Наприкінці літа 1941 року німецькі війська захопили плацдарм біля Каховки, недалеко від Дніпра. Тоді радянські війська змушені були опрацювати оборону міста та придумати, як повернути перевагу на полі бою. Про оборону міста розповімо детальніше на dnepryes.com.ua.
Масштабний наступ
У 1941 році війська Німеччини почали масштабний наступ та досить швидко змогли вийти до нижньої течії Дніпра. До цього вони без великих втрат досягли центральної України, а на початку серпня оточили частини Південно-Західного та Південного фронтів радянської армії, захопивши Умань, а потім і Кропивницький (Кіровоград).
Влада швидко зрозуміла, що Дніпропетровська область опинилася серед тих, яким загрожувала нацистська окупація. Крім основних зусиль з оборони регіону, почали відразу опрацьовувати питання створення як на окупованих, так і на прифронтових територіях підпільних партійних організацій, партизанських загонів, а також диверсійних груп. За короткий час представники місцевої влади встигли організувати підпільні партизанські загони, встановили явки для зв’язкових та інше.
На територію області німецькі війська увірвалися на початку серпня, вони захопили Верхівцеве. 13 серпня німецькі солдати вже увійшли у П’ятихатки, за два дні було захоплено Кривий Ріг, а ще за два дні й Нікополь.
19 серпня місто зазнало першого обстрілу з артилерії.
Потужний захист регіону
Щоб захистити дніпропетровський напрямок, радянські війська одразу спрямували до регіону резервну армію під командуванням генерал-майора Р. Малиновського. Також командувати фронтом мав генерал І.Тюленєв. Так армія прагнула запобігти захопленню Дніпропетровська.
Щоб реалізувати свої плани, командування вирішило вибудувати спочатку оборону Кам’янського (на той час Дніпродзержинська). На захист міста направили стрілецьку дивізію під командуванням полковника Г. Куталєва, дивізію під командуванням генерал-майора М. Дратівіна, кавалерійську дивізію, якою командував полковник О. Носков, танкову дивізію під командуванням полковника Є. Пушкіна.
Радянські солдати заздалегідь дізналися, що головного удару ворог планував завдати біля П’ятихаток, щоб таким чином відрізати радянські війська від переправ через річку Дніпро.
Бої за місто
Першим у бій на Дніпропетровщині вступив стрілецький полк районі ст. Баглей, у середині серпня 1941 року. Спільно з іншими частинами військ він прикрив північно-західні підступи до міста. Майже тиждень солдати вели безперервний запеклий бій.
У підсумку військам вдалося вийти з оточення та протягом двох діб стримувати переважаючі сили німців на захід від Дніпра.
У ніч на 22 серпня 1941 року до міста підійшло підкріплення, а втомлених солдатів змінили нові сили. Але полк не пішов на відпочинок, а повернувся до складу дивізії, зайнявши ділянку оборони на правому фланзі дивізії. Так солдати своїми силами змогли прикрити західну околицю міста.
Водночас танковий полк під командуванням майора Клипіна здійснив марш-кидок у напрямку Щорська, де з ходу вступив у бій із передовими підрозділами ворога. Німецькі війська скористалися ситуацією та встигли зміцнитися на рубежі річки Базавлук. Опір радянських танкістів виявився настільки сильним, що німці були змушені на деякий час призупинити свій наступ.
У штабі встигли повідомити силам, які зосередилися навколо Дніпра, що німецькі загарбники планують завдати сильних ударів уздовж залізниці на Дніпро, туди мали намір відправити танкову дивізію.
План Пушкіна
Оскільки генерал фон Клейст дотримувався певної тактики в боях, про яку вже знало радянське командування, вдалося спланувати оборону цієї ділянки. За наявними даними, удар німецькі танкісти хотіли завдати з боку Кам’янського (Дніпродзержинська) у взаємодії з військами, які наступали із півдня вздовж Запорізького шосе.
Оцінивши ймовірність дій ворога, полковник Пушкін розробив спеціальний план, за яким удар солдати мали максимально відвести до порожнього місця.
У підсумку все вийшло за його планом. Німці дотримувалися раніше відомої тактики. Вони були просто впевнені у своїй перевазі, й не особливо турбувалися за свої фланги. Саме цей фактор використовував Пушкін, плануючи оборону дивізії.
Війська радянських солдатів вирішили вибудувати у формі підкови. Водночас техніку та танки розташували по території таким чином, щоб за будь-яких обставин противник потрапляв під перехресний вогонь. Протягом ночі перед боєм солдати створили укриття для бойових машин, артилерії та інші земляні споруди.
Вранці 19 серпня німецькі війська рушили до Дніпра, використовуючи для прикриття повітряні засоби. Як і очікувалося, з боку Кам’янського (Дніпродзержинська) та Баглія з’явилися танки, а далі йшла піхота на бронетранспортерах й артилерія ворога.
Завдяки плану Пушкіна передовий загін ворожих військ відразу ж став втягуватися в горловину вогневого “мішка”. Щойно німецькі танки опинилися близько до позицій радянських артилерійського та мотострілецького полків, солдати негайно відкрили вогонь з усіх гармат.
Від перших же пострілів загорілося понад десять ворожих машин.
Батальйон німецьких солдатів почав повертати в різні боки вздовж дороги, але тут же по них відкрили вогонь з укриттів, солдати сховали там КВ та Т-34. Одночасно по піхоті ворога вдарили міномети мотострільців.
Таким чином фланговий та перехресний вогонь виявився для ворогів нищівним. Німці просто не очікували такого сильного та влучного вогню, і зніяковіли. Не витримавши удару, вони змушені були відступати.
Це був тільки перший бій, який успішно відбили радянські війська, а вже 22 серпня довелося боротися з новим наступом німців.
Зранку того дня німецькі війська вирішили спрямувати свої танки кількома групами. Основні зусилля ворог зосередив на правому фланзі, тож німцям вдалося потіснити деякі підрозділи дивізії та захопити кілька висот. З цих місць вороги могли проглядати позиції частин, що оборонялися.
Полковник Пушкін продумав оборону і на цій ділянці. Він наказав пустити в хід наявний резерв – батальйон важких танків КВ під командуванням старшого лейтенанта Н. Батаєва. У підсумку німецькі війська знову не витримали удару й відступили.
Незабаром про битву і оборону Дніпропетровська дізналися всі в Радянському Союзі. За офіційними даними, тоді німці втратили 99 танків, 100 автомашин, 60 протитанкових гармат, 10 бронемашин, 50 мотоциклів, десятки кулеметів та мінометів.
Солдатам радянських військ вдалося захопити повний склад гарматної батареї, кілька гармат різних калібрів, штабний автобус із документами танкового полку.
У вересні 1941 року полковнику Юхиму Пушкіну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Влада відзначила його зразкове та вміле керівництво, особисту мужність.
Бої на півдні регіону
Ще один бій, важливий для оборони міста, відбувся на півдні регіону, за цю ділянку відповідала стрілецька дивізія та артилерійські загони під командуванням І. Замерцева.
У середині серпня 1941 року дивізія змогла зайняти позиції недалеко від Дніпропетровська біля річки Мокра Сура. Там війська стримували наступ ворога та не допускали захоплення нових територій.
Трохи ближче до міста розташувався стрілецький полк, завданням якого було не допустити противника до міста, а також надійно прикрити Сурсько-Литовське шосе та дорогу з Краснопілля.
Артилерійський полк зайняв вогневі позиції на цій ділянці, підтримуючи бої вогнем. Командний пункт дивізії розташувався за чотири кілометри на схід від Лоц-Кам’янки.
Але зайнявши оборону, дивізія не була орієнтована в обстановці й нічого не знала про своїх сусідів, тому не встигла одразу організувати взаємодію з ними, через що оборона міста проходила із запеклими боями та без права на помилку.