Протягом усієї історії релігія відігравала дуже важливу роль у формуванні культур та вірувань народів. Однак у Радянському Союзі уряд розглядав релігію як загрозу своїй владі та прагнув її знищити. З перших днів створення СРСР уряд впроваджував антирелігійну політику: віра і релігія витіснялась з повсякденного життя, священнослужителів репресували, а церкви підривали. Не обійшло це горе і Дніпропетровщину. У період радянського режиму на Дніпропетровщині було знищено безліч церков. Однією з таких церков, знищених радянською владою у Дніпрі була старовинна Церква Вознесіння Господнього. Далі на dnepryes.
Історія Церкви Вознесіння Господнього
Про будівництво нового храму у Дніпрі замислились у 1906 році. Це мала бути Церква Вознесіння Господнього – невелика, але дуже висока та розкішна будівля. Будівельні роботи храму стартували вже наступного року. Зокрема, на початку 20 століття усі будівельні роботи здійснювалися за рахунок пожертвувань. Значну суму на будівництво Церкви Вознесіння Господнього вніс навіть сам імператор Микола II, також пожертвування були з боку Гласної міської думи та почесного громадянина Катеринослава – Міни Копилова. Вносили пожертвування також губернське та повітове земства, а також багато місцевих жителів, яким була вкрай важлива поява нового храму.
Окрім нового храму, на початку 20 століття у Дніпрі з’явилася нова інфраструктура. Зокрема, для зручності вірян від міського вокзалу і прямо до храму було прокладено нову трамвайну лінію.
Цікавим фактом з історії храму є те, що його офіційно освятили на честь Вознесіння Господнього, але в народі його просто називали “Казанська церква”, на честь вулиці, на якій він знаходився.
Цей храм був дуже величний. На вершині храму розміщувався великий центральний купол, а також ще чотири напівкуполи з кожного боку будівлі. Всі куполи були дуже багаті та розкішно прикрашені ліпниною та позолотою. Хрест, який розташовувався на центральному куполі храму був значно вищим за всі інші будівлі в місті. Така особливість зробила храм однією з найвищих будівель у Дніпрі на початку 20 століття.
Сходи Церкви Вознесіння Господнього були з найкрасивішого рожевого мармуру, куполи були блакитного кольору, а оздоблення будівлі храму – позолочене.
Ця церква заворожувала своїм масштабом та красою. Її полюбило багато мешканців міста, крім того, сюди приїжджали люди навіть із сусідніх сіл та міст.
Радянська влада та знищення Церкви Вознесіння Господнього
Коли у 1920-х роках Україна опинилася у радянській окупації, храм було закрито. Все тому, що релігія та політика СРСР йшли порізно. Спочатку зі старовинної церкви Дніпра хотіли зробити пролетарський клуб, як це робили у багатьох інших містах України, але церква була настільки розкішною та величною, що просто не підходила. На думку радянської влади, навіть сама будівля церкви без хреста псувала зовнішній вигляд міста, тому вони вирішили знищити величний храм.
Церкву Вознесіння Господнього було підірвано за наказом радянського уряду міста Дніпро у 1935 році. Цеглу, яка залишилася після церкви, міська влада використовувала для будівництва інших більш важливих об’єктів. Підірвати “Казанський храм” комуністам вдалося не відразу. Його знищували та підривали протягом довгих трьох днів, поки від будівлі нічого не залишилося.
Але історія Церкви Вознесіння Господнього на цьому не закінчилась. Адже головною святинею храму була Казанська ікона Божої Матері. У роки гоніння та репресії духовенства ця ікона була дивом врятована та перенесена до Свято-Троїцького собору. У 21 столітті ця ікона досі там перебуває. Окрім ікони, від “Казанської церкви” збереглися уламки іконостаса. Він був виготовлений з дуже дорогих сортів порцеляни, яка була пишно прикрашена позолотою. Також з “Казанської церкви” зберігся напрестольний хрест, який у 21 столітті знаходиться у Дніпропетровському національному історичному музеї Яворницького.