катерини II його вирішили перемістити ближче до Койдаків. Для міста князь обрав велике узгір’я в закруті річки, де Дніпро повертає майже на 90 градусів на південь.
У жовтні 1786 року Григорій Потьомкін разом із відомим на той час архітектором Клодом Геруа склав записку, що увійшла в історію як документ під назвою “Накреслення міста Катеринослава”. Через тиждень Катерина II затвердила його, і так з’явився перший генеральний план з будівництва міста.
У документі князь перерахував його головні будівлі, серед яких були храм, присвячений Преображенню Господньому, крамниці з архітектурою, схожою на Афіни, біржа, аптека та інші.
Головною ідеєю “Накреслення” було зведення ідеального міста, південної столиці на Дніпрі, що відповідала б вимогам часу, демонструвала європейські здобутки в царині теорії містобудування та проблем міського розвитку епохи Просвітництва.
Саме ці ідеї вплинули на вибір території для майбутнього міста й зумовили його архітектуру та планування.
Виникнення Катеринослава
Наприкінці XVIII століття Катеринослав мав стати економічним, адміністративним і культурним центром на півдні. Григорій Потьомкін хотів реалізувати усі перспективи проєкту, адже присвятили його імператриці, і там потрібно було збудувати багато визначних будівель із незвичною архітектурою.
Катеринослав мав вражати гостей і місцевих мешканців, а будинки та інші установи хотіли створити на кшталт афінського Акрополя. Таким чином, він припускав зробити Катеринослав “Новими Афінами” на Дніпрі. Центральна частина міста, за його ідеєю, мала бути схожою на афінський Акрополь, а головною будівлею мав стати собор Преображення Господнього, що символізував перетворення всього краю під керівництвом князя.
Архітектор Клод Геруа виконав перший проєкт собору, а над інтер’єром працював італійський художник Моретті. Храм у проєкті Геруа являв собою грандіозну п’ятикупольну базиліку з масивною банею, а прикрасою будівлі повинні були служити восьмиколонні портики на головному фасаді та шестиколонні – на бічних.
Перший генеральний план міста реалізувати не вдалося, на заваді стала російсько-турецька війна, яка розпочалася у 1878 році.
Пізніше князь Потьомкін вирішив знайти іншого архітектора, вибір припав на Івана Старова. Фахівець спланував місто в дещо менших масштабах, але зберіг величезний собор, нагірний центр, додав забудову районів у низинній частині. Катеринослав отримав суворе класичне планування, а доповнила його незвичайна архітектура та інноваційні на той час рішення.
Пізніше стало зрозуміло, що князь Потьомкін переоцінив свої можливості, але загалом нове місто не одразу, але наполегливо довело свою життєздатність, перетворившись наприкінці ХІХ століття на “столицю Наддніпрянщини”.
Князь Григорій Потьомкін припускав заснувати в місті не тільки собор, а й музичну академію або консерваторію, дванадцять фабрик – вовняну, шовкову, суконну та інші, важливі об’єкти інфраструктури міста.
Першою зведеною будівлею став Потьомкінський палац. Його облаштування разом із парком розпочалося одночасно з проєктуванням Катеринослава і чи не раніше будівництва решти будівель.
Побувати у своєму палаці Григорій Потьомкін не встиг, бо вирушив по інших містах, виконуючи доручення імператриці Катерини ІІ.
Споруджувати палац почали у 1787 році, на зведення будинку на горі з незвичною на той час архітектурою пішло понад два роки, і до смерті князя встигли закінчити тільки зовнішні роботи, а ось усередині потрібно було зробити ремонт.
Поруч із житлом для Потьомкіна було споруджено містечко з тимчасових будівель для прийому імператриці та її свити. Головною кімнатою в палаці мала стати одна величезна зала, де могла б проводити час Катерина ІІ з підданими. Її не раз переплановували та перебудовували, адже результати роботи архітектора Старова власника будівлі не влаштовували.
Доповнював замок величезний сад, де були незвичайні та рідкісні рослини, що вражали своєю красою. Саме там любив проводити час князь Потьомкін.
Смерть Потьомкіна
У 1791 році князь Потьомкін вирушив із Дніпра до Ясси, тоді це була столиця Молдавії, на попередні домовленості про мир у війні з Туреччиною. Кілька днів він відчував небезпечне нездужання, розвивалася лихоманка.
5 жовтня 1791 року князь разом із племінницею Олександрою Браницькою та кількома наближеними вирушив додому, але вже невдовзі йому стало зле. Князь відчув, що помирає і попросив зупинити екіпаж, перенести його на землю. Потьомкіна поклали на килим, під голову додали шкіряну подушку, він поцілував подану ікону, важко зітхнув і помер.
Раптова смерть князя Потьомкіна вразила все суспільство і викликала масу відгуків у світовій пресі. Катерина ІІ теж важко пережила втрату.
Таким чином реалізувати грандіозні плани Потьомкіна на будівництво Катеринослава не вдалося.