Юхим Божко – це неймовірно яскрава постать, наповнена духом мужності та рішучості. Божко, безперечно, залишив величезний слід в історії України. Він був підпоручиком Російської імператорської армії, офіцером армії Української Держави, українським повстанським-отаманом, командиром збройного формування “Запорізька Січ”, офіцером армії УНР та командиром 2-ї піхотної дивізії. Чи знають дніпряни про таку особистість як Юхим Божко, чия діяльність була безпосередньо пов’язана з містом Дніпро? Далі на dnepryes.
Ранні роки та виражене почуття любові до України
Юхим Божко народився у 1893 році на Чернігівщині. Він ріс у місцевості безмежних рівнин українського степу. Виросши у козачій сім’ї, він засвоїв традиції та цінності, що століттями підтримували козацьку культуру. З раннього віку Божко проявляв потяг до пригод, а його відданість своєму народові пізніше зіграла не останню роль у його житті.
Зокрема, коли Божко виріс, він пройшов службу в російській армії, де дослужився до чину капітана Чугуївського полку. Але коли на початку на початку 20 століття Російська Імперія почала руйнуватись, Божко став на шлях українізації. Початок 20 століття можна було охарактеризувати бурхливим піднесенням українського націоналістичного руху, який прагнув встановити незалежність від Російської імперії, яка руйнувалася. Натхненний цією ідеєю та прагненням своїх співвітчизників, Божко вступив до лав Української повстанської армії (УПА), яку очолював харизматичний Симон Петлюра.
Божко з юних років був також неймовірно харизматичним, сміливим і рішучим хлопцем. Він володів вродженими ораторськими навичками, які зіграли йому на руку під час повстанського руху. Його яскраві патріотичні промови вплинули на формування національної свідомості. Його ідеям і планам слідувало безліч людей.
Він звертався до народу виключно українською мовою. Він розповідав людям, що вони ніякі не малороси чи як іноді з погордою їх називали – хохлами, а українці – сильна та незалежна нація. Божко своїм красномовством у розпал повстанського руху закликав людей на подвиги, що настав час пред’явити свої права на національне життя українців, а не малоросів.
Як Божко був пов’язаний із Дніпром?
У розпал війни 1917-1918-х років, яка проходила між Червоною армією, Білою армією та різними місцевими угрупованнями, які боролися за владу, Божко як сотник УНР брав участь у боях під Києвом. А у 1918 року у складі полку імені К. Гордієнка вже звільняв від ворога Крим та узбережжя Чорного Моря. Після чого переїхав до міста Дніпро, тоді ще Катеринослава.
Зокрема, мешкаючи в Катеринославі, Божко працював начальником охорони залізничного вузла Катеринослав-Синельникове. Тут він встановив дуже тісні контакти з українською громадою міста, членами вільного козацтва та іншими.
Коли розпочалося повстання проти гетьмана Скоропадського, Божко підтримав Директорію. У Катеринославі на базі залізничної охоронної сотні він сформував цілий загін, який згодом брав участь у боях за місто. Ці битви проходили в Катеринославі взимку 1918 року з махновсько-більшовицькими військами. Під час цих зіткнень Божко отримав кілька поранень. Але ніщо його не зупиняло на шляху до незалежності України.
Підрозділ Божко відважно бився з більшовиками під Катеринославом, але зрештою був змушений відступити у південному напрямку. Однак цей відступ отаман використав з користю для себе. У районі Балти він відновив козацьку республіку – “Січ”. Влада “Січі” поширювалася на територію кількох повітів Одещини та Брацлавщини.
Яким був Божко та які цілі переслідував?
Божко був затятим прихильником формування армії на традиціях Запорізької Січі. Він вірив, що для кращої організації української армії неодмінно потрібні справжні козацькі атрибути: оселедець, шаровари із червоним поясом та шлика.
Відродження Січі викликало справжній резонанс. Кожен воїн, який вступав до армії Божко, повинен був складати присягу, яка відрізнялася від загальноприйнятої в армії УНР. До того ж він приймав виключно козаків та національно свідомих страшин, а також тих, хто мав бездоганну репутацію. Війська Божко базувалися на щирому демократизмі та суворій дисципліні.
Приймаючи присягу у “Січі” Божко, службовцям заборонялося:
- картопля;
- пияцтво;
- грабежі;
- відносини з жінками.
Стоячи перед Богом і всім народом, козаки присягалися бути справжніми запорожцями, лицарями, захисниками рідного краю.
Завдяки відновленню “Січі” Божко став загальновідомим отаманом. Командування армії УНР у той період поблажливо ставилося до діяльності Божко, тим більше, що його козаки відрізнялися хоробрістю.
Але не все було так ідеально, адже Божко намагався чинити правосуддя за козацькими нормами, використовуючи тілесні покарання, попри вік чи соціальний статус.
“Січ” проіснувала до квітня 1919 року і була повністю ліквідована після відступу Божко зі своєю армією на територію Румунії.
Що було з Божко далі?
Після відступу діяльність Божко продовжилась у складі УНР. Тоді у 1919 році Петлюра проводив боротьбу з отаманщиною, яка виявлялася у невиконанні наказів керівництва та бажанні кожного з них діяти по-своєму. Присутність Божко в армії УНР, у той час, коли більшість отаманів покинули її або перебували під арештом, пояснюється симпатією Петлюри до ватажків, які розуміли козацьку душу краще за кадрових офіцерів. Про це писали на сайті tyzhden.ua.
Протягом усього періоду національно-визвольної боротьби Божко був запеклим супротивником кадрових старшин, які прагнули встановити сувору дисципліну у війську. У відповідь вони звинувачували кошового отамана в архаїчності та некерованості.
Війська Божко у 1919 році відіграли важливу роль у битвах під Києвом. Зокрема, військо Божко брало участь у боях при Волковиську, Проскурові, Жмеринці, Барі. Його війська, як і раніше, відрізнялися високою активністю і хоробрістю. Але попри це, штаб українського війська був незадоволений Божко, бо він не завжди вдало взаємодіяв із сусідніми частинами під час проведення військових операцій. Своєю чергою, це призвело до того, що влітку 1919 року Петлюра все таки наказав усунути Божко з поста. Однак цього не сталося, адже для своїх козаків Божко був незаперечним авторитетом. Тому війська Божко активно виступали із протестами заміни їхнього командира. Під їхнім тиском Петлюра таки був змушений скасувати свій наказ.
Наприкінці листопада 1919 року Божко збирався перейти на бік уряду Української РСР, але через ігнорування наказів Волоха на початку грудня 1919 року він був убитий. Хоча є й інші версії його загибелі. У будь-якому разі смерть Божко залишається навіть у 21 столітті однією із найзагадковіших в історії українсько-національного руху початку 20 століття.
Про видатного діяча Божко та його загадкову смерть можна говорити дуже довго. Він, безсумнівно, залишив величезний слід в історії боротьби за незалежність України, повстанського руху та відродження “Січі”. Його вплив позначилося також на Дніпрі, тодішньому Катеринославі, у той період, коли він там мешкав. Його діяльність проникала глибоко всередину міста, просуваючи український націоналістичний рух, інтереси та українську культуру.