П’ятниця, 1 Липня, 2022
Home Blog

Кого можна вважати першим мером Дніпра і Катеринослава?

0

Мер – посада відповідальна і в різні роки вона називалася по-різному. У цій статті на dnepryes.com.ua ми розберемо, кого називають мером і кого можна вважати першим мером Дніпра.

Хто такий міський голова?

Мером називають голову міської адміністрації. Міський голова має бути надійним “господарником”, який регулює роботу міської ради, відповідає за всі сфери життєдіяльності свого міста, також несе відповідальність за безпеку городян. Мер – посада виборна.

Перші мери Катеринослава

Посаду міського голови затвердили у Російській імперії 1766 року, а 1785 року почали обирати й міську думу. Варто зазначити, що майже всі мери у 100-річний період (до 1887 року) були купцями. Деякі з них були неграмотні, що викликало певні конфузи.

Перші вибори в Катеринославі відбулися 1787 року. На них здобув перемогу Іван Шевельов, який сам і проводив вибори. До того, як стати мером, він був власником шинку. Інформації про нього та його діяльність на посаді дуже мало, але в історичних документах сказано, що він був активним діячем.

Другим мером став Дмитро Горяїнов у 1791 році. З його ініціатив був побудований перший міст через річку Дніпро, Троїцька та Успенська церква. Навіть був відзначений імператором Павлом II золотою медаллю за заслуги. Обирався ще двічі: у 1797 та 1811 роках. Разом із Башмаковим закріпили за містом землі, створили план міста.

Петра Башмакова обрали у 1794 році. Башмаков ввів ліміт на таксу для харчів. І став першим, хто купив для міської думи будинок у правобережному Катеринославі. Нагадаємо, що на той час Катеринослава було два. Розвивав активно торгівлю та просив грошей у центральної влади.

Кого можна вважати першим мером Дніпра?

Валерій Пустовойтенко, Микола Швець чи Іван Куліченко? Існують різні версії, кого можна вважати першим мером.

Першим міським градоначальником став Валерій Пустовойтенко. Він очолював міськраду ще до того, як Україна стала незалежною. Тоді мерів не обирали, а призначали «зверху». На той час у Дніпропетровську була велика кількість проблем, місто нагадувало величезний ярмарок. На цій посаді Пустовойтенко зміг вирішити проблему з дефіцитом продуктів, виділивши 2000 га землі для городів. Під час його правління з’явилося 12 шкіл, поліклініки на залізничному тополі та Лівобережному, а також кінотеатр “Січ”. Залишив посаду у зв’язку з підвищенням.

У 1993 році недовгий час очолював міськраду Павло Меркушов, який уже мав більший досвід управлінця у промисловій сфері. Через рік відбулися перші міські вибори, де вже мешканці могли вирішувати долю свого міста. На тих виборах переміг Микола Швець.

Швець просунув ініціативу про будівництво Південного Міста, внаслідок якої місто отримало нову транспортну розв’язку між житловими масивами Придніпровськ та Перемога. Навів лад на центральних вулицях, прибравши торговельні намети. У 1997 році Швеця обирають повторно.

У 1999 році приходить до влади приходить Іван Куліченко. Через величезний термін правління (15 років) його запам’ятали найбільше. Хоча це вже були треті вибори, коли обирали мешканці міста. Таким чином, першим градоначальником Дніпропетровська був Валерій Пустовойченко, але з огляду на те, що вперше виборна посада міського голови з’явилася 1997 року, то Микола Швець.

Дніпропетровськ під час німецької окупації

0

Друга світова війна є однією з найбільших і найтрагічніших битв в історії людства. Як жило наше місто під час німецької окупації ви дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepryes.com.ua.

Захоплення міста німецькими військами

Після того, як 22 червня 1941 року на українські землі вторглися фашистські війська, їх стримати було досить складно, вони швидко захоплювали території і в серпні вже дійшли й до нашого регіону.

19 серпня німецькі війська за допомогою підтримки з повітря та наземної артилерії почали захоплювати на наше місто. Радянські війни дали гідну відповідь ракетами та мінометами, німці не чекали такого опору, і їм довелося відступити. Але 22 серпня 1941 року відбувся найзапекліший бій, коли німцям таки вдалося підкорити важливі висоти у місті на Дніпрі, і через 3 дні вони повністю захопили обласний центр. 29 вересня 1941 року вермахт остаточно відрізав радянські війська від міста.

Було практично знищено мости через річку Дніпро та Самару, сильні руйнування отримали підприємства нашого міста. Лівий берег перебував у руїнах, на правобережжі зруйнували під час боїв залізничний вокзал та найближчі райони.

Також дуже постраждав центр нашого міста. Зруйновано житлові та громадські будівлі. У місто припинилося подання електроенергії з ДніпроГЕСу, також не подавалася вода з насосної станції. Населення міста 1941 року сильно скоротилося і налічувалося близько 200 000 чоловік.

Які були зміни під час правління німецьких загарбників?

На початку вересня 41-го німці створили свою міську управу. Нею керував Соколовський П.Т., а підкорялася штадткомісар Рудольф Клостерману. Будівля управи була розташована на розі вул. Короленка та Шевченка. В Історичному музеї Дмитра Яворницького була канцелярія Штадскомісаріату. До будівлі філармонії тимчасово переїхав театр ім. Шевченка, а в облраді та Будинку Профспілок розміщувався військовий німецький шпиталь. Дивно, але в окупованому місті працювали навіть перукарні, щоправда, вибір їх був зовсім невеликий. Відремонтували два головні собори того часу – Троїцький та Преображенський, було відновлено міські переправи, основні дороги, але залізничний вокзал окупантам відновити не вдалося. Деякі виробництва спромоглися частково відновити свою роботу, але до окупаційного обсягу було ще дуже далеко.

Незважаючи на те, що продукти намагалися виробляти у місті, ціни на захоплених територіях були набагато вищими. З Дніпропетровська неможливо було виїхати, городяни ходили працювати на заводи, а безробітні працювали безкоштовно на громадських роботах чи вивозились до Німеччини.

Перейменування вулиць, ненависть до євреїв та розстріли мирних жителів

Не обійшлося і без перейменувань вулиць. Згідно з наказом Рудольфа Клостермана у місті не мало залишитися вулиць, пов’язаних із радянською владою. Таким чином, сучасний центральний проспект Яворницького став називатися проспектом ім. Адольфа Гітлера. Мерефо-Херсонський міст перейменували на ім’я Пауля Клейста.

З метою боротьби проти підпільників було запроваджено комендантську годину. Адже коли радянські війська ще перебували на лівобережжі, то місцеві жителі палили костри біля мостів, чим серйозно допомагали під час авіабомбардувань. Німецькі фашисти такого пробачити не могли, і з кожного будинку брали по одному мешканцю в заручники і жорстко їх розстрілювали, до тих пір поки мешканці будинку не видадуть їм “партизана”. Не варто забувати і про єврейське населення, яке було масово розстріляно у складі 11 000 осіб.

Звільнення міста від німецьких загарбників

В 1943 році перед настанням радянської армії німецькі загарбники оголосили евакуацію як своїх працівників, так і награбованого майна, також вони намагалися вивести місцевих жителів на каторгу до Німеччини. Через загрозу примусової евакуації городяни змушені були ховатися в інших містах і навіть у балках, бо поверхами будинків поліцаї розшукували людей.

Багато хто так і не зміг повернутися до своїх будинків, при відступі німці масово підривали житлові будівлі.

Загалом за час окупації 75 000 людей вивезли до Німеччини.

Звільнення міста відбулося завдяки Битві за Дніпро, одній із найграндіозніших битв у Другій Світовій Війні, коли радянські війська звільняли населені пункти по всьому периметру річки. Завдяки такому плану звільнити лівобережну частину було простіше та швидше. Зайти на протилежний берег було складніше через те, що він був вище.

Перша спроба звільнити правобережний Дніпропетровськ відбулася на початку жовтня 1943 року, коли десантники зі 195-ї стрілецької дивізії висадилися в районі Речпорта, але під час важких боїв майже всі загинули. Далі військовим командуванням прийнято рішення звільняти правий берег з двох протилежних флангів, 152-а стрілецька дивізія наступала в районі Сухачівки та Дієвки, а 39-а зі Старих Кайдак та сел. Чаплі. Останній вдалося зайняти надійний плацдарм у районі Старих Кайдаків та Лоцманської Кам’янки, звідки й розпочали свій визвольний наступ.

25 жовтня 1943 року відбулася вирішальна битва. О 3-й годині ночі десантні загони на човнах підійшли до правого берега, а з лівого берега била радянська артилерія, руйнуючи вогневі німецькі позиції. Будь-які контратаки німецьких загарбників закінчувалися невдачею, а мужність радянських воїнів у ході непростого бою дозволила повністю того ж дня звільнити місто.

Дніпропетровську було завдано величезних збитків. Знищено було 30 000 радянських воїнів та мирних жителів. Правобережна частина міста серйозно постраждала, наприклад, із культурних будівель отримали руйнування Палац Потьомкіна та Український дім.

На честь визволення нашого міста від німецько-фашистських загарбників встановили пам’ятник 152-ї дивізії (в районі Червоного Каміння) та пам’ятник десантникам (біля Річкового порту).

Найвідоміший меморіальний об’єкт – діорама “Битва за Дніпро”, є найбільшою в Україні, знаходиться біля Історичного Музею ім. Д. Яворницького.

Необхідно пам’ятати про такий подвиг та вшановувати пам’ять загиблих під час Другої Світової війни.

Мирного неба над головою та рідної землі під ногами!

Борис Філатов та його обіцянки. Що зробив, а що ні?

0

Колишній адвокат та журналіст – Борис Філатов прийшов на посаду мера Дніпра у 2015 році. Що він зробив за час правління, а що ні – дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepryes.com.ua.

Що виконав?

На початку свого правління Борис Альбертович обіцяв відновити спортивну інфраструктуру міста. У 2016 році відкрився після реконструкції стадіон “Олімпійські резерви”, а у 2020 році капітально відремонтували СДЮСШОР №3. Також було встановлено 72 спортивні майданчики: 57 футбольних та 15 баскетбольних.

У 2018 році наш мер обіцяв припинити незаконне будівництво житлового будинку на території школи №10, свою обіцянку виконав – Господарський суд розірвав договір із підрядником.

Протягом того ж року Борис Альбертович почав вирішувати проблему з освітленням вулиць у таких віддалених мікрорайонах як Північний, Мирний, Авіаторське та Таромське.

У 2020 році Філатов виконав обіцянку з приводу турнікетів у школах, встановивши їх у кількості 176 штук.

Того ж року відкрив у Краснопіллі селищний будинок культури, перетворивши його на молодіжний центр.

У сфері медицини градоначальник за період 2018-2020 років сприяв встановленню рентген-апарат в одну з лікарень, придбання автомобілів швидкої допомоги, ремонту будівель кількох поліклінік.

Активно Філатов вирішив попрацювати в облаштуванні зелених насаджень. У 2018 році відкрив відремонтований парк “Зелений Гай”, у 2020 році з’явився сквер “Прибережний” на ж/м Перемога, а 2021-го “Слобожанський сквер” на Слобожанському проспекті. Мер відкрив у 2019 році оновлену вулицю Короленка, яка викликала багато питань, оскільки там дуже мало дерев.

У дорожній інфраструктурі виконав свої обіцянки. Центральний міст був відкритий після ремонту в результаті парі з президентом Володимиром Зеленським, хоч і деякі фахівці мали питання до стану об’єкта. По місту були встановлені антипаркувальні стовпчики, дорожні знаки.

У сфері транспорту порадував мешканців ж/м Придніпровськ першим тролейбусним маршрутом. Були відновлені старі маршрути з центру на житловий масив Парусі та Сонячний. Впроваджено GPS-систему стеження за транспортом, що стало дуже корисним для городян.

Що не виконав?

Повертаючись до теми спортивної інфраструктури, Філатов обіцяв стадіон «Dnipro Athletics» (він же колишній ім. Петра Лайка) відкрити до кінця 2018 року, але цього не сталося. Станом на 2022 рік арена готова на 95%.

Філатов обіцяв велодоріжку з ж/м Перемоги до Мерефо-Херсонського мосту, на момент 2022 року ця обіцянка була виконана лише частково.

Пообіцяв у 2018 році зайнятися реконструкцією багатостраждального парку ім. Глоби, хоч проект розробили, але до його виконання справа так і не дійшла. Також і не розпочали ремонт скверу на вул. Столярова.

У 2016 році міська рада уклала контракт з турецькою фірмою “Limak” для закінчення будівництва метрополітену у Дніпрі, згідно з договором, 3 станції мали відкритися у 2021 році. Але через різні причини, будівництво хоч і “заворушилося”, але закінчити його не вдалося.

На наземній частині проспекту Яворницького обіцяв відремонтувати всі будинки, але відреставрував лише частину. У 2020 році пообіцяв знести готель “Парус”, але обіцянку так і не було виконано.

Сподіваємося, що мер виконає всі свої обіцянки та наше місто стане найкращим в Україні.

Катеринослав під час Першої Світової війни

0

Катеринослав пережив непростий час у 1914–1920-х роках. Як місто жило під час війни і після революцій – дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepryes.com.ua.

Початок збройних конфліктів у Катеринославі

Катеринослав під час Першої світової війни перетворився на тиловий госпітальний центр. Більшість будівель облаштували для лікування поранених, а санітарами ставали прості мешканці нашого міста. Населення активно допомагало як армії, так і переселенцям з інших регіонів. Також у Катеринославі виробляли йод, що було дуже важливо.

У нашому регіоні було розміщено великі підприємства, які мали ранній досвід співпраці з військовими відомствами. У Катеринославі виробляли продукцію та обладнання для армії. У 1914 році економіка регіону почали переводити поступово на військові рейки.

Проблеми у виробництві продукції були через проблеми в економічній системі Російської імперії, яка поступово руйнувалася через непросту ситуацію та корупцію. У період війни підприємства переорієнтували виробництво масової продукції для військових, це посилило позиції Катеринослава. За часів радянської влади знання переходу на військові рейки відіграло ключову роль в освіті нашого міста як промислового оборонного центру.

У Катеринославі було дуже спокійно до 1917 року.

Все почалося з Лютневої революції. Тисячі бунтуючих робітників у різних містах імперії вийшли на протести проти уряду. Страйки переросли у збройні конфлікти, почалися масові заворушення. До того ж і війська змушені були відступати все далі на схід, що знижувало мотивацію військових.

Неконтрольованість ситуації

На початку березня 1917 року імператор Микола II змушений був зректися престолу.

Губернський парламент не знав, що робити далі і був розгублений. На той час створили тимчасовий комітет губернського правління, він розташовувався в  домі сучасної Митної Академії. Стара влада заявила про підтримку нової. Поліцейських серйозно відфільтрували.

У той період Катеринослав практично не контролювався владою. У нашому місті було встановлено “тривладдя”: Губернський Виконком, Губернська Рада та Рада робочих депутатів. Лідерські позиції займали “меншовики”, що складаються з працівників заводів.

Представником Катеринославської ради обрали робітника Брянського заводу – П.М. Орлова. Рада стала контролювати потроху і ЗМІ, створивши свою газету “Известия Ради робочих депутатов”.

Також утворився український політичний рух. Почалося відновлення українських організацій, які за часів імперії були під забороною, однією з таких стала відома “Просвіта”.

У квітні того ж 17-го року створюється “Губернська народна рада”, проте навіть у ній були суперечки, що заважало приймати важливі рішення. З кінця травня почали відбуватись різні з’їзди. Під час селянського з’їзду селяни ухвалили ключове рішення, вони підтримали автономію України ще у складі Російської Федеративної Республіки.

Більшовики у “Раді робітничих депутатів” ініціюють створення нової армії – Червоної Гвардії, щоб мати кістяк з озброєних працівників підприємств.

Робітники виходили на мітинги, що негативно впливало працювати промислових гігантів. У губернії та країні почалася серйозна економічна криза, а в нашому місті серйозно зросла злочинність.

У липні в Катеринославі переобирається Рада робітничих депутатів, де більшість місць отримують більшовики, згодом Червону армію визнали легітимною.

У серпні 1917 року відбуваються перші таємні вільні вибори до Міської думи Катеринослава, незважаючи на те, що голосувати могли лише багаті жителі, виборча кампанія була дуже “спекотною”. Події після виступу Корнілова призвели до того, що робітники почали ще більше озброюватися.

Запеклий період розпочався жителям у жовтні 1917 року, як у Петрограді відбулася Жовтнева революція, згодом до влади прийшли більшовики.

Паралельно з цим у нашому місті спостерігалася серйозна продовольча проблема, через що було введено карткову систему.

Двовладдя в Катеринославі

У Катеринославі спостерігається двовладдя: більшовики та губернські структури Центральної Ради.

У грудні 1917-го року у місті відбувається губернський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який затверджує резолюції більшовиків. Поруч із цими подіями у Харкові більшовики створюють Українську Радянську Республіку. Наприкінці місяця місто вже не змогло контролювати жодну владу, воно ділилося на два табори: одні – за гайдамаків, інші – за більшовиків. Напруга зростала з кожним днем. І 27 грудня відбулося збройне більшовицьке повстання проти гайдамаків (військ Центральної Ради). Заводську зону та лівобережну частину міста контролювали більшовики, а центр – гайдамаки. Того ж дня гайдамаки обстріляли барак на території Брянського заводу, в якому були полонені німці. Почалося масове повстання робочих підприємств.

У ніч з 27 на 28 грудня відбулося засідання Міської Думи, під час нього українські та більшовицькі партії намагалися домовитися, але переговори закінчилися без успіхів.

28 грудня на допомогу приїхали харківські робітники та досвідчені авангардні частини. Червона армія почала дедалі більше захоплювати територій, у гайдамаків шансів мало залишається. Наступного дня гайдамаки повідомляють про свою капітуляцію. У Катеринославі встановлюється Радянська влада.

Відбулися зміни у промисловій сфері: запроваджувався 8-годинний робочий день, підвищилась ставка у робітників металургійних підприємств. Опозицією на той час залишалися селяни, вони підтримували політику УНР.

(фото – artkostuk.com)

Часта зміна влади

Обстановка ставала напруженішою, що призвело до ескалації конфлікту. УНР укладає договір із німцями, на територію українських земель заходять австро-німецькі війська. Радянській владі доводиться переїжджати, близько місяця столиця перебувала навіть у Катеринославі. Надалі більшовикам через наступ німців та козаків доводилося переїжджати у східніші місця.

Протягом наступних кількох років влада змінювалася дуже часто, місто захоплювали близько 20 разів.

Закінчилося тим, що на початку 1920 року радянська влада змогла остаточно закріпитися у місті.

Як відновлювався Дніпро після Другої Світової війни?

0

Друга Світова війна завдала нашому промисловому місту великих збитків, відновити Дніпропетровськ було непросто. Як оживало наше місто у повоєнний час – дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepryes.com.ua.

Наслідки війни

Збитки міста за період війни становили 3 мільярди рублів. Перед своїм відступом німецькі фашисти зруйнували та замінували все, що бачили на своєму шляху. Після звільнення мешканці залишилися самі зі зруйнованими будинками містами.

Робота з відновлення міста

Обсяг роботи, який потрібно виконати, був колосальним, особливо це стосувалося розмінування. Щоб можна було позначити, що ділянка розмінована, на фасад будівлі наносився відповідний запис: “Перевірено. Мін немає”. Саперами найчастіше були люди не старше 35 років і з вищою освітою. У їхню роботу входило перевіряти не лише міни, а й залишки снарядів та бомб, які не вибухнули. Спочатку вони перевіряли головні об’єкти – мости, залізницю, госпіталі, а потім бралися до перевірки житлових кварталів.

Три основних чинники дозволили місту швидко відновитися після війни: величезні капіталовкладення, ресурси з держсистеми, та народний ентузіазм.

Запрацювала транспортна система: у листопаді 1943 року відновився трамвайний рух, а через 5 років повністю відновлено і трамвайне господарство. У 1947 році в нашому місті система електротранспорту розширюється, на маршрути виходять перші тролейбуси.

Швидко відновили свою роботу промислові підприємства, не обійшлося тут без допомоги жінок. Завдяки їхній активності у 1944 році запрацював завод ім. К. Лібкнехта, а 1948 року металургійний комбінат ім. Петровського.

Культурне життя теж не забарилося. З 1945 року відновлюють роботу театри та інші культурні заклади. Місцеві ЗМІ випускають газети: “Зоря”, “Дніпровська Правда”.

Відновлюється робота вищих навчальних закладів, навчається 15 тисяч студентів. А ще за 2 роки починає працювати бібліотека.

У той же період відновлювалися мости нашого міста, на той момент їх було два – Мерефо-Херсонський та Амурський. Останній був у ті часи третім за довжиною в Європі, і для його відновлення знову споруджували 11 опор. Метал з обрушених опор не пускали на металолом, а використовували при виготовленні нових прогонових будов.

Але з житловим фондом ситуація була набагато складнішою, тут не можна було розраховувати на швидке відновлення. Нові будівлі будували в стилі “сталінок” та довоєнних “хрущовок”. Відновити житло в тих обсягах, яким воно було до військових дій, вдалося лише у 1953 році

Непростим завданням було відновити й центральний проспект – Карла Маркса (після декомунізації, Дмитра Яворницького). Спочатку його планувалося забудовувати 7-поверховими будинками, але зрештою вирішили 5-поверховими.

Головні архітектурні пам’ятки відновили також не відразу. Палац Потьомкіна, що згорів, відкрили в 1952 році, побудувавши центральну частину будівлі заново і додавши третій поверх.

Тільки у 1957 році місто набрало високий темп розвитку. Того ж року з’явився газ із Полтавщини (Шебелинського газового родовища), а за рік з’явилося Дніпропетровське телебачення.

Як працював культурно-волонтерський штаб «Куст» практично 4 місяці із початку війни?

0

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України у Дніпрі відкрився новий фронт, культурно-волонтерський. Про роботу координаційного штабу «Куст» розповів Вадим Гефтер – директор ГО «Куст», Катерина Нікітенко – головна редакторка «Куст медіа» й Ірина Бондаревська – координаторка волонтерського штабу «Куст». Детальніше про це на сайті dnepryes.

Як утворилася ця громадська організація?

Вадим Гефтер розповів, що саме громадська організація стала інструментом для здійснення тієї діяльності, якою займаються у штабі із початком війни в країні. Раніше фонд був створений для підтримки й реалізації культурних проєктів у місті, це були фестивалі, ярмарки, концерти й інші подібного роду події у місті. Сам він переселень із Донеччини, ще у 2014 році, тож Вадим не з чуток знає, із якими проблемами зіткнеться країна під час війни. Тож «Куст» займається підтримкою біженців до Дніпра.

Яка є підтримка для біженців до Дніпра від штабу «Куст»?

Вадим Гефтер каже, що одразу після початку вторгнення був створений шелтер для переселенців. У найпіковіші часи він одночасно приймав більше 400 людей, зараз більше 300. Біженці мають усі умови – дах над головою, якісне харчування, оплата комунальних послуг та інше. За весь період через шелтер пройшло понад 3 тисяч осіб. Також людям надавалася гуманітарна допомога – одяг, дитячі товари тощо.

фото джерело: https://www.facebook.com/kustdnepr/

Чи стають складнішими умови надання допомоги людям?

Ситуація постійно змінюється, розповіла Ірина Бондаревська. Якщо ж в перші дні війни це була допомога приватних осіб, локального бізнесу, потім це пішли фонди, наразі ситуація не дуже стабільна, бо деякі інтереси фонд вже втрачає. Поки «Куст» потребує у продуктах харчування, одязі літнього сезону, засобах гігієни й ручної допомоги.

Який зараз фронт штабу у сфері медіа?

Катерина Нікітенко, головна редакторка «Куст медіа» повідомила, що із перших днів війни усі журналісти, які працювали в них, перейшли до штабу й стали займатися волонтерством. Вони умовно розвантажують фури, тобто займаються гуманітарною допомогою й паралельно пишуть. Журналісти із штабу «Куст» особисто спілкуються із переселенцями й розуміють усі їх потреби, тобто працюють усередині усього процесу. Таким чином волонтерський штаб «Куст» відрізняється від своїх колег однієї справи.

Вадим Гефтер також розповів про воєнний оркестр, що мали бажання виступити у місті. Було прийнято рішення про їх виступ у дніпровському метро, бо це є надійним і безпечним місцем. Також він нагадав про виступ цирку у метро – в рамках програми «Культурна столиця» відбулася вистава «Циркова Імпреза» за підтримки Департаменту гуманітарної політики ДМР. На глядачів там чекали найкращі театральні номери й естрадно-циркове шоу від артистів Дніпровському Державного Цирку. Як і гладячи, так і артисти отримали задоволення від виступу.

Культурно-волонтерський штаб «Куст» продовжуватиме свою волонтерську діяльність у місті – допомога переселенцям й організація подій у місті заради спільної перемоги України. 

Як більше трьох місяців живе та працює волонтерський хаб у Новомосковську?

0

У Новомосковському волонтерському хабі, повідомляє сайт dnepryes, надають психологічну підтримку, заспокоюють та годують. Цей прихисток вже знайшли для себе більше 14 тисяч внутрішньо-переміщених осіб. В гуманітарному хабі надають їжу, одяг і безпечне місце: все можливе, щоб хоча б трохи забути жахи від бойових дій. Разом із цим для переселенців збирають гуманітарні кошики – їх видали вже більше п’яти тисяч. Переселенці у хабі розповідають, що багато часу в них не було – збирали лише усе найнеобхідніше й вирушили евакуаційним потягом.

Історії переселенців, які знайшли прихисток в Новомосковську 

Наприклад, Ганна, рятуючись від ворожих обстрілів до Новомосковська, переїхала ще 18 березня. Тоді, евакуаційним поїздом із Сєвєродонецька, їй, разом із родиною – чоловікові, 10-річній дитині й батькам літнього віку, вдалося безпечно врятуватися від російських снарядів. Від обстрілів постраждала їх домівка – сім’я залишилися без нічого, у місті була в них квартира і гараж з машиною. А починаючи з травня місяця під опікою жінки залишились ще двоє дітей родичів, які постраждали від ворожих обстрілів у бомбосховищі школи. Родичі Ганни втратили бабусю, а батьки дітей у тяжкому стані перебувають в лікарні.

Прийшов отримати допомогу і Михайло – він разом із родиною приїхав з Краматорська. Всією сім’єю із дружиною і маленькою дитиною, якій немає ще й року, зібрали усі найнеобхідніші речі й рятувалися від російського вторгнення. Він каже, що допомога від гуманітарного штабу дійсно важлива – усі продукти й одяг хороші, якісні. Наразі волонтерський хаб у Новомосковську видав вже майже дві сотні тонн гуманітарної допомоги людям міста – її отримали як і переселенці, так і територіальна оборона. Направили допомогу й нашим військовим у ЗСУ, що зараз знаходяться у важких умовах на передовій.

Яка надається гуманітарна допомога переселенцям?

Якщо допомогу на військові частини забирають волонтери, то із внутрішньо-переміщеними особами все простіше. Їм треба просто звернутися до новомосковського прихистку та оформити заявку. В середньому за день, розповідає представник благодійного фонду Владислав Матвієнко, десь від п’ятдесяти до сімдесяти заявок, в залежності від дня тижня. В кожній заяві може бути зазначена або одна особа, або від одної до семи чоловік. До волонтерського штабу вже зверталися й приїжджали із Румунії, також прибувають фури із Франції, були й із Польщі, Болгарії, Німеччини та Австрії.

Загалом до гуманітарного штабу найбільше надходить допомоги від Польщі, за що фонд особисто дуже вдячний. Допомагають людям, що були змушені втікати зі своїх домівок від російських окупантів, не тільки гуманіткою, а й дахом над головою. Найбільша частина переселенців знаходиться на території бази відпочинку, каже заступник начальника Новомосковської районної військової адміністрації Валерій Петренко. Там їх приймають, розміщують, в них є якісне та безкоштовне харчування. Нині, в Новомосковському районі більше 14 тисяч переселенців. З них понад 600 осіб – маломобільні. Більшість із Донеччини та Луганщини. 

Характеристики зовнішнього вигляду та влаштування ламп настільних

0

Настільна лампа є невід’ємним джерелом світла робочого куточка. Найчастіше подібний пристрій купується для підлітка, який багато часу приділяють навчанню. Але величезний попит цей виріб має і в офісі, кабінеті керівника, де в обідню пору відзначається недолік природного освітлення. Майстрині, що захоплюються процесом шитися або в’язання, ювеліри та інші фахівці також хочуть придбати такий агрегат, тому що без нього неможливо досягти хорошої видимості.

Усі конструкції можна класифікувати за такими параметрами:

  • дизайну
  • способу фіксації;
  • принципи включення/вимкнення;
  • технічним властивостям;
  • присутності додаткових елементів до них.

Якщо йдеться про дизайнерські рішення, то бестселером є варіанти для офісу. Вони випромінюють приємне світло, що дозволяє сконцентруватися на поставленій задачі. Крім цього, більшість з них має функцію налаштування висоти та нахилу плафона, що, безсумнівно, полегшує їх застосування.

Декоративні рішення з абажур переважно монтуються в спальнях по обидва боки від меблевого гарнітура. Ці вироби є якоюсь деталлю інтер’єру, роблять його особливим.

За типом вимикачів може бути продукція зі шнурами, детекторами, перетворювачами світлового потоку і клавішами, що знаходяться на плафоні або каркасі.

Технічні характеристики

Більшість споживачів, стикаючись з необхідністю купівлі ламп, роблять особливий акцент на економічності товару. Насамперед, це відноситься до електроспоживання та різновидів лампочок, які й випромінюватимуть світло. Це виправдано, якщо у планах постійне користування пристроєм. Тому затребуваними стали світлодіодні (LED лампи), які красиві на вигляд і не споживають багато енергії в процесі застосування.

Крім цього, ще слід звернути увагу на такі моменти:

  • світловий потік (розраховується у люменах);
  • рівень захисту від пилу та вологості (важливо для комерційних та побутових об’єктів);
  • функціонал (якість світлових променів);
  • естетичний компонент (наскільки предмет доречний у внутрішньому просторі);
  • комплектація виробу.

На сторінці фірми запропонований широкий вибір світлових приладів на будь-який смак та гаманець. Транспортування здійснюється у будь-який населений пункт України у максимально короткі терміни.

Докладніше на сайті: https://evrosvet.com.ua/

Життя Дніпропетровщини в умовах війни

0

Вже більше трьох місяців в нашій країні йдуть активні воєнні дії. Дніпропетровщина тримає оборону не тільки на передовій – тут знаходять безпечне місце переселенці, бізнес та освітяни. Ольга Горб – заступниця голови обласної військової адміністрації. Вона розповіла про життя області в умовах війни. Детальніше про це на сайті dnepryes.

Яка зараз ситуація на Дніпропетровщині?

Небезпека нині дуже велика – майже кожен день та ніч дніпрян тривожать повітряні тривоги. Що стосується бойових дій на території області, то на Дніпропетровщині немає жодного окупанта. Наші військові стримують спроби військових російської федерації наступати з боку Херсонської області.

Скільки переселенців вже прибуло до нашої області?

Поки зареєстровано більше 230 тисяч осіб, загалом область займає друге місце по розселенню переселенців, більше тимчасово-переміщених людей тільки в Львівській області. Із цих людей, майже четверта частина – це діти до 18 років, 56 тисяч, також 50 тисяч – це люди похилого віку 60+, майже 100 тисяч осіб залишаються у самому місті, всі інші розселились по території усієї Дніпропетровщини. Люди достатньо активно приїжджають до нашої області з усіх областей, де ведуться активні бойові дії.

На яку допомогу від держави можуть розраховувати переселенці до Дніпра?

Ольга Горб розповіла, що вже працюють соціальні виплати зі сторони держави, тобто із кінця квітня розпочалась виплата соціальної допомоги для внутрішньо-переміщених осіб, які зареєструвалися в області – це 2000 грн. для дорослої особи та 3000 грн на дитину. А також мають можливість отримати виплату підприємці, які прийняли до себе на роботу цих переселенців, вони отримують разову компенсацію у 6500 грн. за кожну працевлаштовану людину. Містяни, які приймають у себе вдома переміщених людей, мають можливість отримати допомогу – компенсація комунальних послуг у розмірі 14 гривень 40 копійок на добу (більше 400 грн за місяць). На території області також розпочинають роботу місцеві гуманітарні місії, що знаходяться вже в Кривому Розі, Дніпрі та Павлограді.

Скільки наших підприємств продовжують працювати?

На Дніпропетровщині, розповіла заступниця голови обласної військової адміністрації, знаходилося до 24 лютого 22 великих підприємства, на сьогодні із них не працює лише одне. Також в області вже працює значна кількість ФОПів, що переїхали до Дніпра.

Скільки освітян вже прийняли тут, на Дніпропетровщині?

Велика кількість учнів переїжджає до Дніпра, аби продовжувати освітній процес. Умови карантину в минулих роках пристосував наші школи до роботи у дистанційному форматі, тож зараз немає проблем у продовженні навчання для всіх дітей. Усі діти, що разом із своїми батьками були вимушені переміститись до нашої області, продовжують освітній процес у садках, школах та вищих навчальних закладах освіти. Діти будуть закінчувати навчальний рік або в своїх закладах, або у закладах Дніпра.

Отже, життя на Дніпропетровщині, навіть попри нові страшні реалії військових дій, продовжується.

Електросамокати в Дніпрі

0

В наш час словом “електросамокат” навряд чи когось здивуєш. Вони скрізь. А відтоді, коли навала російських силовиків сунулася на територію України, і громадський транспорт був зупинений, вони знову почали активно використовуватися. Незважаючи на те, що наші військові вигнали ворога з чималої території України, а громадський транспорт поступово відновлює свою роботу, електросамокати нікуди не поділися, оскільки на полицю їх ніхто не поклав. І здавалося б, а що такого в електросамокатах?

На жаль, підводні камені тут є.

З початку того, як електросамокат почав активно використовуватися, його почали купувати всім поспіль: дітям, підліткам, решті людей. А коли почали зневажати правилами безпеки, і почали з’являтися перші жертви серед водіїв цих транспортних засобів, обурені батьки писали обурені листи геть не генеральним директорам компаній-виробників. Врешті-решт, на них звертати уваги не варто від слова “зовсім”, оскільки “вправити мозок” людина може сама, а тому і електросамокати –  транспорт для людей відповідальних та розумних. І якщо ви такими і є, то магазин “Stylus” допоможе вам із вибором правильного агрегату!

Екологія чи безпека

Перш ніж розглядати, що в ньому цікавого, варто розкрити суть цього терміну. Електросамокат – це двоколісний особистий транспорт, який може перевозити людину, вагою до 150 кілограмів. До того ж, лише одну людину. Його конструкція доволі проста, і складається з: 

  • бортового комп’ютера (маленький, знаходиться на рулі);
  • важеля газування й гальмування;
  • центрального процесору;
  • деки для водія;
  • доволі ємкісного акумулятора.

Він здатен розганятися до 30 кілометрів на годину, а важить лише 10-15 кілограмів. Для того, щоб швидко орієнтуватися в їх конструкціях, їх спеціально поділяють на категорії (дитячі, дорослі, міські, з сидінням тощо). Ну й що немало важливо, джерело їхнього живлення складається з акумулятора, через що електросамокати носять звання екологічного транспорту. Щоправда, мало хто знає, як утилізовувати зламані або застарілі акумулятори, та це окрема історія. 

А от те, що вони стали нащадками публічного прокату велосипедів, або навіть існують поряд – про це й піде мова. Розумієте, для міст-мільйонників, де панують затори, вони дозволяють ефективно переміщуватися містом, уникаючи велетенських скупчень авто. Дякувати Богу, в деяких українських містах, які не зачепили своєю присутністю російські армійці, таке продовжує існувати. Однак, чи безпечні ці транспортні засоби? Ну що ж, якщо мати голову на плечах, то – так. Але тільки не варто забувати, щ гарант безпеки – не самокат, чи захисний шолом – а тільки сама людина. 

Головна суть

Зворотна сторона медалі в електросамокатів теж є. А саме в тому, що єдині, хто напряму виступили проти поширення таких транспортних засобів – пішоходи. Про це свідчать матеріали BBC, коли в Парижі водій електросамоката влетів у натовп на швидкості 25 кілометрів на годину. Оскільки інцидент трапився на тротуарі, то згідно новому законопроєкту, використання електросамокатів на цих ділянках дороги було заборонено. І французьку ініціативу дійсно підхопили у низці країн світу! Однак, як пізніше виявилося, що подібні транспортні засоби не тільки екологічно безпечні, а ще й бесшумні, і здатні розвивати швидкість аж до 40 кілометрів на годину (як деякі моделі). І якщо більшість громадян порахує їх небезпечними, то відношення до їх водіїв буде погане.

Все це до чого: нема більшого гаранта безпеки, ніж сама людина. Електросамокат серед просвіченої молоді України, прийнято рахувати “мотоциклом на мінімалках”. Ні, права на нього поки що не видають, але от увага й пильність під час руху на ньому потрібна, наче на бойовому винищувачі. Саме це й допоможе уникнути того, щоб електросамокати не стали тимчасовою пошестю. І якщо ви володієте всіма цими навичками – Stylus вам допоможе обрати надійний засіб пересування, починаючи від 7700 гривень й вище. Крім того, на сайті також відображаються відгуки від реальних покупців, тож ви відразу переконаєтеся у втому, чи варто купляти той чи інший товар. 

Переходьте за посиланням вгорі, і оцініть все самі.